Адвокат IT-бізнесу: програмний продукт як об’єкт авторського та суміжних прав

Лектори докладно проаналізували разом з учасниками адвоката IT-бізнесу, а саме:

1. Програмний продукт як об’єкт авторського та суміжних прав.
2. Особисті немайнові права та майнові права інтелектуальної власності.
3. Майнові права інтелектуальної власності на твір, створений працівником.
4.Майнові права інтелектуальної власності на твір, створений ІТ-спеціалістом-підприємцем.
5. Договори на розробку програмного продукту.
6. Ліцензійні договори.

У рамках характеристики програмного продукту як об’єкта авторського та суміжних прав акцентовано на наступному:

1. Програмний продукт як об’єкт авторського та суміжних прав

Відповідно до статті 20 Закону України «Про авторське право та суміжні права» від 01.12.2022 року № 2811-IX:

1. Охорона комп’ютерної програми поширюється на комп’ютерні програми, виражені у вихідному або об’єктному кодах, якщо вони є оригінальними.

2. Охорона надається формі вираження комп’ютерної програми. Графічний інтерфейс користувача, набір виконуваних функцій, формат файлів даних, які використовуються у комп’ютерній програмі для експлуатації її функцій, не є формами вираження комп’ютерної програми.

3. Ідеї та принципи, на яких ґрунтується будь-який елемент комп’ютерної програми, зокрема ті, на яких ґрунтується її інтерфейс, логічні схеми, алгоритми та мови програмування, не охороняються авторським правом.

Складові елементи програмного продукту:

Комп’ютерна програма;
Бази даних (компіляції даних);
Ілюстрації, твори образотворчого мистецтва (персонажі, інтерфейс користувача тощо);
Твори художнього дизайну (об’єкти 2D, 3D дизайну);
Фотографічні твори;
Музичні твори;
Аудіовізуальні твори;
Літературні твори (сценарій, тексти);
Виконання (виконання музики, озвучення персонажів тощо);
Звукозапис (фонограма).

Згідно із Цивільним кодексом України об’єктами авторського права є:

Комп’ютерні програми охороняються як літературні твори.
Компіляції даних (бази даних) або іншого матеріалу охороняються як такі. Ця охорона не поширюється на дані або матеріал як такі та не зачіпає авторське право на дані або матеріал, що є складовими компіляції.

Згідно із Законом України «Про авторське право та суміжні права» від 01.12.2022 року № 2811-IX об’єктами суміжних прав, незалежно від призначення, змісту, способу і форми вираження, є:

1) виконання;
2) фонограма;
3) відеограма;
4) програма організації мовлення.

2. Особисті немайнові права та майнові права інтелектуальної власності

Цивільний кодекс України у статті 423 визначає особисті немайнові права інтелектуальної власності, зокрема:

Особистими немайновими правами інтелектуальної власності є:

1) право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об’єкта права інтелектуальної власності;
2) право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об’єкта права інтелектуальної власності;
3) інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Стаття 438 особисті немайнові права автора:

1. Автору твору належать особисті немайнові права, встановлені статтею 423 цього Кодексу та іншими законами.

Стаття 439 забезпечення недоторканності твору:

1. Автор має право вимагати збереження цілісності твору, протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, включаючи супроводження твору ілюстраціями, передмовами, післямовами, коментарями тощо без згоди автора.

Відповідно до Закону України «Про авторське право та суміжні права» від 01.12.2022 року № 2811-IX 1. особистими немайновими правами автора є:

1) право вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені автора в оригіналі і копіях твору і за будь-якого використання твору, якщо це практично можливо;
2) право забороняти під час будь-якого використання твору згадування свого імені, якщо автор твору бажає залишитися анонімом;
3) право обирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора в оригіналі і копіях твору і за будь-якого використання твору;
4) право вимагати збереження цілісності твору, протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, у тому числі супроводження твору ілюстраціями, передмовами, післямовами, коментарями тощо без згоди автора;
5) право надати назву твору або залишити його без назви;
6) право присвятити твір особі (особам), події або даті. Особисті немайнові права належать лише автору та не можуть бути передані (відчужені) іншим особам і не переходять у спадщину.

Особисті немайнові права виконавця означають право вимагати:

1) визнання того, що він є виконавцем відповідного виконання;
2) зазначення чи повідомлення свого імені (псевдоніма) у зв’язку з кожним використанням виконання (у разі якщо це практично можливо);
3) забезпечення належної якості запису його виконання і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій суттєвій зміні виконання, запису виконання, що може завдати шкоди його честі і репутації.

Виробник фонограми та виробник відеограми мають право вимагати:

1) зазначення свого імені (найменування) в оригіналі та кожному примірнику фонограми, відеограми або на її (їх) упаковці поряд із зазначенням назви твору, імені (імен) автора (авторів), виконавця (виконавців);
2) згадування свого імені (найменування) у процесі використання фонограми, відеограми (у разі якщо це практично можливо).

Організація мовлення має право зазначати своє найменування у зв’язку з використанням програми організації мовлення.

Особисті немайнові права виконавця, виробника фонограми, виробника відеограми, організації мовлення не можуть бути передані (відчужені) іншим особам і не переходять у спадщину.

Майнові права інтелектуальної власності на твір:

Відповідно до Закону України «Про авторське право та суміжні права» від 01.12.2022 року № 2811-IX суб’єкт авторського права має право використовувати твір будь-яким способом (способами), а також виключне право дозволяти або забороняти використання твору іншими особами.

Способами використання твору є:

1) відтворення;
2) включення до складеного твору;
3) включення до іншого твору, крім складеного твору;
4) розповсюдження примірників твору;
5) імпорт примірників твору;
6) здавання в найм або в позичку примірників твору;
7) публічне виконання, публічний показ, публічне демонстрування, публічне сповіщення, інтерактивне надання доступу публіці та інші способи доведення до загального відома публіки;
8) переклад;
9) переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни твору.

Цей перелік не є вичерпним.

3. Майнові права інтелектуальної власності на твір, створений працівником

Цивільний кодекс України у статті 440 визначає майнові права інтелектуальної власності на твір. Зокрема, майнові права інтелектуальної власності на твір, створений у зв’язку з виконанням трудового договору (контракту), переходять до юридичної або фізичної особи, де або у якої працює автор, з моменту створення службового твору у повному складі, якщо інше не передбачено договором чи законом.

Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 01.12.2022 року № 2811-IX стаття 14. Авторське право на службовий твір :

1. Особисті немайнові авторські права на службовий твір належать працівникові, творчою працею якого створено такий твір.

2. Майнові права на службовий твір переходять до роботодавця з моменту створення службового твору у повному складі, якщо інше не передбачено цим Законом, трудовим договором (контрактом) або іншим договором щодо майнових прав на службовий твір, укладеним між працівником (автором) і роботодавцем. Якщо майнові права на твір переходять до роботодавця, працівник, який є автором службового твору, має право на винагороду. Якщо посадові обов’язки працівника прямо передбачають створення службових творів відповідних видів, авторська винагорода за створення і використання таких творів, а також за перехід прав на них може бути включена до заробітної плати працівника відповідно до договору між працівником і роботодавцем.

3. Роботодавець має право доручити іншій особі завершити незавершений службовий твір, вносити зміни у завершений службовий твір, супроводжувати службовий твір ілюстраціями, передмовами, післямовами тощо, якщо інше не передбачено трудовим договором (контрактом) або іншим договором щодо майнових прав на службовий твір.

Відповідно до Закону України «Про авторське право та суміжні права» від 01.12.2022 року № 2811-IX службовий твір – твір, створений працівником у зв’язку з виконанням обов’язків за трудовим договором (контрактом).

4.Майнові права інтелектуальної власності на твір, створений ІТ-спеціалістом-підприємцем

Майнові права інтелектуальної власності на твір, створений за замовленням, переходять до замовника з моменту створення твору у повному складі, якщо інше не передбачено договором чи законом (ч. 4, ст. 140 ЦК України).

Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 01.12.2022 року № 2811- IX: стаття 15. Авторське право на твір, створений за замовленням:

1. Особисті немайнові авторські права на твір, створений за замовленням, належать автору.

2. Майнові права на твір, створений за замовленням, переходять до замовника з моменту створення твору у повному складі, якщо інше не передбачено договором замовлення. Майнові права інтелектуальної власності на твір образотворчого мистецтва, створений за замовленням (крім твору, спеціально створеного як елемент комп’ютерної програми), належать його автору, якщо інше не встановлено договором або законом.

3. Якщо майнові права на твір переходять до замовника, автор має право на винагороду.

4. Замовник має право вносити зміни до твору, створеного за замовленням, супроводжувати його ілюстраціями, передмовами, післямовами тощо, якщо інше не передбачено договором замовлення.

5. Договори на розробку програмного продукту

Договір на розробку програмного продукту (створення за замовленням) містить елементи таких договорів:

договору надання послуг;
договору виконання робіт (підряд);
ліцензійного договору та ін.

Таким чином, це договорів, де одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням іншої сторони (замовника) створити об’єкт права інтелектуальної власності, а інша сторона приймає на себе обов’язок прийняти та оплатити виконану роботу.

Розробка програмного продукту передбачає, як правило, отримання замовником (або клієнтом замовника) виключних майнових прав у повному складі.

Необхідно передбачити порядок прийому-передачі відповідних майнових прав, а в акті така передача фіксується і підтверджується підписами сторін.

В акті вказати назву та технічні характеристики продукту, а також зразок коду.

Істотні умови:

1. Предмет – процес створення програмного продукту, опис якого міститься у ТЗ.

2. Строк виконання робіт, строк дії договору, строк набуття та чинності майнових прав на програмний продукт.

3. Розмір, порядок і строки виплати винагороди (разовий платіж або періодичні платежі, з попередньою, поетапною або кінцевою оплатою).

4. Порядок передачі виконаних робіт замовнику (проміжного результату на певній окремій стадії виконання замовлення, фінального результату) та порядок доопрацювань виконавцем.

Інші умови, які слід передбачити в договорі:

кому належать майнові права та в якому складі вони передаються (для уникнення суперечок);
можливість залучення третіх осіб (кому належать майнові/немайнові права, відповідальність);
використання виконавцем створеного коду для надання інших послуг за цим же договором;
NDA для забезпечення конфіденційності відомостей щодо предмету, технологічних робіт, етапів їх виконання та одержаних результатів;
обмеження щодо переманювання та конкуренції (при необхідності);
відповідність вимогам GDPR (при необхідності);  спосіб передачі результатів робіт (наприклад, завантаження на конкретний репозиторій);
відповідальність сторін, штрафні санкції (при необхідності).

6. Ліцензійні договори

Стаття 50 Закону України «Про авторське право та суміжні права» від 01.12.2022 :

За ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об’єкта авторського права або об’єкта суміжних прав визначеним способом (способами) протягом певного строку на певній території, а ліцензіат зобов’язується вносити плату за використання об’єкта, якщо інше не встановлено договором.

Ліцензіат не має права використовувати об’єкт авторського права або об’єкт суміжних прав способами, прямо не передбаченими ліцензійним договором.

У випадках, передбачених ліцензійним договором, дозвіл на використання може надаватися ліцензіатом іншій особі (субліцензіату) на підставі субліцензійного договору в обсязі, що не може перевищувати обсяг прав, які було надано ліцензіату на підставі ліцензійного договору, зокрема щодо території і строку дії субліцензійного договору. Субліцензіат має право укладати наступні субліцензійні договори, якщо таке повноваження передбачено для наступних субліцензіатів основним ліцензійним договором.

У разі відсутності визначення у ліцензійному (субліцензійному) договорі виду ліцензії вважається, що ліцензія є невиключною. У разі відсутності визначення у ліцензійному договорі території дії ліцензійного договору (ліцензії) дія ліцензії поширюється на територію України.

У разі відсутності визначення строку, вважається укладеним на строк до спливу строку чинності виключного майнового права, але не більше ніж на п’ять років.

Істотні умови:

об’єкт інтелектуальної власності, на який надається ліцензія (назва, характеристики);
сфера та способи використання;
розмір, порядок і строки оплати ліцензійної винагороди.

Інші умови, які слід передбачити в договорі:

вид ліцензії (виключна чи невиключна);
строк та територія, на якій надаються права;
право субліцензіата укладати наступні субліцензійні договори, залучати під власну відповідальність третю особу та вчиняти інші допоміжні способи використання;
можливість дострокового припинення договору;
надання технічної підтримки ліцензіаром (якщо надається);
NDA;
спосіб передачі екземпляру (наприклад, завантаження на конкретний репозиторій);
відповідальність сторін, штрафні санкції (при необхідності).

Першоджерело - https://tinyurl.com/4a7r7udb