Порушення порядку обміну документами не нівелює право військовослужбовця на додаткову винагороду за умови фактичної участі у бойових діях
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року у справі № 200/306/23
Частиною третьою статті 242 КАС України установлено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Колегія суддів наголошує, що порушення порядку обміну документами, рапортами та іншою інформацією між військовими частинами щодо безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів із національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не може мати негативні наслідки для такого військовослужбовця, а отже, й не може нівелювати його право на отримання спірної додаткової винагороди, за умови фактичного дотримання ним вимог для її отримання, що підтверджується належними доказами.
Верховний Суд зазначає, що без з`ясування обсягу завдань, які виконувались позивачем протягом спірного періоду, тривалості та місця їх виконання, а також документів, якими підтверджуються указані обставини, неможливо установити наявність/відсутність протиправної бездіяльності відповідача.
З урахуванням викладеного колегія суддів констатує, що невжиття судами попередніх інстанцій усіх, визначених законом заходів, та не установлення усіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи унеможливлює прийняття законного та обґрунтованого рішення, яке б відповідало завданням адміністративного судочинства щодо справедливого і неупередженого вирішення спору, а оскаржені судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності й обґрунтованості, установленим статтею 242 КАС України.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/131595696
Перерахунок грошової компенсації за невикористані відпустки з урахуванням додаткової винагороди військовослужбовця
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року у справі №240/33499/23
Вирішуючи питання чи підлягає включенню додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, Верховний Суд у постанові від 23 вересня 2024 року у справі № 240/32125/23, на яку звертає увагу представник позивача, констатував, що на відміну від правил обчислення розміру допомоги для оздоровлення, пункт 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір відповідної компенсації.
Навпаки, за приписами указаної норми до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Тому при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов`язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.
Таким чином, ураховуючи те, що додаткова винагорода, запроваджена Постановою № 168 є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, Верховний Суд дійшов висновку, що указана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункова величина), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані позивачем дні оплачуваних відпусток.
За таких обставин і правового регулювання суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання здійснити перерахунок та доплату грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у зв`язку з чим судові рішення в цій частині підлягають скасуванню, а вказана позовна вимога - задоволенню.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/131409532
Додаткова винагорода, встановлена Постановою № 168, не включається до розрахунку грошової допомоги для оздоровлення
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 січня 2025 року у справі № 240/31239/23
У наведеній справі вирішувалося питання стосовно невиплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, з мотивів відсутності необхідних бюджетних асигнувань. Натомість у справі, що розглядається, питання стосується включення/невключення до складу місячного грошового забезпечення, з якого нарахована грошова допомога для оздоровлення, додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 на період дії воєнного стану. Отже, висновки Верховного Суду, викладені постанові від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22, на які посилається автор касаційної скарги, не є релевантними для обставин справи, що розглядається, а відтак не підлягають застосуванню.
За таких обставин і правового регулювання суди попередніх інстанцій мотивовано виходили з того, що додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, запроваджена на період дії воєнного стану та жодним нормативно-правовим актом не передбачено включення до складу грошового забезпечення, з якого нараховується допомога на оздоровлення, додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168.
З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/124472138
Недослідження судами складових грошового забезпечення військовослужбовця при обчисленні компенсації за невикористані дні відпустки
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 січня 2025 року у справі № 240/31245/23
Суди попередніх інстанцій, розглядаючи цей спір, не дослідили обставин можливості обчислення компенсації за невикористані дні відпустки з урахуванням додаткової винагороди, запровадженої постановою КМУ № 168, оскільки вважали, що підстав для задоволення позову в цій частині немає.
За таких обставин Верховний Суд не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову ОСОБА_1 у цій частині вимог, через що судові рішення слід скасувати.
Водночас в обсязі встановлених у справі обставин суд першої інстанції встановив лише те, що ОСОБА_1 проходив службу в НОМЕР_1 прикордонному загоні ДПСУ, був виключений зі списків особового складу наказом від 14.09.2023, а відповідач надав довідку № 240 від 22.09.2023 про суму виплачених одноразових видів грошового забезпечення. Позивач, вважаючи, що виплати здійснено без урахування винагороди за Постановою № 168 та індексації, звернувся із цим позовом.
При цьому суд першої інстанції не досліджував ані наказу відповідача про вихідні виплати та компенсації позивачу, ані порядку визначення її розміру, ані довідки щодо фактичної виплати при звільненні, зокрема сум допомоги та складових цих виплат.
Суди попередніх інстанцій не встановили, чи виплачувалася позивачу винагорода, передбачена Постановою № 168, а також не визначили її розмір і періодичність та не з`ясували, чи входить вона до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якої обчислювався розмір компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки.