Вища школа адвокатури НААУ
Курси з підвищення кваліфікації адвокатів
Telegram
0 800 300 282
дзвінок безкоштовний
Новини
21.11.2022

Фрустрація в контрактному праві чи є вона альтернативою форс-мажору?

Матеріал для Центру правничої лінгвістики ВША НААУ підготувала адвокат Салатин Ходжалиєва

Чому фрустрація в контрактному праві не про розчарування та чи є вона альтернативою форс-мажору?

Фрустрація (від лат. frustratio – невдача, обман, розлад) в системі загального права зовнішньо нагадує форс-мажор, оскільки пов’язується із об’єктивними обставинами, які впливають на здатність виконати, а часто – унеможливлюють виконання контрактних зобов’язань.

Незважаючи на зовнішню схожість та взаємопов’язаність концепцій, вказані правові явища розмежовуються:

  1. По-перше, за характером правових наслідків. Форс-мажор звільняє винувату сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання комерційного зобов’язання, що означає, що основне зобов’язання не припиняється, а лише відтерміновується його виконання, в той час як фрустрація контракту має наслідком не тільки звільнення сторони від відповідальності, але й повне припинення основного зобов’язання у зв’язку із неможливістю його виконання. Цікаво, що активно термін «фрустрація» застосовують саме суди Англії та Уельсу, при цьому судові інстанції США замість «фрустрації» частіше оперують такими категоріями, як «неможливість виконання» або «надзвичайна неможливість виконання» комерційних зобов’язань;
  2. По-друге, за характером правового регулювання. На відміну від форс-мажору, який автоматично не презюмується законодавчими актами та застосовується лише в тому випадку, якщо це прямо передбачено сторонами в контракті, на доктрину фрустрації можливо посилатись, навіть якщо умови контракту не містять жодних положень про це. Така можливість пояснюється прийняттям відповідного акту – Law Reform (Frustrated Contracts) Act 1943. А до прийняття вказаного акту відносини сторін, пов’язані із посиланням на доктрину фрустрації, регулювались судовими прецедентами.

Доречно згадати, що доктрина фрустрації сформувалась через судовий прецедент. Знаковою в цьому сенсі стала справа Taylor v Caldwell [1863], сторони якої уклали договір оренди музичної зали, яка згоріла дотла до того, як мав відбутись перший концерт. Позивач, Тейлор, орендар в термінології контракту, звернувся до суду з підстав порушення договору та в якості обґрунтування свого позову посилався на правило абсолютності зобов’язань, яка сформувалась із принципу римського приватного права pacta sunt servanta (договори повинні виконуватися) та ґрунтувалась на тому, що відповідач несе відповідальність за неможливість виконання основного зобов’язання, навіть якщо об’єкт контракту, музична зала, перестав існувати фізично. У своєму рішенні суддя Блекберн прокоментував «суворість» цього абсолютного зобов’язання та постановив, що відповідач має бути звільненим від зобов’язань згідно з доктриною фрустрації. Правове обґрунтування цього рішення полягало в тому, що «це було найбільш справедливе рішення та таке, яке мало найбільший сенс з точки зору договірного права». Отже, руйнування об’єкту договору є підставою для фрустрації.

Посилання на фрустрацію в системі загального права можливе, коли сторона контракту стикається з подією, яка робить виконання зобов’язання не стільки та не тільки неможливим, але й нерозумним завданням. Це означає, що виконання зобов’язання було б неймовірно складним для сторони або, точніше кажучи, неймовірно «обтяжливим», хоча й можливим. Вперше суди Англії та Уельсу почали артикулювати згадану проблематику у справі Jackson v The Union Marine Insurance Co Ltd [1875]. Коротко наведу обставини справи: позивач, судновласник, уклав договір морського чартеру для здійснення поставок із Ліверпуля до Ньюпорта. Позивач застрахував вантаж, однак судно сіло на мілину до того, як вантаж був зібраний, а тому поставка товару не відбулась вчасно. Фрахтувальники відмовилися від договору чартеру та уклали контракт на доставку вантажу в іншому місці. Судом було вказано, що цей факт, а також те, скільки часу знадобилося на ремонт судна, по суті перекреслює комерційні наміри угоди, тому було б несправедливо вимагати від Джексона оплати за фрахтування судна, оскільки це була б інша операція, аніж 6 місяців до того:
‘… a voyage undertaken after the ship was sufficiently repaired would have been a different voyage… different as a different adventure…’

Формування нової судової практики призвело до систематизації та виокремлення ознак тих обставин, які призводять до «марності» комерційного контракту:
1) Обставини виникають після укладання контракту сторонами;
2) Обставини знаходяться поза межами контролю сторін та не залежать від їх волі;
3) Виконання зобов’язань за таких обставин стає неможливим або призводить до зміни зобов’язання.

В сукупності перелічені обставини сформували елементи тесту, який застосовують суди Англії та Уельсу при розгляді питання, чи може контракт бути фрустрований. Тест був сформований за наслідками розгляду справи National Carriers Ltd v Panalpina (Northern) Ltd [1981].

В прецедентному праві Англії та Уельсу виділяють три основних групи подій, які детермінують фрустрацію контракту:

Першу групу формують надзвичайна незаконність (supervening illegality) або юридична неможливість (legal impossibility) – контракт може бути припинений у зв’язку із надзвичайною забороною, позаяк виконання зобов’язань за контрактом порушуватиме закон. Знаковою для даної групи подій є справа Fibrosa Spolka v Fairbairn Lawson Combe Barbour Ltd [1943]. Фабула справи така: англійська компанія, яка виробляла текстильне обладнання, погодилася за контрактом від 12 липня 1939 року поставити деякі машини польській компанії. Поставка обладнання мала здійснюватися протягом 3-4 місяців. Щодо умов оплати, то покупцеві потрібно було сплатити 1600 фунтів стерлінгів наперед в якості попередньої оплати, а залишок 3200 фунтів стерлінгів — в момент доставки. Польська компанія сплатила 1000 фунтів стерлінгів 18 липня в якості попередньої оплати. 1 вересня Німеччина напала на Польщу, а 3 вересня Велика Британія оголосила війну Німеччині. 23 вересня 1939 року Польща була оголошена ворожою територією, оскільки знаходилась під окупацією Німеччини, що заборонило британським компаніям торгувати з Польщею. Суд розірвав контракт через публічний інтерес, який мав високу значущість в умовах воєнного стану, оскільки продовження постачання товарів означало би надання допомоги ворогу в умовах війни.

До другої групи відносяться події, пов’язані із фізичною неможливістю (physical impossibility) виконати контракт. Неможливість виконання контрактних зобов’язань в такому випадку випливає або з недієздатності чи смерті фізичної особи (incapacity or death), або з руйнування\знищення предмету (destruction of the subject matter). Об’єднуючою рисою для згаданих подій є те, що виконання зобов’язань за контрактом певною особою або із застосуванням певного предмету є суттєвим для сторін. Стосовно суттєвості предметів яскравим є приклад вже згаданої знакової справи про оренду музичної зали Teylor v Caldwell [1863]. В справі Condor v The Baron Knights [1966] судом було постановлено, що контракт може бути розірваний з підстав фрустрації, якщо особистість однієї із сторін контракту відіграє важливу роль для виконання зобов’язань за ним. За укладеним контрактом позивач погодився грати на барабанах для групи відповідача 7 ночей на тиждень протягом 5 років. Однак у позивача стався психічний розлад та підчас лікування через стан його ментального здоров’я лікар порадив йому не грати більше, ніж 4 ночі на тиждень. Відповідач звільнив пана Кондора, що стало підставою для його звернення до суду, оскільки на думку позивача звільнення було незаконним. Однак, суд в цій справі дійшов висновку, що «медичний стан позивача спричинив неможливість особистого виконання ним його контрактних зобов’язань і тому контракт був розірваний на підставі фрустрації».

Третю групу формують події, які спричиняють втрату зобов’язаннями комерційного сенсу. Так в справі Krell v Henry [1903], яку ще іменують «коронаційною справою», сторони уклали письмовий договір від 20 червня 1902 року, за яким відповідач погодився найняти у позивача квартиру в Пелл-Молл 26 і 27 червня, оскільки в зазначені дні було оголошено, що вздовж Пелл-Молла відбудуться коронаційні процесії Короля Едварда VІІ та Королеви Олександри. Власник квартири повідомив орендаря, що він матиме ідеальний вид на ходу із приміщення, яке винаймалось. Хоча контракт і не містив жодних чітких умов щодо мети оренди приміщення, проте обом сторонам було відомо про мету укладання контракту, що в подальшому вплинуло на результати справи. При укладанні контракту відповідач вніс завдаток. Однак у заявлені дати хода не відбулася. В результаті відповідач відмовився сплачувати залишок узгодженої орендної плати. Питання, яке постало перед судом під час розгляду цього диспуту полягало у тому, чи зобов’язаний відповідач вносити орендну плату, незважаючи на те, що процесія, заради споглядання якої орендар уклав договір, не відбулась у заплановані дати. Суд ухвалив рішення на користь відповідача (орендаря). Апеляційний суд підтримав рішення попередньої інстанції та відхилив апеляційну скаргу позивача (орендодавця).

Прийняття законодавчого акту Law Reform (Frustrated Contracts) Act 1943 встановило правову визначеність у питанні правових наслідків фрустрації та відшкодування збитків, завданих припиненням контракту з цих підстав. Законом (Section 1(2) of The Law Reform Act) встановлені три базових правила:

1) Після настання події, яка має наслідком фрустрацію, грошове зобов’язання, яке існувало до її настання, припиняється;
2) Грошові кошти, які були сплачені до припинення контракту, підлягають поверненню стороні за принципом prima facie;
3) Отримувач грошових коштів має право утримати або стягнути з іншої сторони суму грошових коштів, яка була витрачена на виконання ним умов контракту, в якості власних витрат. В такому випадку суд може присудити такій стороні відшкодування витрат в межах суми грошових коштів, які були сплачені до настання фрустраційної події.

Найближчим до доктрини фрустрації в чинному законодавстві України є припинення зобов’язання у зв’язку із неможливістю його виконання: згідно до частини 1 статті 607 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється неможливістю його виконання у зв’язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає. При цьому, зобов’язання може бути припинено як повністю, так і частково (ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України). В свою чергу, правова цивілістична доктрина виділяє дві групи обставин, які викликають неможливість виконання зобов’язання: юридичні (наприклад, заборона здійснення певного виду діяльності) та фактичні (загибель об’єкту зобов’язальних відносин). Однак умовою застосування цієї підстави припинення зобов’язання є те, що неможливість виконання не залежить від волі сторін та не спричинена їх діями.
Отже, при укладанні комерційних контрактів за англійським правом українським юристам вкрай важливо, по-перше, враховувати аспекти відносин між сторонами на випадок неможливості виконання зобов’язань через події, які приведуть до фрустрації контракту, а по-друге, з урахуванням положень чинного законодавства та сформованих прецедентів визначати порядок поводження сторін у разі спричинення фрустраційною подією збитків.

Термінологічний словник публікації:
Frustration – розчарування, марність, розлад, крах;
Absolute obligation rule – правило абсолютності зобов’язань;
Legal reasoning of the court decision – правове обґрунтування судового рішення;
Just solution – справедливе рішення;
Burdensome (onerous) – обтяжливий;
Supervening illegality – надзвичайна протиправність (незаконність);
Legal impossibility – юридична неможливість;
Physical impossibility – фізична неможливість;
Incapacity or death – недієздатність чи смерть;
Destruction of the subject matter of – руйнування певного предмету;
Illegal dismissal – незаконне звільнення;
Mental breakdown – психічний розлад;
Outcome of the case – результат справи;
Court found in favour – суд ухвалив на користь;
Court of appeals upheld – апеляційний суд підтримав;
To dismiss an appeal – відхилити апеляційну скаргу.