Вища школа адвокатури НААУ
Курси з підвищення кваліфікації адвокатів
Telegram
0 800 300 282
дзвінок безкоштовний
Новини
23.02.2021

ЧИ ЗАПРАЦЮЄ ЗАКОН ПРО ІНВЕСТИЦІЙНУ НЯНЮ?

Президент України Володимир Зеленський 10 лютого 2021 року підписав Закон «Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями в Україні» № 1116-ІХ, який Верховна Рада ухвалила 17 грудня 2020 року. Відповідно до «Прикінцевих та перехідних положень» цей Закон повинен запрацювати для інвестора повною мірою з 1 січня 2022 року.

Сергій Лисенко, адвокат,

член Комітету захисту бізнесу та інвесторі, що діє в складі НААУ

Президент України Володимир Зеленський 10 лютого 2021 року підписав Закон «Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями в Україні» № 1116-ІХ, який Верховна Рада ухвалила 17 грудня 2020 року. Відповідно до «Прикінцевих та перехідних положень» цей Закон повинен запрацювати для інвестора повною мірою з 1 січня 2022 року.

Метою документу є збільшення інвестиційної привабливості України для внутрішніх та зовнішніх інвесторів, трудової зайнятості українських громадян, поліпшення якості їхнього життя, а також збільшення доходів державних й місцевих бюджетів, Пенсійного та інших фондів соціального страхування.

Із позиції практичного застосування Закон носить більш декларативний характер і для втілення описаного в ньому механізму необхідно прийняття Кабінетом Міністрів України низки відповідних нормативно-правових актів, які повинні містити роз’яснення та алгоритми дій для учасників інвестиційного проекту.

Короткий огляд змісту Закону.

За своїм змістом Закон регулює правовідносини між державою, в особі Кабінету Міністрів України або органу місцевого самоврядування, та інвестора зі значними інвестиціями щодо реалізації на території України на підставі спеціального інвестиційного договору інвестиційного проекту у сферах переробної промисловості, добування з метою подальшого перероблення корисних копалин, поводження з відходами, транспорту, складського господарства, поштової та кур’єрської діяльності, логістики, освіти, наукової й науково-технічної діяльності, охорони здоров’я, мистецтва, культури, спорту, туризму та курортно-рекреаційній сфері, що пов’язані з будівництвом, модернізацією й переобладнанням об’єкта інвестування на суму більш ніж 20 млн. євро, зі створенням не менше 80-ти робочих місць, терміном реалізації проекту – до п’яти років.

Водночас держава повинна надати такому інвестору низку податкових, митних преференцій, спростити порядок отримання прав на землю. Інвестором зі значними інвестиціями може бути лише юридична особа, створена на території України спеціально для участі у відповідному інвестиційному проекті. Створити такого інвестора може й українська, й іноземна юридична особа або декілька таких осіб.

Закон передбачає деякі обмеження щодо осіб, які можуть бути учасниками інвестора зі значними інвестиціями. До таких обмежень належить, зокрема й участь юридичних осіб, які не розкривають своїх кінцевих бенефіціарних власників; державних та комунальних підприємств; юридичних осіб, створених в офшорних зонах чи на території держави-агресора тощо.

Із метою реалізації в найкоротші терміни інвестиційних проектів та контролю за їхнім виконанням передбачено створення уповноваженої установи, яка вже отримала в бізнес-колах назву «інвестиційна няня». Це зовсім новий інститут, уведення якого якісно відрізняє цей Закон від схожих за змістом. Уповноважена установа виступає центральною фігурою й комунікатором всього інвестиційного процесу.

Отже, для реалізації інвестиційного проекту суб’єкти господарювання звертаються з пакетом документів, який включає в себе його техніко-економічне обґрунтування та проект спеціального інвестиційного договору, до «інвестиційної няні», спеціалісти якої проводять аналіз самого проекту, а також заявників. Результатом діяльності «інвестиційної няні» є надання висновку про доцільність або недоцільність підписання спеціального інвестиційного договору.

Якщо рішення прийняте позитивне й договір готують до підписання, то заявники реєструють юридичну особу – інвестора зі значними інвестиціями, який і буде виступати стороною в договорі.

Подальше супроводження етапів інвестиційного проекту та їхню якість покладено на «інвестиційну няню».

Критика Закону.

  1. У Законі передбачено, що значними інвестиціями є лише грошові кошти, що значно звужує можливості інвестора, оскільки останній міг би інвестувати обладнання, продукцію, сировину тощо.

  2. Об’єктами інвестування визначено «необоротні активи». Цей термін здебільшого використовують у бухгалтерському обліку, він не є цивілістичним та не узгоджується з концептуальними положеннями інституту речового права, що містяться у Главі 13 «РЕЧІ. МАЙНО» Цивільного кодексу України. Тому на практиці учасники можуть стикнутися з проблемою однозначного тлумачення об’єкта інвестування.

  3. За задумом законодавця інвестору зі значними інвестиціями пропонують державну підтримку у вигляді можливості реінвестувати всі несплачені податки і збори на умовах відповідного договору. У зв’язку із цим слід ураховувати, що згідно зі статтею 7 Податкового кодексу України будь-які питання щодо оподаткування регулюються Податковим кодексом України і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України. Отже, наявна певна розбіжність зі спеціальним законом, який за своєю природою має вищу юридичну силу.

  4. У Законі передбачено можливість надання інвестору зі значними інвестиціями підтримки з боку органів місцевого самоврядування, зокрема, і щодо спрощеної процедури передачі прав на землю, але рішення місцева рада приймає на дискреційній основі й на завершальній стадії в такій підтримці може бути просто відмовлено.

  5. Так і незрозумілим лишається етап, коли інвестиційний проект будуть уважати завершеним, адже це важливо для визначення задекларованого п’ятирічного терміну його реалізації.

У Законі не відчувається чіткої правової визначеності описаних у ньому механізмів й однозначності тлумачення термінів, а також зрозумілої державної підтримки та гарантій для інвестора.

Можливо, найближчим часом законодавець унесе відповідні зміни до Податкового, Митного, Земельного та Господарського кодексів щодо відповідних преференцій та гарантій для таких інвесторів, а Кабінет Міністрів України своїми нормативно-правовими актами проллє більше світла на порядок застосування цього Закону.

Уважаю, що Закон може запрацювати лише в частині функціонування інституту «інвестиційної няні», який зможе інакше проаналізувати та переосмислити інвестиційний потенціал України та виступити дієвим посередником між Урядом, органами місцевого самоврядування та інвесторами зі значними інвестиціями.