Лектор докладно проаналізував разом з учасниками аліментні спори, а саме:

1. Погляд з позиції стягувача.

• 1.1. Стягнення аліментів у наказному провадженні (формування доказової бази).
• 1.2. Стягнення аліментів у позовному провадженні (правова позиція доказова база стягувача).
• 1.3. Спосіб стягнення аліментів, його зміна.

2. Погляд з позиції платника.

• 2.1. Стягнення аліментів у наказному провадженні та способи протидії.
• 2.2. Стягнення аліментів у позовному провадженні (правова позиція, доказова база платника).

У рамках характеристики аліментних спорів акцентовано на наступному:

1. Погляд з позиції стягувача.

1.1. Стягнення аліментів у наказному провадженні (формування доказової бази)

У наказному провадженні за заявою стягувача суд видає судовий наказ про стягнення аліментів у розмірі:

• На одну дитину- однієї чверті, на двох дітей-однієї третини, на трьохі більше дітей-половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину);

• У розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Умови стягнення аліментів у наказному провадженні:

1. Максимально вказати ідентифікаційні дані боржника –ІПН, адресу, дату і місце народження, навіть e-mail (п.2 ст. 163 ЦПК);
2. Умовою видачі судового наказу є відсутність необхідності залучення інших заінтересованих осіб (пп. 4,5 ч.1 ст.161 ЦПК) –у якості доказу доцільно додати довідку від ДВС;
3. У заяві про видачу судового наказу має бути зазначений РНОКПП боржника (п. 2 ч. 2 ст. 163 ЦПК);
4. Якщо ІПН боржника невідомий, тоді необхідно витребувати його у ДПІ на адвокатський запит;
5. Також можливо спробувати його знайти у нотаріальних базах, за попереднім місцем роботи тощо.

Щодо доведення факту проживання дитини разом з заявником:

• Право на стягнення аліментів має «той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина» (ст.ст. 183,184 СК).
• Реєстрація місця проживання разом з дитиною ще не означає проживання разом з дитиною.
• Подаючи заяву про видачу судового наказу доцільно надавати не довідку про реєстрацію, а ще докази, що підтверджують саме обставину спільного проживання з дитиною (н-д, акт ССД, ЖЕК, ОСББ).

Труднощі стягнення аліментів у наказному провадженні (суб’єкти):

Оскільки дитина є власником аліментів, а їх стягувачем -той з батьків чи інших законних представників, разом з ким проживає дитина, то вони обоє є особами, які беруть участь у справі (учасниками справи –за новим ЦПК). Доцільно зазначати у заяві, що стягувач (ПІБ) звертається до суду в інтересах дитини (ПІБ).

Підсудність:

Згідно із ст. 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності , встановленими ЦПК.

1.2. Стягнення аліментів у позовному провадженні (правова позиція доказова база стягувача)

Ідея позовного провадження полягає у наданні позивачу права вимагати аліменти в розмірі, який перевищує розміри, встановлені у ст.ст. 183, 184 СК і ст.161 ЦПК або коли неможливо стягнути у наказному.

Це розмір більше 1/4 на одну дитину, 1/3 –на двох дітей і т.д. або у твердій сумі більше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Доцільно стверджувати, що платник сплачує аліменти у певній сумі, але цього недостатньо, тому був пред’явлений позов. Суд зазвичай не присуджує нижче цієї суми, а платник не заперечує, що він їх не платив.

У позовному провадженні суду треба демонструвати структуру витрат на дитину (місячних та річних):

• харчування (чеки за кілька місяців);
• комунальні платежі (літні та зимові місяці);
• курси, гуртки (щомісячні витрати);
• одяг (річні витрати);
• книжки і канцелярія;
• поточне лікування;
• пальне.

Крім офіційного доходу відповідача, треба демонструвати суду його статус, наявність майна і т.д.

При визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров’я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

1.3. Спосіб стягнення аліментів, його зміна

За рішенням суду аліменти присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 3 ст. 180 СК).

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (ч. 3 ст. 180 СК). Отже, спосіб стягнення аліментів обирає лише стягувач (не суд).

Платник аліментів не має права пред’являти позов про зміну способу стягнення аліментів. Це виключне право одержувача аліментів (ст.181 СК).

Платник аліментів має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів у межах способу, обраного стягувачем аліментів (ч.7 ст.170 ЦПК, ст.192 СК).

Позови про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред’являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Щодо питання допустимості застосування альтернативної підсудності за вимогою про збільшення розміру аліментів Верховний Суд вдався до розширеного тлумачення терміну «стягнення аліментів» (постанова від 23.01.2018 у справі № 489/4826/16-ц).

ЦПК не передбачає застосування альтернативної підсудності до вимог платника аліментів про їх зменшення. Такий позов має пред’являтися за правилами «загальної» підсудності за місцем проживання одержувача аліментів.

2. Погляд з позиції платника.

2.1. Стягнення аліментів у наказному провадженні та способи протидії

У наказному провадженні умовою видачі судового наказу є відсутність необхідності залучення інших заінтересованих осіб відповідно до пп. 4,5 ч.1 ст.161 ЦПК України.

У п.8,14 постанови ПВС№14 від 23.12.2011 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» заінтересованою є особа, яка вже отримує від боржника аліменти.

Суддя відмовляє у видачі с/н, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає ст. 161 ЦПК України.

У заяві про видачу судового наказу має бути зазначений РНОКПП боржника (п. 2 ч. 2 ст. 163 ЦПК). Судовий наказ має відповідати вимогам виконавчого документа, передбаченим ЗУ «Про виконавче провадження»(ч. 3 ст. 431 ЦПК).

Заява про видачу судового наказу може бути подана за місцем проживання стягувача. Тому зміна місця реєстрації не є перешкодою для видачі судового наказу, однак, у разі якщо суд не може встановити зареєстроване місце проживання боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу (ч. 9 ст.165 ЦПК).

А також, ст. 183, 184 СК, ст. 161 ЦПК пов’язує право на видачу судового наказу про стягнення аліментів з проживанням дитини разом із заявником.

Судова практика:

• В судовій практиці вистачає випадків, коли один з батьків, діючи недобросовісно, звертається до суду з заявою про видачу судового наказу (подає недостовірні докази, або умисно вводить суд в оману).

У такому випадку необхідно звертатися до суду відповідно до ст. 173, 432 ЦПК із заявою про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.

• Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов’язок боржника відсутній повністю чи частково у зв’язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Суд розглядає заяву в 10-денний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.

Зокрема, у постанові Апеляційного суду м. Києва від 19.06.2018, справа № 752/25757/17 стягувач отримала судовий наказ, маючи рішення суду про стягнення аліментів. Тобто, мало місце подвійне стягнення. Суд вказав, що треба подавати позов про збільшення розміру аліментів.

• Постанова Київського апеляційного суду від 12.03.2019, справа №753/14725/17: …нововиявленими обставинами є правові факти, які мають наступні ознаки: вони мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи; вони не були і не могли бути відомі заявнику. Вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов’язки осіб, які беруть участь у справі. Той факт, що згідно положень процесуального закону (ч.1ст.167 ЦПК) судовий наказ виданий без судового засідання і повідомлення сторін, і без урахування заперечень боржника проти стягнення аліментів, не дає підстав вважати такі заперечення нововиявленими обставинами.

2.2. Стягнення аліментів у позовному провадженні (правова позиція, доказова база платника)

Ідея позовного провадження полягає у наданні позивачу права вимагати аліменти в розмірі, який перевищує розміри, встановлені у ст.ст. 183, 184 СК і ст.161 ЦПК. Це розмір більше 1/4 на одну дитину, 1/3 –на двох дітей і т.д. або у твердій сумі більше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Таким чином, суд не встановлює верхню межу, як у судовому наказі.

Стягнення аліментів у позовному провадженні (типові помилки):

• Заяви платника про те, що в нього немає можливості надавати утримання дитині;

• Заяви платника, що він і так утримує дитину, пред’явлення чеків про перекази коштів, оплату курсів, речей і т.д.

Як результат, суд постановляє в обох випадках рішення, яке платник аліментів сприймає як несправедливе.

Доказова база:

1. Показати щомісячні платежі, які є прийнятними для подальшої сплати відповідачем, тобто вказати, що відповідач їх сплачував і надати докази;
2. Якщо є діти від іншого шлюбу або непрацездатні батьки, то укласти з ними договір або отримати рішення суду щодо аліментів. Важливим є розмір (його варто розрахувати залежно від доходу платника і суми, яку він готовий платити надалі);
3. Завищити заробітну плату (н-д, показати її без вирахування податків або за більший період, якщо там були премії і т.д.)

Судова практика:

• Незалежно від доказів, поданих стягувачем, суд присудить аліменти, виходячи з рівня життя у відповідному місті.
• Часто судді виходять з уявлення про рівність обов’язку утримувати дитину обома батьками. Тому у відзиві на позовну заяву варто поставити питання (в порядку ст. 93 ЦПК) про розмір витрат на стягувача дитину. Далі залежно від цього коригувати свою позицію.
• Можна показати майновий стан стягувача аліментів, щоб продемонструвати його/її здатність виконувати свою частину обов’язку по утриманню дитини. Однак, це треба робити обережно (не агресивно), оскільки суди часто болісно на це реагують і зауважують, що ст. 182 СК не передбачає врахування майнового стану стягувача аліментів.

Першоджерело - https://tinyurl.com/yh56nfn7