Вища школа адвокатури НААУ
Курси з підвищення кваліфікації адвокатів
Telegram
0 800 300 282
дзвінок безкоштовний
Новини
14.09.2020

Аналіз відповідності процедур, що застосовуються до дитини під час досудового слідства Керівним принципам Комітету міністрів Ради Європи щодо правосуддя, дружнього до дітей

Олексій Лазаренко к.п.н., магістр права, віце-президент всеукраїнської Фундації «Захист Прав Дітей» Керівні принципи правосуддя, дружнього до дітей, і пояснювальна записка до них були схвалені Радою Європи у 2010 році. Засновані на існуючих міжнародних та європейських стандартах, зокрема Конвенції Організації Об’єднаних Націй про права дитини і Європейській конвенції з прав людини, керівні принципи спрямовані на забезпечення […]

Олексій Лазаренко
к.п.н., магістр права, віце-президент
всеукраїнської Фундації «Захист Прав Дітей»

Керівні принципи правосуддя, дружнього до дітей, і пояснювальна записка до них були схвалені Радою Європи у 2010 році. Засновані на існуючих міжнародних та європейських стандартах, зокрема Конвенції Організації Об’єднаних Націй про права дитини і Європейській конвенції з прав людини, керівні принципи спрямовані на забезпечення ефективного доступу дітей до правосуддя та адекватного поводження з ними у ньому. Вони поширюються на всі обставини, за яких діти, швидше за все, на будь-якій підставі і в будь-якій якості, можуть вступати в контакт з кримінальною, цивільною або адміністративною системами правосуддя. Вони нагадують і заохочують принципи найкращого забезпечення інтересів дитини, турботи та поваги, участі, рівності та верховенства права. Керівні принципи зачіпають такі питання, як право на інформацію, представництво та участь, захист приватного життя, безпеку, багатопрофільний підхід і професійну підготовку, забезпечення безпеки на всіх етапах судового розгляду та позбавлення волі.

«Елементи належної правової процедури, такі як принципи законності та пропорційності, презумпція невинності, право на справедливий судовий розгляд, право на юридичну допомогу, право на доступ до судів і право на апеляцію, мають бути гарантовані для дітей, так само як і для дорослих і не повинні бути зведені до мінімуму або заборонені під приводом кращих інтересів дитини. Це відноситься до всіх судових і позасудових або адміністративних розглядів».

Нажаль процесуальні дії (процедури) за участю дітей формалізовані і не містять чітких вказівок по їх виконанню з метою дотримання прав і забезпечення найкращих інтересів дитини. Під найкращими інтересами дитини слід розуміти:

«Приділення належної уваги поглядам та думкам залучених або постраждалих дітей;
Права дітей, такі як право на гідність, свободу та рівне поводження, повинні дотримуватись в усі часи;

Повинен бути прийнятий комплексний підхід усіма відповідними органами для належного врахування інтересів усіх сторін під загрозою, в тому числі психологічне та фізичне благополуччя, а також правові, соціальні та економічні інтереси дитини»
Найкращі інтереси всіх дітей, які беруть участь в тій же процедурі або справі, мають бути окремо оцінені та збалансовані з метою узгодження можливого конфлікту інтересів дітей.
Прикладом неврахування найкращих інтересів дитини, потерпіла внаслідок кримінального правопорушення є відсутність норми аналогічної статті 485 КПК (Обставини, що підлягають встановленню у кримінальному провадженні щодо неповнолітніх). На сьогодні вона стосується тільки дитини, яка вчинила правопорушення. Аналізуючи саму статтю в розрізі Керівних принципів можна констатувати її відповідність принципам. Але вона не містить механізмів за допомогою яких слідчий може з’ясувати повні і всебічні відомості про особу неповнолітнього, його вік, стан здоров’я та рівень розвитку, умови життя та виховання, ставлення до вчиненого ним діяння, а також інші соціально-психологічні риси особи.
Ще одним прикладом неврахування найкращих інтересів дитини учасника кримінального процесу, а саме свідка, потерпілого є стаття 486 КПК (Комплексна психолого-психіатрична і психологічна експертиза неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого). Потерпілому або свідку така експертиза не призначається, хоча всім відомо про отримання дитиною психологічної травми внаслідок побаченого злочину (насильницькі дії, дорожньо-транспортна пригода, зґвалтування тощо). Наразі навіть обов’язковість проведення певних процедур, пов’язаних із з’ясуванням станів дитини, що підозрюється у вчиненні правопорушення не є обов’язковим. Диспозиція статті 486 КПК містить визначення «у разі необхідності» (ч.1) та «може бути призначена психологічна експертиза» (ч.2). А це означає, що рішення приймає слідчий одноособово.

Також однією з ознак правосуддя, дружнього до дітей, в т.ч. під час застосування процедур досудового слідства є захист приватного та сімейного життя:

«Недоторканність приватного життя та персональних даних дітей, які є або були залучені до судових чи позасудових розглядів та інших заходів, повинні бути захищені відповідно до національного законодавства. Як правило, це означає, що жодна інформація або персональні дані про особу дитини не можуть бути оприлюднені або розкриті, в тому числі зображення, докладні описи дитини або сім’ї дитини, імена або адреси, аудіо-та відеозаписи тощо.

Щоразу, коли діти заслуховуються або дають свідчення під час судового або позасудового розгляду чи інших заходів, у разі необхідності, бажано, щоб це відбувалося конфіденційно. Як правило, тільки ті особи, які безпосередньо залучені, повинні бути присутніми при умові, що вони не перешкоджають дітям надавати свідчення
Фахівці, які працюють з дітьми і для дітей, повинні дотримуватися чітких правил конфіденційності, за винятком випадків, коли існує ризик заподіяння шкоди дитині».

Натомість норма статті 487 КПК (З’ясування умов життя та виховання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого) не передбачає механізмів її застосування з дотриманням вищезазначених принципів правосуддя дружнього до дитини. Направляючи запити до відповідних органів і служб місцевого самоврядування, навчальних закладів, установ слідчий не попереджає про кримінальну відповідальність про розголошення не тільки конфіденційної інформації дитини, членів родини, а й навіть будь-якої інформації, яка необхідна йому в кримінальному проваджені. Хоча, згідно зі статтею 222 КПК України (Недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування) відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

Крім того існує об’єктивний ризик упередженості з боку відповідальних осіб по відношенню до дитини, яка підозрюється у вчинені кримінального правопорушення. Так, нерідко характеристики з місця навчання підлітків містять фрази на кшталт: «до певного часу був нормальний, а потім його наче підмінили, пропускав заняття в школі, грубо поводив себе з вчителями, став проявляти агресію до однокласників».