Вища школа адвокатури НААУ
Курси з підвищення кваліфікації адвокатів
Telegram
0 800 300 282
дзвінок безкоштовний
Новини
07.10.2022

Чи порушуються права пацієнтів у Законі України “Про систему громадського здоров’я”?

Відповідь на питання

Відповідь: Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, з іншої, поклала на Україну зобов’язання розвивати співпрацю в галузі охорони здоров’я. Відтак прийняття нового Закону України “Про систему громадського здоров’я” було очікуваним кроком для системи захисту громадського здоров’я відповідно до стандартів ЄС.

Глава 22 “Громадське здоров’я” зазначеної Угоди про асоціацію присвячена питанням розбудови та формування програм громадського здоров’я та зобов’язанням України щодо впровадження заходів для захисту здоров’я людини як передумови сталого розвитку й економічного зростання.

Закон України “Про систему громадського здоров’я” №2573-IX (далі – Закон №2573-IX) було прийнято Верховною Радою України 6 вересня 2022 року та підписано Президентом України 29 вересня 2022 року.

Закон №2573-IXвизначає правові, організаційні, економічні та соціальні засади функціонування системи громадського здоров’я в Україні з метою зміцнення здоров’я населення, запобігання хворобам, покращення якості та збільшення тривалості життя, регулює суспільні відносини у сфері громадського здоров’я та санітарно-епідемічного благополуччя населення, визначає відповідні права і обов’язки державних органів та органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб у цій сфері, встановлює правові та організаційні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сферах господарської діяльності, які можуть становити ризик для санітарно-епідемічного благополуччя населення.

Аналіз тексту Закону №2573-IX, крізь призму порушень прав пацієнтів, дозволяє дійти висновків, що документ у деяких випадках обмежує права людини (пацієнта).

Пропонуємо розглянути деякі норми Закону №2573-IX, які можуть порушувати права пацієнтів:

– пунктом 3 частини 1 статті 15 “Права та обов’язки фізичних осіб у сфері громадського здоров’я” передбачено, що кожен має право на:

Відшкодування шкоди, завданої його здоров’ю внаслідок порушення вимог санітарного законодавства фізичними або юридичними особами, посадовими особами органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Постає питання, а якщо порушення відбулося з боку представників громадських об’єднань або представників політичних партій, дії яких, наприклад, призведуть до захворювань чи будуть вони відшкодовувати шкоду.

– пунктом 4 частини 1 статті 15 “Права та обов’язки фізичних осіб у сфері громадського здоров’я” передбачено, що кожен має право на:

Достовірну і своєчасну інформацію про стан свого здоров’я, а також про наявні та можливі фактори ризику для здоров’я та їх ступінь.

Варто зазначити, що право на отримання достовірної і повної інформацію має лише повнолітня особа, відповідно до статті 285 Цивільного кодексу України. Розголошення такої інформації для неповнолітньої особи можуть мати непередбачувані наслідки. Наприклад, розголошення інформації про стан здоров’я неповнолітньої особи щодо невиліковності її захворювання.

– пунктом 2 частини 3 статті 15 “Права та обов’язки фізичних осіб у сфері громадського здоров’я” передбачено, що особи, які хворіють на інфекційні хвороби чи є носіями збудника інфекційної хвороби, зобов’язані:

Виконувати вимоги медичних працівників щодо порядку та умов лікування, додержуватися режиму роботи закладів охорони здоров’я та наукових установ, у яких вони лікуються

Маємо засторогу щодо даної норми, оскільки відповідно до статті 6 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” передбачено, що кожний громадянин України має право на охорону здоров’я, включно вільний вибір лікаря та фахівця з реабілітації, вибір методів лікування та реабілітації відповідно до рекомендацій лікаря та фахівця з реабілітації, вибір закладу охорони здоров’я.

– частиною 8 статті 21 “Карантин”, передбачено, що:

Обов’язковій госпіталізації підлягають хворі на особливо небезпечні та небезпечні інфекційні хвороби, а також особи з симптомами таких хвороб у випадках, визначених рішенням про встановлення карантину.

Зі змісту норми вбачається, що хворі на особливо небезпечні та небезпечні інфекційні хвороби, а також особи з симптомами таких хвороб підлягають обовʼязковій госпіталізації незалежно від їх згоди на госпіталізацію та лікування.

Матеріал підготувала: Олена Пономарьова, к.ю.н., адвокат, член Центру медичного права ВША НААУ