Вища школа адвокатури НААУ
Курси з підвищення кваліфікації адвокатів
Telegram
0 800 300 282
дзвінок безкоштовний
Новини
15.06.2022

Боржник позбувся майна належним чином: висновок КЦС/ВС

Матеріал підготувала Валерія Шкварко – адвокат, член Ради Комітету з цивільного права та процесу НААУ

Як всім відомо, боржники доволі часто використовують різні прийоми для уникнення відповідальності зі сплати своїх боргів. Це чітко прослідковується, коли особа, маючи боргові зобовʼязання, позбувається належного їй майна шляхом укладення договорів дарування. Найчастіше такі договори укладаються з близькими родичами чи хорошими друзями/знайомими. Такі договори укладаються лише про людське око і всі достеменно знають, що він не буде виконаний.

Однак, незважаючи на таку «творчість», існує практика Верховного Суду щодо присікання таких дій з боку боржників. Зокрема, такі договори дарування визнаються недійсними за позовами кредиторів чи інших зацікавлених осіб. Так, відповідна правова позиція закріплюється постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) та в низці інших постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, а саме: від 26.02.2019 справа № 753/765/17 (провадження № 61- 40871 св18); від 24.07.2019 справа № 405/1820/17 (провадження № 61-2761св19); від 24.03.2020 справа № 704/1410/18 (провадження № 61-359св20); від 10.06.2021 справа № 754/9834/18 (провадження № 61-7827св20) тощо.

На жаль, попри свою ж судову практику, Верховний Суд не завжди є послідовним у застосуванні своїх же правових позицій та навіть постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у зазначеній вище справі. Так, у справі № 753/2647/20-ц рішенням судів першої та апеляційної інстанцій було відмовлено в задоволенні позову, а саме – у визнанні договору дарування недійсним. За матеріалами справи, особа звернулася до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до двох осіб (матері та її сина), треті особи:  приватний нотаріус, районний відділ ДВС, про визнання договору дарування недійсним. Позовні вимоги мотивовано тим, що жінка завдала майнової шкоди позивачу залиттям квартири. Незважаючи на рішення суду про стягнення коштів і постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення зазначеного боргу, жінка (власниця) подарувала квартиру своєму сину.

КЦС/ВС зазначив, що вирішуючи спір, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов загалом правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним (постанова від 26.08.2021) Суд послався на загальні підстави свободи договору, вказавши, що відповідно до ст. 6 ЦК України та частини першої ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Далі розписав про зміст договору дарування, підстави недійсності правочинів, фіктивність правочину, зміст права власності та зробив, по суті, новий правовий висновок. Зокрема, КЦС/ВС зазначив, що «встановивши, що сума, яка підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано вважав, що не може бути звернуто стягнення на єдине житло боржника, яка є особою з І групою інвалідності». Такий свій висновок КЦС/ВС обґрунтував положеннями частини сьомої ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою у разі, якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов`язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.

Отже, можливість визнання недійсним договору дарування, який укладено боржником з наміром уникнути виконання свого зобов’язання, не є абсолютною. Навіть якщо судом і буде встановлено фіктивність такого договору, як засвідчує судова практика, суди можуть відмовити у задоволенні позову. І необхідно звертати увагу на ширше коло деталей справи. Насамперед слід взяти до уваги розмір боргового зобов’язання. Водночас не можна відкидати, що суди і надалі будуть відходити від своєї позиції, посилаючись на інші аргументи і надаючи їм вирішального значення. Наприклад, суд може поставити інтерес дитини вище інтересу стягувача у випадку, якщо батько/мати, які є боржниками, подарують майно дитині, а відтак відмовити у позові про визнання недійсним такого договору дарування.

На нашу думку, у категорії таких справ необхідно акцентувати увагу суду передусім на недобросовісності боржника-дарувальника, що зводиться до того, що сторони вчиняють такий правочин лише «для виду», знають заздалегідь, що він не буде виконаний, а метою такого правочину є приховання майна від звернення стягнення в рахунок погашення боргу.

 

Справа № 753/2647/20-ц

https://reyestr.court.gov.ua/Review/99173871