В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року по справі № 320/24040/24 (https://surl.li/jnsymq) зазначено про те, що апеляційний суд помилково не врахував, що наказ про направлення у відрядження адвоката датований 03 грудня 2024 року, тобто днем, що передував судовому засіданню, що фактично виключало можливість товариства на забезпечення явки у судове засідання інших представників. Наведене свідчить про те, що суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір, не дотримався передбачених частиною першою статті 2 КАС України вимог щодо справедливого судового розгляду, що призвело до того, що справа розглянута за відсутності представника позивача з порушенням загальних принципів адміністративного судочинства.
Обставини справи
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 04 грудня 2024 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Мотивуючи касаційну скаргу, позивач, зокрема, звертав увагу, що суд апеляційної інстанції допустив процесуальне порушення, яке виразилося в не допуску уповноваженого представника Позивача до судового засідання (першого та єдиного), що відбулося без його участі 04 грудня 2024 року об 11:30 год. та, як наслідок, призвело до не дослідження доказів у матеріалах цієї справи та прийняття постанови з обґрунтуваннями, що не відповідають дійсності та фактичним обставинам. Позивач вказував, що 03 грудня 2024 року адвокатом товариства було підготовлено та надіслано заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку з відрядженням до м. Львів для участі в перемовинах з 04 грудня 2024 року по 05 грудня 2024 року, що підтверджувалось копією відповідного наказу. У відзиві на апеляційну скаргу та у заяві про відкладення розгляду справи позивач просив не здійснювати розгляд справи без його участі. Позивач також звертав увагу, що в місці, де проводились перемовини у м. Львові з 10:00 год. до 12:00 год., була відключена електроенергія (що підтверджується графіками Національної енергетичної компанії «Укренерго»), тому технічної можливості здійснити підключення до підсистеми «Електронний Суд» для прийняття участі в судовому засіданні 04 грудня 2024 року об 11:30 год. в режимі відеоконференції не було можливості.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи дотримання апеляційним судом норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Матеріали справи свідчать, що розгляд справи в суді апеляційної інстанції був призначений у відкритому судовому засіданні на 04 грудня 2024 року об 11:30 год.
Ухвалою від 19 листопада 2024 року апеляційний суд задовольнив клопотання представника Позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
03 грудня 2024 року представник позивача адвокат звернулась до суду апеляційної інстанції з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв`язку із відрядженням її для участі у перемовинах до м. Львів.
Як вбачається з постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року, судова колегія, порадившись на місці, визнала причини неявки представника позивача неповажними та продовжила розгляд справи, ухваливши в цей день оскаржуване рішення.
У касаційній скарзі позивач наголошував, що йому було безпідставно відмовлено у задоволенні його клопотання про відкладення розгляду справи в апеляційному порядку.
Верховний Суд вже неодноразово у своїх рішеннях, зокрема у постановах від 27 квітня 2020 року у справі № 802/562/18-а, від 21 червня 2018 року у справі № 826/4504/17, звертав увагу на те, що повноваження щодо відкладення судового розгляду на підставі поданого учасниками судового процесу клопотання є дискреційними.
Та обставина, що відповідні повноваження суду є дискреційними не створює імунітету від перевірки належності застосування судом свого розсуду при касаційному розгляді справи на предмет відповідності такого цілям та завданням, які стоять перед адміністративним судом, та в аспекті відповідності таких дій принципу верховенства права як стримуючого фактору.
При цьому будь-який законодавчий припис, що встановлює певні межі розсуду, повинен бути оцінений на предмет дотримання фундаментальних вимог верховенства права, зокрема щодо співмірності (пропорційності) тій меті, за якою законом передбачене відповідне обмеження, або яке відбулось унаслідок застосування розсуду суду.
У відзиві на апеляційну скаргу товариство заявляло клопотання про розгляд справи за участю його представника та до судового засідання подало клопотання про відкладення розгляду справи, навівши, на його думку, поважні причини для цього.
Суд апеляційної інстанції, розглянувши справу без участі представника товариства та визнавши неповажними підстави неявки в судове засідання, фактично порушив право Позивача на доступ до суду.
На думку Суду, апеляційний суд помилково не врахував, що наказ про направлення у відрядження адвоката датований 03 грудня 2024 року, тобто днем, що передував судовому засіданню, що фактично виключало можливість товариства на забезпечення явки у судове засідання інших представників.
Наведене свідчить про те, що суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір, не дотримався передбачених частиною першою статті 2 КАС України вимог щодо справедливого судового розгляду, що призвело до того, що справа розглянута за відсутності представника позивача з порушенням загальних принципів адміністративного судочинства; дискреційні повноваження щодо вирішення питання про відкладення судового розгляду суд апеляційної інстанції використав без дотримання принципу пропорційності.
Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, з-поміж іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Принцип змагальності судового провадження охоплює, зокрема, можливість коментувати представлені докази і пояснення у належній формі та у встановлений час.
Європейським судом з прав людини сформовані вже сталі підходи до розуміння принципу змагальності як однієї з базових гарантій права особи на справедливий суд, що може та, певною мірою, повинна враховуватися судами України при розгляді справи та прийнятті рішень.
Принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття «права на справедливий суд», що гарантоване Конвенцією.
З огляду на зазначене, Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції, вирішуючи справу без участі представника позивача, який виявив бажання бути присутнім в судовому засіданні, з метою забезпечення права учасників справи брати участь у судовому процесі, мав здійснити процесуальні дії задля забезпечення справедливого судового розгляду.
Суд дійшов висновку про те, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права та право позивача на справедливий апеляційний перегляд справи, а також принципи змагальності сторін, офіційного з`ясування всіх обставин у справі. Наведене є обов`язковою підставою для скасування судового рішень з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
На найближчі заходи лектора можна зареєструватись за посиланнями:
Вебінар Електронне судочинство для юридичних осіб: ефективність, переваги та виклики https://surl.li/vgvtir
Вебінар Цифровізація виконання судових рішень в Україні: теорія та практика https://surl.li/rgcxcr
Вебінар Ефективність та складнощі відеоконференцій в судових процесах https://surl.li/snmjis
Пропонуємо Вашій увазі декілька цікавих публікацій лектора:
Доступ до матеріалів справи в електронній формі. Огляд судової практики https://surli.cc/zmngde
Реєстрація судом документів, поданих через підсистему «Електронний суд». Огляд судової практики https://surli.cc/yvaozx