Вища школа адвокатури НААУ
Курси з підвищення кваліфікації адвокатів
Telegram
0 800 300 282
дзвінок безкоштовний
Новини
18.08.2022

Чи можливо оскаржити наказ про онлайн (дистанційне) навчання, запроваджене в школі, ліцеї чи гімназії?

Лариса Гретченко, адвокат, керівник Центру “Адвокат дитини” Вищої школи адвокатури НААУ, заступник голови Комітету з сімейного права НААУ

Питання: Чи можливо оскаржити наказ про онлайн (дистанційне) навчання, запроваджене в школі, ліцеї чи гімназії?

Відповідь: Незгода учасників освітнього процесу з онлайн навчанням в закладах освіти та можливість оскарження чи скасування рішення про його запровадження є сьогодні одним з питань, що лідирують при зверненні до адвоката на консультацію чи надання професійної правничої допомоги з метою захисту права на освіту

В більшості такі звернення стосуються дистанційного навчання в школі, гімназії чи ліцеї, тому відповідь стосується саме закладів загальної середньої освіти (надалі — заклади освіти)

У роз’ясненні висвітлено правові засади, практичні аспекти та судовий підхід до питання запровадження дистанційного навчання в закладах освіти:

  • причини ініціювання відміни дистанційного навчання,
  • відповідальність за здобуття дітьми повної загальної середньої освіти,
  • повноваження керівника та педагогічної ради в організації освітнього процесу,
  • механізм забезпечення здобуття повної загальної середньої освіти за дистанційною формою,
  • організація здобуття освіти за дистанційною формою (як окремою формою здобуття освіти),
  • використання технологій дистанційного навчання під час організації здобуття освіти за різними формами (очною (денною, вечірньою), заочною, мережевою, екстернатною, сімейною (домашньою), педагогічним патронажем),
  • способи оскарження рішень про запровадження дистанційної форми навчання,

– заяви, скарги, пропозиції в заклади освіти та органи влади;

– звернення до Освітнього омбудсмена;

– медіація та інші види альтернативного врегулювання спору;

– судовий захист.

  • огляд судових рішень щодо підсудності освітнього спору.

Причинами ініціювати відміну чи припинення дистанційного навчання в закладах освіти учні та їх батьки зазначають наступні обставини:

  • стан здоров’я дитини та протипоказання тривалого перебування за комп’ютером, особливі освітні потреби;
  • відсутність онлайн уроків та невдоволеність якістю їх проведення;
  • нестабільний Інтернет та відсутність сучасної комп’ютерної техніки;
  • недоступність електронних освітніх ресурсів закладу освіти з навчальних предметів;
  • хаотичні способи проведення уроків, виклад завдань у “вайбері”, “телеграмі”;
  • переважне самостійне вивчення матеріалу дитиною, потреба участі/присутності батьків, особливо з дітьми початкової школи;
  • формальний підхід та непрозорість оцінювання, розголошення успішності дітей в групових чатах.

Також серед причин наводяться такі як потреба соціалізації дитини в колективі, розвиток вмінь спілкуватися з однолітками та педагогами, активна участь у освітньому процесі та громадському житті школи та інші.

Процедурні питання, на які звертають увагу батьки, не погоджуючись із онлайн освітою дитини, зводяться до сумнівів у повноваженнях керівника закладу чи їх перевищенні, неврахування думки батьків та учнів при запровадженні дистанційної форми навчання, недотримання вимог і якості освітнього процесу відповідно до освітніх програм.

Враховуючи поточний стан воєнного стану в країні та його продовження до 21 листопада 2022 р. передусім зверну увагу, що організація освітнього процесу в дистанційній формі або в будь-якій іншій формі, що є найбільш безпечною для його учасників – одна з державних гарантій для здобувачів та працівників закладів освіти на особливий період, запроваджена згідно з Законом України від 15.03.2022 р. № 2126-ІХ. (ст. 57-1 ЗУ “Про освіту”)

Освітній процес у закладах освіти організовується відповідно до Закону України “Про освіту” https://bit.ly/3QrE3rE, “Про повну загальну середню освіту” https://bit.ly/3JYzOS9, інших актів законодавства, освітньої програми (освітніх програм) закладу освіти.

Відповідальність за здобуття дітьми повної загальної середньої освіти покладається на батьків учнів, а також керівників закладів освіти, які виконують обов’язки опікунів дитини у випадках, визначених законом.

Організація діяльності закладу освіти та освітнього процесу в ньому, затвердження освітніх програм, створення умов для реалізації прав та обов’язків усіх учасників освітнього процесу, створення в закладі безпечного освітнього середовища, забезпечення дотримання вимог щодо охорони дитинства належить до повноважень керівника закладу освіти (ст. 38 ЗУ “Про повну загальну середню освіту”)

Варто відзначити, що річний план роботи, освітня програма та зміни до неї підлягають схваленню педагогічною радою – основним постійно діючим колегіальним органом управління закладу загальної середньої освіти. Педагогічна рада приймає рішення щодо вдосконалення і методичного забезпечення освітнього процесу та розглядає інші питання, віднесені законом та/або статутом закладу до її повноважень. Рішення педагогічної ради, прийняті в межах її повноважень, вводяться в дію наказами керівника закладу освіти та є обов’язковими до виконання всіма учасниками освітнього процесу у закладі освіти.      (ст. 40 ЗУ “Про повну загальну середню освіту”)

На практиці, як правило, постає питання про оскарження саме наказу керівника закладу освіти, яким врегульовано питання організації освітнього процесу, в тому числі про запровадження дистанційної форми навчання.

Механізм забезпечення здобуття повної загальної середньої освіти за дистанційною формою врегульовано Положенням, затвердженим наказом МОН від 08.09.2020 р. № 1115, зареєстрований в Мінюсті 28.09.2020 за №942/35224. https://bit.ly/3STHY26

Звертаю увагу, що відповідно до цього Положення в рамках організації дистанційного навчання може здійснюватися:

  • забезпечення здобуття повної загальної середньої освіти за дистанційною формою (як окремою формою здобуття освіти);
  • використання технологій дистанційного навчання під час організації здобуття повної загальної середньої освіти за різними формами (очною (денною, вечірньою), заочною, мережевою, екстернатною, сімейною (домашньою), педагогічним патронажем), у тому числі під час карантину та інших надзвичайних обставин.

Організація здобуття освіти за дистанційною формою (як окремою формою здобуття освіти) може здійснюватися для осіб, які:

1) не можуть відвідувати навчальні заняття в закладах освіти (у зв’язку зі станом здоров’я, відбуванням покарання, збройним конфліктом, проживанням (перебуванням) за кордоном (для громадян України), на тимчасово окупованій території України або у населених пунктах, території здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на території населених пунктів на лінії зіткнення тощо);

2) потребують реалізації індивідуальної освітньої траєкторії відповідно до їх здібностей, інтересів, потреб, мотивації, можливостей та досвіду.

У таких випадках організація здобуття освіти за дистанційною формою здійснюється виключно за бажанням учнів, їх батьків. Батьки створюють належні та безпечні умови навчання, виховання і розвитку дитини, яка здобуває освіту за дистанційною формою. Зарахування (переведення) на дистанційну форму здобуття освіти здійснюється за наказом керівника закладу освіти на підставі особистої заяви повнолітньої особи або одного з батьків.

У іншому разі, технології дистанційного навчання під час організації здобуття освіти за різними формами можуть використовуватися, зокрема, для забезпечення освітнього процесу під час надзвичайних ситуацій природного та техногенного походження, карантину, інших обставин, які об’єктивно унеможливлюють відвідування закладів освіти.

Рішення про використання технологій дистанційного навчання в освітньому процесі за таких обставин приймається педагогічною радою закладу освіти до початку навчального року або упродовж навчального року у випадку настання обставин, що потребують організації освітнього процесу з використанням технологій дистанційного навчання.

Положення про дистанційну форму здобуття повної загальної середньої освіти не визначає спеціального порядку оскарження рішень про організацію здобуття освіти за дистанційною формою чи про використання технологій дистанційного навчання під час організації здобуття освіти за різними формами.

Відповідно, учасники освітнього процесу можуть здійснити оскарження таких рішень та звернутися за захистом прав у сфері освіти, в разі їх порушення, в наступному порядку.

  1. Звернутися з зауваженнями, скаргами та пропозиціями до закладу освіти чи органів управління освітою, органів державної влади чи місцевого самоврядування в порядку, передбаченому Законом України “Про звернення громадян”. https://bit.ly/3dD6NiI

Такі органи, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов’язані:

  • об’єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;
  • скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;
  • забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв’язку з заявою чи скаргою рішень.
  1. Подати/направити звернення про порушення прав у сфері освіти Освітньому омбудсмену відповідно до ст. 73 ЗУ “Про освіту”, Порядку та умов звернення до освітнього омбудсмена, затвердженого постановою КМУ від 06.06.2018 р. № 491 https://bit.ly/3c0VFvv

Освітній омбудсмен відповідно до покладених на нього завдань має право:

  • розглядати подані учасниками освітнього процесу звернення, перевіряти викладені у них факти;
  • за результатами розгляду звернень та/або проведених перевірок надавати рекомендації керівникам та/або засновникам закладів освіти, органам управління освітою, державним органам, органам місцевого самоврядування, вимагати від них припинення порушення та/або відновлення порушених прав чи законних інтересів учасників освітнього процесу, спрямовувати до них подання про проведення службових розслідувань, повідомляти правоохоронні органи щодо виявлених фактів порушення законодавства;
  • звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, правоохоронних органів щодо виявлених фактів порушення права людини на освіту та законодавства у сфері освіти;
  • надавати консультації учасникам освітнього процесу;
  • представляти інтереси особи у суді.
  1. Врегулювати шкільний конфлікт за допомогою медіації чи інших альтернативних способів врегулювання спорів.

Відповідно до ЗУ “Про медіацію” медіація – позасудова добровільна, конфіденційна, структурована процедура, під час якої сторони за допомогою медіатора (медіаторів) намагаються запобігти виникненню або врегулювати конфлікт (спір) шляхом переговорів. https://bit.ly/3Atg45Z

  1. Звернутися до суду за захистом прав, які вважає порушеними у сфері освіти, в тому числі оскаржити правомірність рішення (наказу) про запровадження дистанційної форми здобуття освіти.

Обираючи судовий спосіб захисту варто ретельно проаналізувати ситуацію, що виникла, правове підґрунтя її регулювання, умови договору про надання освітніх послуг (при наявності), зміст рішення, що оскаржується та процедуру його ухвалення, інші пов’язані обставини і факти.

Доцільно звернутися до адвоката та отримати професійну правничу допомогу з проблемного питання, щоб обрати ефективний спосіб порушеного права та визначити суд, до юрисдикції якого належить вирішення спору.

Практика вирішення судових спорів у сфері освіти є доволі різною, ухвалення позитивних чи відмовних рішень за заявленими позовними вимогами залежить від індивідуальних обставин спору, повноти доказової бази, процесуальної активності й реалізації прав сторонами та іншими учасниками провадження.

Як приклад оскарження наказу про запровадження онлайн навчання у школі та складнощів, що виникли у процесі реалізації права на судовий захист, наведу наступні судові рішення:

Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 03.02.2022 р. у справі № 352/188/22 позовну заяву батька першокласниці до Ліцею про скасування організації освітнього процесу у вигляді онлайн дистанційного навчання для учнів 1-А класу та заборону в майбутньому директору навчального закладу переводити учнів 1-А класу на онлайн дистанційне навчання передано на розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

З посиланням на ст. 20 КАС щодо розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов не підсудний Тисменицькому районному суду Івано-Франківської області як адміністративному суду. У даному випадку, як зазначено в ухвалі, існує необхідність у передачі адміністративної справи на розгляд окружного адміністративного суду за предметною юрисдикцією (підсудністю).

Повний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/102961670

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.03.2022 р. по справі № 352/188/22 відмовлено у відкритті провадження в справі за позовом батька учениці до Ліцею про скасування організації освітнього процесу у вигляді онлайн дистанційного навчання для учнів 1-А класу та заборону в майбутньому переводити учнів 1-А класу на онлайн дистанційне навчання.

З врахуванням приписів ч. 6 ст. 170 КАС, роз`яснено позивачу, що дану справу належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Повний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/103656397

Відмовляючи у відкриті провадження, адміністративним судом в ухвалі від 09.03.2022 р. по справі № 352/188/22 наведено наступні аргументи та висновки:

  • Юрисдикція адміністративних судів поширюється не на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних, цивільних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію – визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
  • До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.
  • Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватно правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії чи рішення суб`єкта владних повноважень.
  • З огляду на зміст позовної заяви, позивач – батько учениці просить суд скасувати організацію освітнього процесу у вигляді онлайн дистанційного навчання для учнів 1-А класу в навчальному закладі , де вчиться його дитина, оскільки вважає, що запровадження освітнього процесу у вигляді онлайн дистанційного навчання є порушенням права на освіту та шкодить здоров`ю його дитини.

Таким чином, спір у цій справі виник щодо правомірності організації освітнього процесу у вигляді онлайн дистанційного навчання для учнів 1-А класу в навчальному закладі, тобто стосується надання учням освітніх послуг закладом освіти.

  • Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Так, Ліцей є комунальним закладом освіти, основним видом господарської діяльності якого є надання загальної середньої освіти.

За вказаних обставин, Ліцей, ні його керівник не є суб`єктами владних повноважень у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України та не виконують окремих владних управлінських функцій або делегованих повноважень під час запровадження освітнього процесу у вигляді онлайн дистанційного навчання.

  • В свою чергу, статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З огляду на зміст позовних вимог, позивач прагне захистити цивільні права своєї неповнолітньої доньки, а тому позов його позов до Ліцею не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Оскільки спір у цій справі стосується приватноправових відносин – захист прав позивача та його неповнолітньої доньки, в інтересах якої ним пред`явлений позов, має здійснюватися у порядку цивільного судочинства.

  • Такий висновок суду відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, зазначеній в постанові від 08.04.2020 за результатом розгляду справи № 463/6961/18. https://reyestr.court.gov.ua/Review/88952206

Матеріал підготувала Лариса Гретченко, адвокат, керівник Центру “Адвокат дитини” Вищої школи адвокатури НААУ, заступник голови Комітету з сімейного права НААУ

Більше дізнавайтеся про правові аспекти онлайн – освіти та юридичної відповідальності за булінг під час освітнього процесу:

Вебінар “ОНЛАЙН-БУЛІНГ: порядок реагування, особливості доказування, відповідальність за вчинення і приховування”: https://bit.ly/3bXY7Tx

Вебінар “Шкода, завдана булінгом: актуальна судова практика і практичні поради по відшкодуванню”: https://bit.ly/3AnsaO0