Нормативні джерела:
- Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР (редакція від 01.01.2020).
- Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV (редакція від 01.08.2022).
- Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III (редакція від 19.08.2022).
- Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.1992 № 2801-XII (редакція від 19.08.2022).
- Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» від 06.12.2017 № 2227-VIII.
- Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання психіатричної допомоги» від 14.11.2017№ 2205-VIII.
- Наказ Міністерства охорони здоров’я України «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства охорони здоров’я України від 06 липня 1994 року № 121» від 16.05.2018 № 940.
Відповідь:
Стерилізація як право людини належить до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування людини.
Стерилізація може відбутися лише за бажанням повнолітньої фізичної особи (абз. 1 ч. 5 ст. 281 ЦК України; ч. 1 ст. 49 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я»).
Законодавець наділяє заклади охорони здоров'я правом здійснювати методи стерилізації лише при наявності в повнолітньої фізичної особи медичних показань, які встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я (ч. 1 ст. 49 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я»).Оскільки на підставі наказу МОЗ України №940 від 16.05.2018 втратив чинність інший наказ МОЗ України- № 121 від 06.07.1994 «Про застосування методів стерилізації громадян», тому на сьогоднішній день відсутній законодавчо визначений перелік медичних показань для проведення методів стерилізації (про які йде мова у ч. 1 ст. 49 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я»).
Що стосується недієздатних фізичних осіб, то до 10.06.2018 застосування методів стерилізації щодо них було можливим за згодою їх опікунів. З 10.06.2018 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання психіатричної допомоги» від 14.11.2017, яким відбулось звуження кола сфер втручання опікунів до життя недієздатних осіб. Саме тоді даним законом було виключено положення про стерилізацію недієздатних фізичних осіб за згодою опікунів (втратили чинність абз. 2 ч. 5 ст. 281 ЦК України, ч. 2 ст. 49 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я).
Сьогодні на законопроєктному рівні є пропозиція застосовувати до недієздатних фізичних осіб методи стерилізації за рішенням суду. Правозахисники вважають закріплення у законодавстві процедури примусової стерилізації щодо недієздатних фізичних осіб негуманним. Оскільки порушує право на повагу до приватного та сімейного життя; на захист від катувань, жорстокого та принижуючого гідність поводження; на право осіб з інвалідністю зберігати власну фертильність та самостійно приймати рішення щодо дітонародження; на свободу від дискримінації за ознакою гендеру та наявністю інвалідності та ін.
Отож, в Україні заборонена стерилізація недієздатних фізичних осіб, навіть, якщо на це буде згода їхніх опікунів. За примусову стерилізацію передбачена кримінальна відповідальність (ст. 134 Кримінального кодексу України — «Незаконне проведення аборту або стерилізації»):
- примушування до стерилізації без добровільної згоди потерпілої особи – карається обмеженням волі на строк до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого (ч. 4);
- примушування до стерилізації без добровільної згоди потерпілої особи, якщо воно спричинило смерть потерпілої особи чи інші тяжкі наслідки, -карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого (ч. 5).
Відповідь на питання надала Оксана Яремко, адвокат, член Центру медичного права ВША НААУ