Вища школа адвокатури НААУ
Курси з підвищення кваліфікації адвокатів
Telegram
0 800 300 282
дзвінок безкоштовний
Новини
21.07.2022

Аналіз судової практики у сфері сімейного права

Матеріал підготувала адвокат, член Центру сімейного права ВША Оксана Вікенфельд

1. Висновок Верховного Суду від 12.2021 року у справі 521/16839/18 щодо спору про повернення дитини до місця її постійного проживання

 

При вирішенні справ щодо повернення дітей до місця їх постійного проживання необхідно керуватися дотриманням найкращих інтересів дитини, перевірити сімейну ситуацію і врахувати ряд факторів, зокрема, емоційного, психологічного, матеріального і медичного характеру, та надати розумну оцінку інтересам кожного із батьків та інтересам дитини, які мають найважливіше значення.

 

Основоположного принципу забезпечення найкращих інтересів дитини необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв`язку з необхідністю виїхати за межі країни, у якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонічний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя. Положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.

Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення у справі, не врахував, що дитина прижилася у своєму новому середовищі, не надав оцінку усім встановленим фактам та наданим сторонами доказам у сукупності виходячи саме з інтересів дитини, як на цей час, так і в майбутньому.

Дійшовши висновку про те, що у спорі відсутні обставин, які б свідчили про те, що повернення дитини до Республіки Вірменія поставить дитину під загрозу заподіяння фізичної чи психічної шкоди, або іншим чином створить для неї нетерпиму обстановку, апеляційним судом належним чином не враховано висновок судової психологічної експертизи від 12 квітня 2021 року № 20-5218, яку проведено на підставі наявних у справі доказів і особистих бесід з малолітнім та його батьками. Указаним висновком судової психологічної експертизи, у тому числі, встановлено, що дитина прижилась у своєму новому середовищі за місцем проживання матері в Україні. При цьому її повернення до родини батька до Республіки Вірменія матиме травмувальний вплив на нього у випадку розлучення з матір`ю та іншим значущим оточенням, а також у випадку значного зменшення контактів дитини з матір`ю та іншим значущим оточенням, а також у випадку різкої зміни умов проживання. Травма розлучення з матір`ю може негативно вплинути на формування особистості хлопчика. З психологічної точки зору, враховуючи всі обставини справи, повернення дитини до Республіки Вірменія, з високою долею вірогідності вплине на відносини з матір`ю, тобто, буде пов`язано з більшим або меншим, але все одно травмувальним досвідом. Верховний Суд вважає, що висновки судової психологічної експертизи про наведені ризики психологічного травмування дитини мають пріоритетне значення у порівнянні з висновками про потенційну можливість інтегрувати в середовище за місцем проживання батька.

Детальніше з текстом постанови можна ознайомитися за посиланням: https://bit.ly/3zl72an

 

2. Висновок Верховного Суду від 02.2022 року у справі №761/25544/19 у справі щодо визначення місця проживання дитини

 

Система правосуддя прислухається до дітей, серйозно ставиться до їх думок і гарантує, що інтереси дітей захищені. Належна увага повинна приділятися поглядам та думці дитини згідно з її віком і зрілістю. Закріплення вказаними вище міжнародними документами та актами внутрішнього законодавства України право дитини бути почутою передбачає, що думка дитини повинна враховуватися при вирішенні питань, які її безпосередньо стосуються. Разом із тим, згода дитини на проживання з одним із батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не відповідає та не захищає права та інтереси дитини, передбачені Конвенцією.

При цьому судами враховано також те, що мати у період проживання дитини з нею неналежним чином виконувала свої батьківські обов`язки, ізолювала сина від суспільства та батька, порушувала права дитини на освіту та фізичний і духовний розвиток, що не було спростовано відповідачем шляхом надання належних та допустимих доказів.

 

Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесів вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини.

Колегія суддів зауважує, що сім`я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків. Діти є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів.

Колегія суддів наголошує, що дитина є суб`єктом права і незважаючи на вікову категорію, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя.

У справі, що переглядається, судом апеляційної інстанції у ході розгляду справи було здійснено опитування неповнолітнього в присутності представника третьої особи (органу опіки та піклування) та психолога щодо його думки відносно проживання з одним із батьків. Неповнолітній повідомив, що хоче проживати разом із батьком, який турбується про нього та створив належні умови для навчання і розвитку.

З урахуванням зазначеного, виходячи з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан, зокрема, прихильність до батька, ураховуючи висновок органу опіки та піклування, який є достатньо обґрунтованим та не суперечить інтересам дитини, неналежне виконання матір’ю своїх батьківських обов’язків та ізоляцію дитини від суспільства та батька, а також дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про доцільність подальшого проживання дитини разом зі своїм батьком.

Детальніше з текстом постанови можна ознайомитися за посиланням: https://bit.ly/3B5KdsF

📌 Якщо ви адвокат і маєте бажання розвиватися у сфері сімейного права – запрошуємо до закритої професійної групи Центр сімейного права ВША НААУ https://bit.ly/3bWgk3E