Чи можна звертатися за відшкодуванням шкоди до страхової, якщо винуватець визнав вину і є обвинувальний акт?
Валерія Шкварко, адвокат, секретар Комітету НААУ з питань цивільного права і процесу
Публікації лекторів
28.03.2024

Питання: Чи можна звертатися за відшкодуванням шкоди до страхової, якщо винуватець визнав вину, наявний обвинувальний акт, але кримінальна справа в суді ще розглядається та затягується іншим потерпілим?

Відповідь: Ураховуючи те, що далеко не кожному водієві близьке розуміння порядності, питання захисту в ДТП було врегульовано на державному рівні, а саме прийнято законодавчі акти щодо  обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов’язковим.

Відповідно до п. 17.1  ст. 17 «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховики зобов’язані укладати договори обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір «Зелена картка») відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.

Внутрішні договори обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності укладаються строком на один рік.

У ст. 16 ЗУ «Про страхування» зазначається, що договір страхування – це письмова угода між страхувальником і страховиком,  згідно  з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно п. 9.1. ст. 9 Закону № 1961-IV страхова сума – це грошова сума, у межах якої страховик зобов’язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

У п. 9.4 вказаної статті передбачено, що страхові виплати за договорами обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю та/або майну потерпілого.

Стаття 22 Закону № 1961-IV передбачає, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.

Відповідно до цього Закону потерпілим – юридичним особам страховик, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну.

Згідно п. 23.1 ст. 23 «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров’ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов’язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов’язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов’язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий – фізична особа зазнав у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; шкода, пов’язана із смертю потерпілого.

У разі настання страхового випадку необхідно у встановлені строки звернутися із заявою для отримання страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 35.1 ЗУ  «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

У свою чергу страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов’язаний (36.2 Закону): прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його або прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Повідомити заявника про прийняте рішення.

На строки страхового відшкодування впливають обставини, які не завжди залежать від винуватця ДТП чи когось із потерпілих.

Згідно абз. 4 п. 36. 2 ст 36 Закону № 1961-IV якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

В окремих випадках можливо звернутися до практики вищого суду, а саме Постанови Верховного Суду від 22 грудня 2023 року у справі № 345/3049/22 (провадження № 61-11031св23).

У постанові КЦС ВС вказав, що грошовим необхідно вважати зобов’язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов’язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.

Саме до таких грошових зобов’язань належить укладений договір про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки він установлює ціну договору – страхову суму.

Суд виснував, що відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не є підставою для призупинення виплати страхового відшкодування заподіяного внаслідок ДТП, оскільки цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача. Тому страховик хоча і не завдав шкоди, але є зобов’язаним суб’єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом № 1961-IV порядку.

При цьому, судді вказали, що у діях страховика відсутня вина у простроченні виплати страхового відшкодування, що передбачає можливість застосування штрафних санкцій, оскільки відповідно до абзацу 4 пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV страховик скористався своїм правом, передбаченим законом, для припинення перебігу строку для прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування, а тому такий строк розпочався з моменту набрання законної сили рішенням суду першої інстанції, ухваленим у цій справі, в частині стягнення з відповідача на користь позивачів страхового відшкодування.

Також в деяких випадках, якщо розгляд кримінального провадження затягується, а страховик не здійснює страхову виплату є можливість звернутись з вимогою про відшкодування шкоди, в тому числі до страховика, в порядку цивільного судочинства. Такими випадками є: шкоду завдано в наслідок ДТП пішоходу(ам) та/або пасажиру(ам) за участі одного транспортного засобу. Або якщо є можливість встановити протиправність у діях водія(їв), які здійснили ДТП за участі кількох транспортних засобів, окремо від кримінального провадження.

Вищі суди в постановах вказують на те, що за загальним правилом особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК України).

Таким чином, цивільна відповідальність за шкоду завдану внаслідок ДТП наступає незалежно від наявності вини заподіювача. Однак, слід враховувати, що згідно ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах. Загальні підстави закріплені в ст. 1166 ЦК України, а саме особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

 Для стягнення шкоди від ДТП внаслідок дії кількох транспортних засобів обов’язковою умовою є встановлення вини у діях заподіювача. Для цього необхідно отримати вирок суду або постанову суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно ч. 2 ст. 1188 ЦК України, якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам (пішоходам або пасажирам), особи, які спільно завдали шкоди, зобов’язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини. Але в такому випадку слід враховувати правові позиції ВС щодо стягнення шкоди від ДТП за наявності протиправності у діях заподіювачів.

Але, попри вказану судову практику, слід зважити всю наявну інформацію по справі та взяти до уваги строки розгляду справ судами. Адже, ухвалення рішення щодо стягнення страхового відшкодування може по часу затягнутися на довше, ніж отримання вироку, та власне і регламентної виплати. З цього слідує, що кожний окремий випадок потребує індивідуального підходу та відповідно прийняття того чи іншого зваженого рішення.

Цікаві публікації лектора:

·Практичні засади взаємодії зі страховими: від подачі позову до виконання рішення. http://tinyurl.com/yk395nyr

·Шкода, завдана внаслідок ДТП: практичні аспекти страхового відшкодування. http://tinyurl.com/44ctj6va