Чи є ухвалення на користь позивачки судом в іншій справі рішення про протиправність дій відповідача безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди?
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 лютого 2026 року у справі № 243/811/25
Зміст позовної заяви:
У січні 2025 року позивачка звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з відповідача 20 000,00 грн відшкодування моральної шкоди, завданої його протиправними діями. Мотивувала вимогу так:
1 серпня 2024 року позивачка як пенсіонерка звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії.
9 серпня 2024 року відповідач відмовив їй у такому перерахунку.
Вона оскаржила ці дії відповідача до адміністративного суду. 17 вересня 2024 року Донецький окружний адміністративний суд у справі № 200/5614/24 ухвалив рішення про часткове задоволення позову. 14 січня 2025 року Перший апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову, згідно з якою залишив без змін вказане рішення суду першої інстанції.
Унаслідок протиправних дій відповідача, неправильного обчислення розміру пенсії та виплати в заниженому розмірі позивачці завдана моральна шкода. Вона виразилася у душевних стражданнях, порушенні життєвих планів, необхідності докладання додаткових зусиль для організації життя, нервових розладах, перевтомі, затратах часу на вирішення питання щодо перерахунку пенсії, у психологічному дискомфорті, значному порушенні душевної рівноваги тощо.
Моральну шкоду позивачці слід компенсувати із Державного бюджету України в розмірі 20 000,00 грн.
Зміст рішення суду першої інстанції:
26 лютого 2025 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області ухвалив рішення, згідно з яким задовольнив позов частково: стягнув із Державного бюджету України на користь позивачки 10 000,00 грн відшкодування моральної шкоди; відмовив у задоволенні іншої частини вимог. Мотивував так:
Відповідач завдав позивачці моральну шкоду, що встановив Донецький окружний адміністративний суд у рішенні від 17 вересня 2024 року у справі № 200/5614/24, яке набрало законної сили.
Доведеним є факт завдання позивачці моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, пов`язаних із невключенням до складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, щомісячної додаткової грошової винагороди, виплатою її у заниженому розмірі, тривалому невиконанні судового рішення, у порушенні звичного способу життя та необхідності докладати додаткових зусиль для його організації.
Зміст постанови апеляційного суду:
10 червня 2025 року Дніпровський апеляційний суд ухвалив постанову, згідно з якою скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову. Мотивував так:
Визначальним у вирішенні цієї категорії спорів є доведення усіх складових відповідальності за делікти, на підставі чого встановлюється факт завдання позивачеві посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які визначив суд (суддя).
Позивачка не довела завдання їй моральної шкоди та наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою та протиправним діянням відповідача. Тому у задоволенні позову слід відмовити через безпідставність.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу:
Позивачка мотивувала касаційну скаргу так:
Відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування усталеної практики Європейського суду з прав людини про те, що від заявника не можна вимагати надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, зокрема, якщо він звернувся з позовом про її відшкодування з огляду на ухвалене рішення суду, який визнав порушення конституційного права заявника на належне пенсійне забезпечення. За наявності встановленого факту порушення прав позивачки моральна шкода є, і суд її має констатувати. Апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову, виснував, що позивачка не надала належних доказів для висновку про наявність моральної шкоди.
Касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики. Дніпровський апеляційний суд за однакових правовідносин ухвалював різні за змістом судові рішення. Так, у справах № 243/4499/23 і № 235/479/23, задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд застосував висновок про те, що за наявності встановленого факту порушення права позивачки моральна шкода є, і суд її констатував, а у справі № 243/811/25 відмовив у задоволенні позову, бо позивачка не надала доказів для висновку про завдання їй моральної шкоди.
Позиція Верховного Суду:
Суди попередніх інстанцій встановили такі факти:
14 серпня 2024 року позивачка звернулася із адміністративним позовом про визнання протиправним і скасування рішення відповідача від 9 серпня 2024 року про відмову у перерахунку пенсії, зобов`язання провести такий перерахунок і виплатити додаткові кошти з урахуванням довідок про заробітну плату № 338 від 11 липня 2024 року, яку видало Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганська телефонна компанія» у м. Луганську в «ЛНР», а також № 12-б від 30 жовтня 2023 року, яку видало Публічне акціонерне товариство «Надимське підприємство залізничного транспорту», починаючи з 1 серпня 2024 року (м. Надим, Ямало-Ненецький автономний округ, російська федерація).
17 вересня 2024 року Донецький окружний адміністративний ухвалив рішення у справі № 200/5614/24 про часткове задоволення позову: визнав протиправним і скасував рішення відповідача про відмову позивачці в перерахунку пенсії та зобов`язав його повторно розглянути її заяву з урахуванням відомостей у вказаних довідках, які оцінив суд; відмовив у задоволенні інших вимог.
14 січня 2025 року Перший апеляційний адміністративний суд залишив це рішення суду першої інстанції без змін. Вказав, що неврахування відповідачем відомостей, зазначених у довідці щодо розміру заробітної плати позивачки з лютого 1984 року до травня 1985 року під час перерахунку її пенсії є порушенням конституційного права на отримання належного пенсійного забезпечення; відмова відповідача у реалізації позивачкою права на це забезпечення порушила баланс між таким правом і завданням відповідача щодо перерахунку пенсії.
Позивачка пов`язала завдання їй моральних страждань із протиправними діями відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії, які були підставою адміністративного позову у справі № 200/5614/24. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду бере до уваги те, що протиправність діяння відповідача є встановленою у судових рішеннях в тій справі. Однак підставою цивільно-правової відповідальності за завдання рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади моральної шкоди є склад делікту, що включає не тільки протиправність відповідного діяння, але і його негативні наслідки (моральну шкоду), причинно-наслідковий зв`язок між ними та вину.
Те, що протиправність діяння відповідача констатував суд в іншій справі, не впливає на обов`язок позивачки довести у цій справі наявність шкоди та причинно-наслідковий зв`язок між нею і протиправною поведінкою її завдавача.Протилежні доводи касаційної скарги позивачки є помилковими (див. mutatismutandis близькі за змістом висновки у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2024 року у справі № 686/27686/23, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 липня 2025 року у справі № 686/14706/24, від 11 лютого 2025 року у справі № 686/12471/24 тощо).
У матеріалах справи немає жодних відомостей, що те протиправне діяння відповідача, яке підтвердив адміністративний суд, справді зумовило душевні страждання позивачки. Стосовно її життя суду відомо, що за інформацією з автоматизованої системи його діловодства з часу подання 12 червня 2025 року касаційної скарги позивачка регулярно користувалася системою «Електронний суд» й електронною поштою і вказувала у її клопотаннях залежно від місяця звернення адресу проживання як на підконтрольній Україні території (м. Олександрія, Кіровоградська область), так і на непідконтрольній Україні з початку 2025 року території (м. Курахове, Покровський район, Донецька область), але з номером телефону українського оператора мобільного зв`язку. Даних про порушення через протиправне діяння відповідача життєвих планів позивачки, необхідність докладання додаткових зусиль для організації її життя, нервові розлади, перевтому, психологічний дискомфорт, значне порушення душевної рівноваги тощо немає.
Висновок:
Відмовляючи у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд правильно виснував, що позивачка не довела завдання їй такої шкоди та наявність причинно-наслідкового зв`язку між нею і протиправним діянням відповідача. Лише встановленої у рішенні адміністративного суду протиправності діяння відповідача, який мав згідно з цим рішенням вчинити на користь позивачки дії з повторного розгляду її заяви, недостатньо для стягнення з держави компенсації моральної шкоди. Тому колегія суддів погоджується з доводами відповідача у відзиві на касаційну скаргу та висновком апеляційного суду про відсутність підстави для відшкодування такої шкоди.
Із урахуванням висновків цієї постанови оскаржене судове рішення слід змінити у мотивувальній частині, виклавши її у редакції цієї постанови, а в іншій частині - залишити без змін.