В Україні немає закону про приватну детективну діяльність, а потреба в приватних розслідуваннях виникає щодня: у потерпілих від викрадення криптовалюти, у компаній після кіберінцидентів, у людей, які не можуть чекати, поки справа дійде до слідчого. Найближчими легальними замінниками детектива є адвокатура і журналістика.
Детектив, якого немає
Закон «Про приватну детективну (розшукову) діяльність» у 2017 році було ветовано, а законопроєкт № 3010, підтриманий у першому читанні у 2021 році, досі не ухвалено. Тож «приватний детектив» в Україні – радше самоназва, ніж професія з повноваженнями. Зареєструвати діяльність з кодом 80.30 «Проведення розслідувань» чи вступити до асоціації детективів можна, але спеціальних прав це не дає: детектив робить лише те, що не заборонено законом, і не має інструменту, щоб перетворити знайдене на доказ.
Варто розмежувати поняття. Ідеться не про стеження за подружжям, яке є кримінально караним, а про встановлення фактів після того, як правопорушення вже сталося і є потерпілий.
Адвокатура: найширший легальний інструментарій
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі – Закон про адвокатуру) у ст. 20 по суті містить «детективний» набір: адвокатський запит, збирання відомостей, які можуть бути використані як докази, опитування осіб за їх згодою, застосування технічних засобів, одержання висновків фахівців. Кримінальний процесуальний кодекс України (далі – КПК України) дає потерпілому та його представникові право збирати й подавати докази (ст. 56, 58, 93). Інакше кажучи, представник потерпілого – єдиний приватний учасник, чиї напрацювання мають прямий шлях у кримінальне провадження. До того ж паролі, листування і внутрішні документи, які передає клієнт, захищені адвокатською таємницею (ст. 22 Закону про адвокатуру), а це надійніше за будь-яку угоду про нерозголошення.
Журналістика: доступ до інформації, але не до доказів
Закон України «Про медіа» дає змогу зареєструватися як суб'єкт у сфері онлайн-медіа, а перешкоджання законній професійній діяльності журналіста є злочином (ст. 171 Кримінального кодексу України (далі – КК України)). Проте мета журналіста – оприлюднити суспільно значущу інформацію, а мета адвоката – захистити клієнта і довести факти в провадженні. Журналістський матеріал сам по собі доказом не стає, а передчасна публікація може попередити осіб, які вивели кошти. Тому, поєднуючи обидві ролі, їх варто чітко розділяти: зібране в межах адвокатської діяльності залишається під таємницею.
Як працює кіберрозслідування
Типова ситуація – у клієнта викрали криптовалюту. По-перше, фіксуємо вихідні дані: адреси гаманців, хеші транзакцій, листування – і чесно кажемо клієнтові, що гарантувати повернення коштів не може ніхто. По-друге, разом із технічним спеціалістом простежуємо рух коштів до централізованої біржі чи обмінника. По-третє, маркуємо адреси в професійних спільнотах, з якими працюють AML-сервіси бірж; біржа може призупинити виведення, але маркування не є арештом. По-четверте, передаємо слідчому заяву з актом фіксації фактичних даних і проєктами клопотань про тимчасовий доступ та арешт. По-п'яте, супроводжуємо провадження: пояснюємо схему, ініціюємо процесуальні дії, за потреби адаптуємо пакет під іноземну юрисдикцію.
Та сама логіка діє і для компрометації сервера чи підміни адреси гаманця в робочому чаті. Тут клієнт іноді не прагне кримінального провадження, а хоче знати, хто це зробив; далі він сам вирішує, куди звертатися.
Технічно – година, процесуально – місяці
Простежити рух коштів у блокчейні можна за годину, позначити адресу – за хвилини. Заява, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР), тимчасовий доступ і арешт займають тижні, міжнародні запити – місяці й роки. Адвокат не замінює слідчого, а скорочує цей розрив: слідчий отримує не загальну скаргу, а перевірювану схему руху коштів і готові проєкти документів.
Межі і пропозиції
Оперативно-розшукова діяльність і негласні слідчі (розшукові) дії – виключно компетенція держави. Адвокат не стежить, не використовує спеціальних технічних засобів і не отримує несанкціонованого доступу до чужих акаунтів (ст. 359, 361 КК України): здобуте так ризикує бути визнаним недопустимим доказом (ст. 87 КПК України).
Найслабше місце – перші години: ст. 93 КПК України не охоплює заявника, тож збирання доказів до внесення відомостей до ЄРДР прямо не передбачене. На нашу думку, доцільно поширити цю статтю на заявника та його представника.
Отже, приватне розслідування в Україні вже існує, і його легальна форма – адвокатська діяльність. Навіть якщо закон про детективів буде ухвалено, він має доповнювати адвокатуру, а не підміняти її: детектив може встановити факти, але довести їх у кримінальному провадженні зможе лише адвокат.