Ashot Malkhasyan v. Armenia (заява № 35814/14): неналежне розслідування легітимності призову на військову службу всупереч медичним протипоказанням порушує Конвенцію
Обставини справи
У цій справі заявником є батько Ашота Малхасяна, який звернувся до ЄСПЛ зі скаргою про порушення за статтею 2 Конвенції (право на життя).
Згідно обставин справи, улітку 2008 року захворів 21-річний син заявника, якому діагностували з-поміж іншого серцеву недостатність, рефлюкс-езофагіт, синдром Малорі-Вейса, гастрит та кровотечу.
У грудні 2008 року А. Малхасян знову пройшов обстеження у зв’язку з поганим самопочуттям. Йому було діагностовано, зокрема, грижу стравохідного отвору діафрагми, синдром Жильбера, призначено медикаментозне лікування та спеціальну дієту, а також було рекомендовано спати з піднятою головою, не нахилятися і не піднімати важкі речі.
У березні 2009 року А. Малхасян з’явився до Арабкірського військового комісаріату для проходження первинного медичного огляду. У квітні 2009 року він звернувся з проханням пройти додатковий медичний огляд, але військовий комісар A.U. відмовився направити його на подальше медичне обстеження. Після цього заявник звернувся до A.U. і попросив його підписати довідку для направлення його сина на медичне обстеження. A.U. відмовився це зробити, причому у дуже грубій формі, заявивши, що син заявника буде призваний до армії у будь-якому випадку.
25 травня 2009 року заявник подав письмове клопотання про проведення додаткового медичного обстеження його сина. 29 травня 2009 року A.U. відмовив у задоволенні цього клопотання на тій підставі, що подані медичні документи були достатніми для висновку про придатність А. Малхасяна до військової служби. Заявник надіслав аналогічні запити військовому комісару Вірменії та начальнику штабу Збройних сил Вірменії. Зрештою, А. Малхасяна було направлено на подальше медичне обстеження до медичного центру «Еребуні» в Єревані з 15 по 19 червня 2009 року, після чого відповідна комісія повинна була надати висновок про стан його здоров’я. За вказівкою A.U. під час обстеження А. Малхасяна в медичному центрі був присутній лікар-хірург медичної комісії військового комісаріату Арабкіра A. Uz.
Під час медичних оглядів А. Малхасян був оглянутий спеціалістами, зокрема гастроентерологом, який діагностував у нього ерозивний гастрит, поверхневий дуоденіт, порушення моторики шлунково-кишкового тракту та защемлену грижу, а також невропатологом, який діагностував у нього вегето-судинну дистонію з кризами.
19 червня 2009 року відповідна комісія надала медичний висновок за результатами обстежень А. Малхасяна з наступним остаточним діагнозом: розлади моторики шлунково-кишкового тракту, спричинені психологічним стресом. Однак цей висновок не відображав попередніх діагнозів, у тому числі синдрому Мелорі-Вейса, і навіть результатів медичних обстежень, проведених того тижня спеціалістами медичного центру. За вказівкою A. U. з медичної картки А. Малхасяна вилучили десять документів.
25 червня 2009 року А. Малхасяна було викликано до Центральної медичної комісії, яка визнала його придатним до військової служби.
4 липня 2009 року А. Малхасян втратив свідомість і був доставлений до місцевого військового шпиталю. Наступного дня, перебуваючи комі, він був доставлений літаком швидкої допомоги до Центрального військового госпіталю в Єревані, де пізніше того ж дня помер.
Оцінка Суду
- Матеріальний аспект
Суд зазначає, що на національному рівні не було встановлено, як у ході службового розслідування, так і в рамках кримінального провадження, що А. Малхасян був призваний до армії, незважаючи на наявні медичні протипоказання, про які військовому керівництву було добре відомо. А. Малхасян був визнаний придатним до військової служби 25 червня 2009 року і призваний наступного дня. Він помер лише через десять днів після початку виконання військового обов’язку.
З матеріалів справи випливає, що ще у березні/квітні 2009 року А. Малхасян подав до Арабкірського військового комісаріату свою історію хвороби та медичні висновки, видані у липні та грудні 2008 року. Проте військовий комісар Арабкірського військового комісаріату не тільки не намагався провести його обстеження з метою перевірки стану здоров’я, але й відхилив його прохання про направлення на медичне обстеження. Навіть не зважаючи на те, що все ж таки в результаті численних звернень із відповідними запитами до вищого військового керівництва, заявника було направлено на медичне обстеження, військовий комісар при цьому перевищив свої повноваження та втрутився у медичне обстеження, яке мало бути об’єктивним та незалежним.
Після завершення медичного обстеження А. Малхасяна у медичному центрі «Еребуні» відповідна експертна комісія надала свій висновок, у якому поставила йому діагноз – розлад моторики шлунково-кишкового тракту, викликаний стресом. Цей висновок, який слідство вважало «неповним», не відображав ані попередніх діагнозів А. Малхасяна, ані результатів його обстежень гастроентерологом та неврологом тієї ж лікарні під час триденного обстеження.
Так само на підставі «неповного» висновку Центральна медична комісія визнала А. Малхасяна придатним до військової служби, незважаючи на наявність в його особовій справі медичної картки із переліком діагнозів, які як потім було з’ясовано і стали ймовірною причиною зупинки серця, що призвела до його смерті. Зокрема, хірург Центральної медичної комісії A.Uz зазначив, що у А. Малхасяна не було хірургічної патології, незважаючи на наявні докази.
У світлі вищевикладеного Суд приходить до висновку, що військове керівництво та медичні працівники, які брали участь у обстеженні А. Малхасяна, нехтуючи історією хвороби останнього, у тому числі його гострим станом, що потребував невідкладної госпіталізації, менш ніж за рік до подій, які є предметом розгляду у цій справі, активно сприяли прийняттю рішення про його придатність до військової служби, яке, вочевидь, не відповідало його тодішньому стану здоров’я. Як було встановлено під час розслідування, це рішення врешті-решт призвело до його швидкої смерті після початку несення служби.
Таким чином, Суд доходить висновку, що національні органи влади у цій справі невиправдано поставили життя сина заявника під загрозу, призвавши його на строкову військову службу, не дотримавшись при цьому свого позитивного зобов’язання за статтею 2 Конвенції щодо захисту його життя.
Відповідно, мало місце порушення матеріального аспекту статті 2 Конвенції.
- Процесуальний аспект
Суд установив, що лише ефективне кримінальне розслідування може задовольнити процесуальне зобов’язання за статтею 2 Конвенції. Однак, восьмирічне розслідування смерті А. Малхасяна було припинено в результаті прийнятих у липні 2017 року рішень про відмову в притягненні до кримінальної відповідальності членів експертної комісії медичного центру «Еребуні» та A. Uz. у зв’язку із закінченням строку давності, а щодо A. Uz. – у зв’язку з відсутністю достатніх доказів наявності в його діях складу злочину.
У червні 2015 року Касаційний суд по суті встановив, що розслідування, розпочате шість років тому, було неефективним і невиправдано тривалим. Тому Суд розглянув ту частину розслідування, яка відбулася після цього. Він зазначив, що воно було відновлено лише через п’ять місяців, 5 листопада 2015 року. Слідчий здійснив низку слідчих дій, зокрема, додатково допитав лікарів медичного центру «Еребуні», членів та співробітників військово-лікарських комісій, які брали участь у медичному обстеженні, а також отримав додатковий висновок медичного експерта більш ніж через рік після поновлення провадження. Однак слідчий так і не встановив, чому лікарі медичного центру «Еребуні» не змогли повністю і об’єктивно оцінити стан здоров’я А. Малхасяна і, що більш важливо, чи вплинула на їхню професійність присутність представника Арабкірського військового комісаріату під час медичного обстеження. Крім того, причина, з якої була вилучена медична документація з релевантними діагнозами А. Малхасяна так і не була з’ясована.
Суд зазначив, що хоча в експертному висновку, виданому після поновлення провадження, було більш конкретно зазначено, що попередній діагноз А. Малхасяна –синдром Мелорі-Вейса, який був причиною шлунково-кишкової кровотечі, що призвела до зупинки серця, — повинен був бути включений до висновку про стан його здоров’я. За цих обставин було незрозуміло, чому слідчий спочатку висунув звинувачення проти інших членів Центральної медичної комісії, але не проти хірурга тієї ж комісії, який фактично дійшов висновку, що у А. Малхасяна не було хірургічної патології, а також проти членів експертної комісії медичного центру «Еребуні», які видали неповний і неточний медичний висновок, що послужив підставою для рішення Центральної медичної комісії. Як наслідок, кримінальне переслідування цих осіб через більш ніж вісім років після означених вище подій втратило свою актуальність.
Таким чином, Суд дійшов висновку, що національні органи влади не провели ефективного розслідування, а отже мало місце порушення процесуального аспекту статті 2 Конвенції.
Висновок
Отже, у даній справі наявне порушення матеріального та процесуального аспектів статті 2 Конвенції (право на життя).
Повний текст рішення англійською мовою: http://bit.ly/3FkQkLO
Переклад здійснено Вищою школою адвокатури НААУ.