Син не надав суду доказів на підтвердження його повноважень на представництво інтересів батька, що є достатньою підставою для залишення позову без розгляду
Короткий зміст позовної заяви:
У лютому 2023 року ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , просив суд визнати недійсним спадковий договір від 16 жовтня 2009 року № 4047 про відчуження житлового будинку АДРЕСА_1.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Ухвалою Млинівського районного суду Рівненської області від 11 травня 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним спадкового договору щодо відчуження житлового будинку залишено без розгляду.
Ухвала суду мотивована тим, що ОСОБА_3 не є представником згідно зі статтею 60 ЦПК України або законним представником повнолітнього ОСОБА_1 відповідно до статті 59 ЦПК України, оскільки не подав до суду документів, які підтверджують такий його процесуальний статус.
Отже, повноваження ОСОБА_3 на подання позову в інтересах ОСОБА_1 є непідтвердженими, а тому згідно з пунктом 2 частини першої статті 257 ЦПК України є підстави для залишення позову без розгляду.
Крім цього, ОСОБА_3 не усунув й інші недоліки позовної заяви, які зазначені в ухвалі суду від 03 квітня 2023 року, зокрема, не конкретизовано фактичних обставин та правового обґрунтування позову, не зазначено у чому полягає недійсність спадкового договору, правові підстави його недійсності та не сформульовано позовної вимоги, яка відповідала б передбаченим статтею 16 ЦК України способам захисту порушеного цивільного права саме для ОСОБА_1 , який не є стороною спадкового договору.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення.
Ухвалу Млинівського районного суду Рівненської області від 11 травня 2023 року залишено без змін.
Апеляційний суд керувався тим, що ОСОБА_3 не надав суду доказів медичного характеру, які містять достатню інформацію про те, що ОСОБА_1 , якого він представляє без довіреності, дійсно перебуває у немічному, безпорадному стані, які у сукупності створюватимуть правові умови для застосування статті 172 СК України.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що хоча непрацездатні, немічні батьки de jure не позбавлені цивільної процесуальної дієздатності, але de facto вони не здатні особисто здійснювати цивільні процесуальні права і виконувати цивільні процесуальні обов`язки з огляду на перебування у стані непрацездатності чи немічності. Водночас такий стан батьків підлягає доказуванню у кожному конкретному випадку звернення до суду відповідно до частини другої статті 172 СК України.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу:
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків, викладених у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 листопада 2022 року у справі № 318/623/19, провадження № 61-12933сво21.
Заявник вважає, що суди попередніх інстанцій не застосували норми процесуального права, а саме норми частини другої статті 172 СК України, частини четвертої статті 42, статті 56 ЦПК України.
Крім того, факт перебування батька - ОСОБА_1 на пенсії по інвалідності та його вік підтверджується копіями паспорта та пенсійного посвідчення.
Позиція Верховного Суду:
Відповідно до частини першої та другої статті 172 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу. Повнолітні дочка, син мають право звернутися за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків як їх законні представники, без спеціальних на те повноважень.
Верховний Суд керується тим, що хоча непрацездатні, немічні батьки de jure не позбавлені цивільної процесуальної дієздатності, але de facto вони не здатні особисто здійснювати цивільні процесуальні права і виконувати цивільні процесуальні обов`язки в силу обставин перебування у стані непрацездатності чи немічності. При цьому такий стан батьків підлягає доказуванню у кожному конкретному випадку звернення до суду на підставі частини другої статті 172 СК України.
У зв`язку з викладеним правовідносини, в яких реалізується право звернення повнолітніх дочки, сина за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків на підставі частини другої статті 172 СК України слід кваліфікувати як особливий вид представництва (представництво sui generis), який має особливий склад суб`єктів, зміст та підстави виникнення.
Оцінивши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_3 не надав суду доказів медичного характеру, які містять достатню інформацію про те, що ОСОБА_1 , якого він представляє без довіреності, дійсно перебуває у немічному, безпорадному стані, які у сукупності підтвердять правові умови для застосування статті 172 СК України.
Згідно з матеріалами справи, звертаючись до суду з позовною заявою, ОСОБА_3 зазначив, що він діє в інтересах батька та представляє його інтереси відповідно до частини другої статті 172 СК України, оскільки батько хворіє і йому необхідна допомога у захисті прав на житло і вільний вибір місця проживання.
Згідно з матеріалами справи ОСОБА_3 на підтвердження повноважень звертатися до суду з позовом в інтересах батька ОСОБА_1 відповідно до статті 172 СК України без спеціальних повноважень надав суду такі документи: відповідь приватного нотаріуса на його ім`я від 03 квітня 2022 року про те, що відповідно до статті 8 Закону України «Про нотаріат» довідки про вчинені нотаріальні дії та копії документів, що зберігаються в нотаріуса, видаються нотаріусом виключно фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії; його заяву до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради від 12 квітня 2023 року, в якій просив у максимально короткий строк надати йому інформацію про отримання ОСОБА_1 соціальних виплат по інвалідності; на підтвердження неможливості отримати ним відповідну інформацію - відповідь нотаріуса, відповідь Департаменту соціальної політики Луцької міської ради, згідно з якою станом на 17 квітня 2023 року ОСОБА_1 , 1958 року народження, на обліку в департаменті як одержувач соціальних допомог не перебуває; заяву ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Комунальна обласна психіатрична лікарня м. Луцька» з проханням надати інформацію, чи дійсно його батько ОСОБА_1 хворіє та перебуває на обліку у цьому лікувальному закладі (а .с. 45, 46, 50-52, 55).
Зазначені документи не підтверджують, що ОСОБА_1 є непрацездатним чи немічним.
Висновок:
Отже, ОСОБА_3 не виконав вимоги ухвали Млинівського районного суду Рівненської області від 03 квітня 2023 року, не надав суду доказів на підтвердження його повноважень на представництво інтересів ОСОБА_1 , що є достатньою підставою для залишення позову без розгляду.
Тому доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів попередніх інстанцій, що ОСОБА_3 не надав доказів на підтвердження непрацездатності свого батька ОСОБА_1 чи його немічності.
Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків, викладених у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 листопада 2022 року у справі № 318/623/19, провадження № 61-12933сво21 є безпідставними, оскільки висновки апеляційного суду не суперечать висновкам викладеним у зазначеній постанові Верховного Суду.
Посилання в касаційній скарзі на те, що факт перебування батька ОСОБА_1 на пенсії по інвалідності та його вік підтверджується копіями паспорта та пенсійного посвідчення є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_3 не надав судам попередніх інстанцій належних та допустимих доказів, що ОСОБА_1 дійсно перебуває у немічному, безпорадному стані та були підстави для застосування частини другої статті 172 СК України. Матеріали справи таких доказів не містять.
Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями.
Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 257 ЦПК України ОСОБА_3 після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.