Відповідь:
Статтею 160 Сімейного кодексу України встановлено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Тобто, це означає, що у випадку відсутності згоди між батьками щодо визначення місця проживання дитини яка не досягла 14 річного, визначення місця проживання дитини може здійснюватися через суд.
У відповідності до договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах компетентним у винесенні рішення про батьківські права і аліменти на користь малолітніх дітей є орган тієї держави, на території якої батьки (подружжя/колишнє подружжя) має місце проживання.
Тобто ви маєте право визначити місце проживання дитини з подальшим стягненням аліментів на її утримання в Польщі.
Згідно з статтею 26 Цивільного кодексу Польщі від 23 квітня 1964 р: місцем проживання дитини, яка перебуває під опікою батьків, є місце проживання батьків або того з батьків, який має одноосібне право на батьківські права або якому довірено здійснення батьківських прав.
Якщо обидва батьки мають однакове право та батьківські обов’язки, маючи окреме місце проживання, місцем проживання дитини є той з батьків, з ким вона проживає. Якщо дитина постійно не проживає ні з одним із батьків, місце проживання визначається судом з питань опіки та піклування.
Визначення місця проживання дитини судом у Польщі доволі схоже на процедуру в Україні.
Місце проживання дитини може бути визначено при слуханні справи про розірвання шлюбу або незалежно від розірвання шлюбу.
Для того щоб суд з питань опіки та піклування вступив у гру, той з батьків, хто здійснює опіку над неповнолітнім, повинен подати відповідну заяву до суду.
Звичайно для отримання позитивного рішення заяву необхідно обґрунтувати та надати підтверджуючі докази. Під час розгляду справи у суді суди зазвичай досліджують такі питання, як:
з ким дитина жила до подання/розгляду заяви і які відносини у дитини з обома батьками;
як виконувалися батьківські обов’язки до цього часу;
наскільки батьки обізнані щодо своєї дитини, знають спосіб життя дитини (освіта, здоров'я, оточення, друзі) потреби;
де батьки мали спільне місце проживання до розлучення;
як риси характеру батьків впливають на виховання дитини і хто з них має більш турботливу і виховну схильність.
Тобто судом буде досліджуватись проживання з ким із батьків забезпечить якнайкращі інтереси дитини.
Для з’ясування таких питань до суду доречно подати відповідні докази, в тому числі:
експертна думка (психолога та педагога),
думка дитини, місце проживання якого визначається (якщо дитина вже в змозі надати таку думку),
показання свідків, які зможуть підтвердити виконання батьками своїх батьківських обов’язків,
документація, наприклад, запити приватного психолога, офіційні листи,
фотографії кімнати та іншого простору, призначеного для дитини в батьківському домі.
Визначення місця проживання неповнолітньої дитини зачіпає і питання про аліменти, Оскільки в ньому вказується, хто з батьків щодня піклується про дитину, а значить, має право подати позов про стягнення аліментів.
Враховуючи те, що процес визначення місця проживання може затягнутися на тривалий період існує можливість забезпечення безпеки місця проживання дитини. Відповідна заява подається разом із заявою про визначення місця проживання. Також може бути подана заява про забезпечення утримання та контакту з дитиною.
Також в Польщі суд це не єдиний спосіб визначення місця проживання дитини. Багатьом парам допомагає медіація, яку проводить юрист, що спеціалізується на сімейному праві. На таких зустрічах можна домовитися з усіх питань, пов'язаних з вихованням дитини: аліменти, батьківські повноваження, форма і періодичність контактів, розпорядження майном дитини, а також місце проживання. Якщо батьки досягнуть згоди за допомогою медіації, медіатор підготує проект врегулювання, що охоплює всі домовленості. Потім, після прийняття обома сторонами і підписання документа, мирова угода разом з протоколом і заявою про затвердження подається до Суду (якщо це воля батьків). Суд не стягує жодних зборів за затвердження мирової угоди. У більшості випадків затвердження врегулювання відбувається в закритому засіданні – без участі сторін, а рішення про затвердження врегулювання сторони отримують шляхом листування протягом декількох тижнів.
Зареєструватися на захід, лектором якого виступить Анна Осадча:
Вебінар: "Адвокат з розлучень. Домовленості, шляхи примирення та позасудові способи врегулювання спорів" https://bit.ly/3CDrMdV