Аутстафінг і нереальність господарських операцій: що про це говорить судова практика?
Вікторія Поліщук, голова комітету трудового права НААУ, адвокатка, медіаторка, лекторка ВША НААУ Послуги аутстафінгу можуть стати способом оптимізації бізнес-процесів компанії, можуть врятувати і від потенційних перевірок Держпраці, а можуть і створити проблеми вже іншого характеру. Аутстафінг або оренда персоналу – це є послуга з оформлення в штат надавача послуг працівників, які надалі будуть працювати у […]
Новини та події
27.04.2020

Вікторія Поліщук,
голова комітету трудового права НААУ,
адвокатка, медіаторка, лекторка ВША НААУ

Послуги аутстафінгу можуть стати способом оптимізації бізнес-процесів компанії, можуть врятувати і від потенційних перевірок Держпраці, а можуть і створити проблеми вже іншого характеру. Аутстафінг або оренда персоналу – це є послуга з оформлення в штат надавача послуг працівників, які надалі будуть працювати у замовника. Надавач послуг та замовник між собою мають договір. Бухгалтерські обов’язки (ведення документації, нарахування та сплата податків, виплата заробітної плати, оформлення трудових книжок тощо) здійснюється надавачем послуг. Виходить, що у замовника послуг працівники перебувають не в його штаті. Чи може відсутність персоналу в компанії-замовника (у разі використання послуг аутстафінгу) свідчити про нереальність іншої господарської операції під час формування податкового кредиту? І як загалом впливає відсутність персоналу в компанії на реальність господарської операції?

Право платника податку на формування податкового кредиту наступає у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності. Реальність господарської операції здійснюється на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

У той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту.
Відсутність персоналу в компанії, яка є платником ПДВ і має право на формування податкового кредиту, також не може бути підставою для нереальності господарських операцій. У той же час, органи фіскальної служби і далі зазначають позицію про нереальність таких операцій, якщо у компанії відсутній персонал.

07.08.2018 р. у справі № 808/760/16 Верховний Суд зазначив, що відсутність у контрагента достатньої кількості трудових ресурсів для здійснення будь-якого виду діяльності не є підставою для визнання господарської операції нереальною. Залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).
Цю ж думку Верховний Суд підтримав у рішеннях від 22.10.2019 по справі № 822/5413/15, від 15.04.2020 р. по справі № 826/13929/17 та від 16.04.2020 р. по справі № 520/7467/19 і вказав, що нереальність господарських операцій не може підтверджуватися шляхом відсутності працівників у контрагента. Окрім того, в постановах від 22.10.2019 №822/5413/15, від 19.11.2019 №826/16304/17, від 12.12.2019 №826/10751/18, від 18.09.2019 року №826/5910/17 Верховний Суд зазначив, що відсутність працівників і залучення персоналу на умовах аутстафінгу є законодавчою можливістю для суб’єкта господарювання.
Якщо ж нереальністю інших господарських операцій є більш-менш все зрозумілим, то контрагентам, які користуються послугами або які надають ці ж послуги, необхідно також не забувати про окремі питання оподаткування та формування первинних документів, аби вже сама операція із аутстафінгу не стала вже нереальною господарською операцією.

20.03.2020 р. Верховний Суд розглянув справу № 826/11054/15 про те, що суб’єктом господарювання не включено до складу доходів від операційної діяльності вартості послуг аутстафінгу (надання персоналу — інженерів) на підставі договору, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Емерсон» (Російська Федерація). На думку податкового органу, акти виконаних робіт були підставою для віднесення до складу доходів від операційної діяльності суми коштів.

У справі № 825/2548/14 від 10.03.2015 Вищий адміністративний суд України зазначив, що позивачем не надано необхідних та достатніх доказів отримання послуг аутстаффінгу і не доведено необхідності надання певних послуг, не встановлено наступну реалізацію (рух) отриманих (наданих) послуг.

Тож, у замовника та у провайдера має бути перелік документів, які мають доказувати реальність договорів аутстафінгу працівників (факту їх виконання). Про ці та інші особливості аутстафінгу, а також про судову практику Вікторія Поліщук буде розповідати на вебінарі https://www.hsa.org.ua/vebinar-yurydychni-tonkoshhi-autstafingu-personalu/