За ч. 3 ст. 290 КПК України, прокурор або слідчий за його дорученням зобов’язаний надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до приміщення або місця, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем держави, і прокурор має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді. Тобто речові докази мають бути відкриті.

Утім, тенденції судової практики ВС демонструють, що при застосуванні / незастосуванні ч. 12 ст. 290 КПК України, ККС ВС оцінює чи була ініціатива захисту для відкриття речових доказів. Наприклад, захисник стверджував, що всупереч ч. 3 ст. 290 КПК стороні захисту не були пред`явлені речові докази, зокрема ножі, що були вилучені під час проведення огляду місця події. Верховний Суд відхилив ці  доводи захисника. Законодавець установив процедуру, яка забезпечує реалізацію права на справедливий суд у його процесуальному аспекті, тобто надає сторонам майбутнього судового розгляду можливість ознайомитися з доказами (в тому числі, речовими) кожної із них і підготувати правову позицію, що буде ними обстоюватися у змагальній процедурі судового розгляду. Верховний Суд у своїх рішеннях раніше зазначав, що на орган досудового розслідування покладено обов`язок надати сторонам майбутнього судового розгляду безперешкодно реалізувати їх можливість ознайомитися з речовими доказами (у разі виявлення ними бажання), однак він не зобов`язаний здійснювати таке ознайомлення в обов`язковому порядку за відсутності ініціативи сторони (див., наприклад постанови Верховного Суду від 28 січня 2021 року у справі № 336/2977/18, від 18 липня 2022 року у справі № 698/937/13-к). Засуджений ОСОБА_7 та його захисник не були позбавлені права у разі необхідності ознайомитися з речовими доказами, тим паче, що, ознайомившись із матеріалами кримінального провадження, зокрема протоколами слідчих дій, вони знали (не могли не знати), що в результаті проведення цих дій орган досудового розслідування вилучав речові докази. Однак, за відсутності такого клопотання з урахуванням ст. 22 КПК сторона захисту, самостійно обстоюючи свою правову позицію, не вважала за доцільне скористатися таким правом. Тому, Верховний Суд не знаходить підстав вважати, що в даному випадку не пред`явлення стороні захисту речових доказів в порядку ст. 290 КПК призвело до порушення прав цієї сторони (Постанова ККС ВС від 10 травня 2023, справа № 452/3584/20, URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/110850056).

У контексті вилучення та зберігання речових доказів, якщо є сумніви у їх автентичності, слід звернути увагу на аргументи такої постанови ККС ВС:

«31.  Суд нагадує, що належність речових доказів до предмету доказування забезпечується виконанням певних умов їх отримання і зберігання. Ці умови мають забезпечувати безсумнівність зв`язку речового доказу з обставиною, на доведення якої він надається. На це спрямовані правила, що передбачають порядок упаковки та зберігання доказів[5].

32.  Суд зазначає, що протягом всього провадження сторона захисту наполегливо звертала увагу на сумнівні обставини вилучення вказаної куртки.

33.  Суд вважає ці доводи обґрунтованими. Як вбачається з відеозапису до протоколу затримання засудженого, при складанні протоколу, що відбувалося 16 квітня 2019 року о 07 годині,  спірна куртка знаходилася на стільці без будь-якого упакування. На питання слідчого, чи належить ця куртка затриманому, він відповів ствердно, але зазначив, що її вилучили в нього о 22:30 15 квітня 2019 року, тому він не знає, що з нею відбувалося до цього часу.

34.  У матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо заходів, які б запобігали доступу сторонніх осіб до цього речового доказу або його контакту з будь-якими предметами чи речовинами в період між 22:30 15 квітня і до її упакування після складання протоколу затримання вранці 16 квітня 2019 року.

35.  За таких обставин Суд вважає, що належність виявлених слідів крові до подій, які становлять предмет розгляду у цій справі, не доведена стороною обвинувачення. Відповідно похідні від цього доказу результати експертизи № 10/436 від 22 липня 2019 року також не можуть вважатися належними у значенні статті 85 КПК.» (Постанова ККС ВС від 12 грудня 2023 року, справа № 447/2393/19, URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/115752155).

В окремій думці до іншої постанови ККС ВС також звертається увага на необхідність чіткої фіксації доступу до речових доказів та ситуації спомпрометованості речових доказів:

«7. Обшук автомобіля розпочався о 00 год 37 хв 24 квітня 2022 року, через 13 годин після затримання засудженого. Під час обшуку в автомобілі був виявлений телефон, а також вибухові пристрої, які потім фігурували як докази винуватості засудженого.

8. Якщо спиратися на ці факти, то телефон після затримання засудженого перебував за межами автомобіля. Тим не менше, розлучений з автомобілем телефон, був виявлений в ньому під час обшуку.

9. Якщо відкинути містику, то ці обставини переконливо свідчать про те, що до проведення обшуку хтось, і точно не затриманий засуджений, мав доступ до автомобіля.

10. Хоча суд першої інстанції послався на ряд з`єднань з номером телефону засудженого після його затримання, однак абоненти, з якими відбувалися з`єднання, не були допитані, і без їх свідчень не можна з будь-якою впевненістю стверджувати, що з`єднання відбувалися саме із засудженим, а не з іншою особою, у володінні якої перебував телефон. Тому це обгрунтування, наведене судом на спростування твердження засудженого про вилучення в нього телефону, не виглядає переконливим.

11. У будь-якому разі, ці обставини не пояснюють появу телефону в автомобілі засудженого, до якого він не мав доступу після затримання.

12. Суд вже зазначав, що належність речових доказів до предмету доказування забезпечується виконанням певних умов їх отримання і зберігання. Ці умови мають забезпечувати безсумнівність зв`язку речового доказу із обставиною, на доведення якої він надається.

13. За відсутності надійних відомостей, які підтверджують, що будь-який доступ як до автомобіля, так і до телефону під час їх перебування під контролем сторони обвинувачення виключений, а також за відсутності пояснення, яким чином телефон опинився в салоні автомобіля перед обшуком, результати обшуку автомобіля скомпроментовані і не можуть бути використані на доведення його винуватості» (https://reyestr.court.gov.ua/Review/131727445).