Відповідно до ч. 9 ст. 25 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (в редакції Закону № 4017-IX від 10.10.2024) особа, стосовно якої винесено терміновий заборонний припис, може оскаржити його в адміністративному порядку відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» та/або в судовому порядку, передбаченому для оскарження рішень, дій або бездіяльності працівників уповноважених підрозділів органів Національної поліції України. Оскарження термінового заборонного припису не зупиняє його дію.

Положеннями п. 22 Розділу ІІ Порядку винесення уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України термінового заборонного припису стосовно кривдника, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.08.2018 № 654, визначено, особа, стосовно якої винесено припис, може оскаржити його до суду в загальному порядку, передбаченому для оскарження рішень, дій або бездіяльності працівника уповноваженого підрозділу поліції, який виносив припис.

Що стосується оскарження термінового заборонного припису в судовому порядку, то воно здійснюється в порядку адміністративного судочинства

Частиною 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначене право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Варто враховувати, що терміновий заборонний припис виноситься на строк до 10 діб, проте закінчення строку дії припису не є перешкодою для його оскарження. Така позиція судів є усталеною. Наприклад, в постанові Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 у справі № 320/31057/24 вказано, що «при прийнятті рішення суд враховує, що терміновий заборонний припис стосовно кривдника винесено строком на 10 діб. Тобто станом на день розгляду справи судом вказаний припис вичерпав свою дію. Проте, суд зазначає, що жодна інша норма національного законодавства не містить обмеження права особи на звернення до суду з вимогою про визнання протиправним і скасування такого, що вже реалізований (не реалізований), індивідуального акту, та не обмежує (звужує) повноважень суду щодо розгляду і вирішення адміністративної справи з огляду на таку ознаку. Аналогічний висновок зазначений Верховним Судом в ухвалі від 21.05.2020, справа № 826/9464/18. Тобто, факт реалізації або не реалізації актів та інших документів не може бути підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 04.09.2018, справа №826/5608/17.»