Чи правомірна вимога сторони обвинувачення замість направлення запиту на відкриття матеріалів – отримання від сторони захисту розписки про те, що сторона захисту повідомляє, що в неї немає доказів, які мають бути відкриті в порядку ст. 290, а у випадку їх надання в суді сторона захисту погоджується, що такі докази є недопустимими ?

Відповідь на питання, озвучене під час вебінару - Застосування статті 290 КПК у практиці Верховного Суду - https://tinyurl.com/3k5yaace

Така вимога є, без сумніву, неправомірною. Частина 6 ст. 290 КПК України чітко передбачає: сторона захисту за запитом прокурора зобов’язана надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до житла чи іншого володіння, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем сторони захисту, якщо сторона захисту має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді.

Те, що такий обов’язок виникає у сторони захисту за умови подання запитом прокурором, неодноразово підтверджувалося у практиці Верховного Суду. Наприклад, ККС ВС зазначив: виникнення обов`язку сторони захисту щодо відкриття матеріалів кримінального провадження прямо пов`язане із наявністю відповідного запиту від прокурора. Проте у цьому кримінальному провадженні відсутні будь-які докази того, що прокурор звертався із таким запитом до сторони захисту чи до суду, не наводить їх прокурор і в обґрунтуванні своєї касаційної скарги (https://reyestr.court.gov.ua/Review/88401654); виникнення обов`язку сторони захисту щодо відкриття матеріалів кримінального провадження прямо пов`язане із наявністю відповідного запиту від прокурора (https://reyestr.court.gov.ua/Review/96208183).

Виходячи з тлумачення ЄСПЛ права обвинуваченого мати можливості, необхідні для підготовки свого захисту, а також засади змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, сторона захисту не може бути позбавлена як права, так і можливості реалізації права на подання доказів. Таке подання допустимих доказів у суді кримінальному провадженні України має умову їх відкриття у порядку ч. 6 ст. 290 КПК України.

У контексті «погоджується, що такі докази є недопустимими», слід зазначити, що у КПК України немає процедури погодження з недопустимістю сторони з доказами, наданими цією ж стороною. Оцінювати допустимість доказів у суді буде суд згідно з положеннями ст. 89 КПК України.

Отже, вимога надати розписку про те, що сторона захисту повідомляє, що в неї немає доказів, які мають бути відкриті в порядку ст. 290, а у випадку їх надання в суді сторона захисту погоджується, що такі докази є недопустимими, - є неправомірним обмеженням права на захист, права на подання доказів, і має ознаки істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, яке ставить під сумнів загальну справедливість майбутнього судового провадження.