Вища школа адвокатури НААУ
Курси з підвищення кваліфікації адвокатів
Telegram
0 800 300 282
дзвінок безкоштовний
Новини
17.08.2022

Адміністративна відповідальність військовослужбовців за ст. 172-20 КУпАП: аналіз судової практики

Попов Георгій – адвокат, доктор юридичних наук, національний експерт Ради Європи

Згідно Закону України «Про оборону України» від 6 грудня 1991 року № 1932-XII та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудований період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов’язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов’язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); під час виконання державних обов’язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов’язки не були пов’язані з військовою службою; під час виконання обов’язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

У ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України від 24 березня 1999 року визначено, що військова дисципліна зобов’язує кожного військовослужбовця не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов’язків військової служби.

Частина 1 ст. 172-20 КУпАП передбачає відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов’язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об’єктів, або появу таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп’яніння, або виконання ними обов’язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп’яніння, а також відмову таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння.

Якщо ж дії передбачені ч. 1 або 2 ст. 172-20 КУпАП, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду, то відповідальність настає за ч. 3 вказаної статті.

Варто зауважити, що при розгляді зазначених справ про адміністративні правопорушення судами не завжди дотримуються вимоги ст.ст. 7, 245, 280 КУпАП. Так, у постанові Волинського апеляційного суду від 25 липня 2022 року вказано, що визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.172-20 КпАП України, а саме у тому, що він перебував на території військового містечка відділу прикордонної служби «ІНФОРМАЦІЯ_2» в стані алкогольного сп’яніння, суд першої інстанції послався на протокол медичного огляду для встановлення факту вживання психотропних речовин та стану сп’яніння від 29.05.2022 року №45 згідно якого встановлено, що результат огляду ОСОБА_1 становить – 0,014 %.

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 не заперечував щодо проходження огляду на визначення стану алкогольного сп’яніння за допомогою газоаналізатора «Алкофор 307», та згідно результатів такого огляду було виявлено 0.014 проміле.

Разом з тим відповідно до Інструкції з експлуатації приладу «АлкоФор 307» границею допустимої похибки є +-0,05 мг/дм3, тобто така похибка допустима до 0,25%, що в свою чергу ставить під сумнів результат в 0,014 проміле, який було встановлено ОСОБА_1 при проходженні огляду на стан алкогольного сп’яніння за допомогою вказаного приладу, оскільки вказаний показник перебуває у межах можливої похибки вимірювань.

Враховуючи зазначене, зафіксований технічним засобом «АлкоФор 307» результат огляду на стан сп’яніння ОСОБА_1 0,014 проміле, з урахуванням зазначеної вище точності вимірювального приладу, не може в достатній мірі свідчити про перебування останнього в стані алкогольного сп’яніння, оскільки такий показник знаходиться в межах допустимої похибки у вимірюваннях (0,05).

Крім того згідно висновку огляду, що міститься в протоколі медичного огляду для встановлення факту вживання психотропних речовин та стану сп’яніння від 29.05.2022 року № 45 ОСОБА_1 – тверезий.

Сукупність таких обставин викликала сумнів у достовірності наданих доказів на доведеність факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.172-20 КпАП України.

З огляду на викладене апеляційним судом апеляційна скарга була задоволена, а провадження по даній справі було закрите на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України.

У своїй постанові від 26 липня 2022 року (справа № 497/953/22) Одеський апеляційний суд не погодився з висновком районного суду про доведеність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, оскільки такий висновок не відповідав фактичним обставинам справи та не узгоджуються із наявними в матеріалах справи доказами, які, на переконання апеляційного суду, були неповно досліджені судом з точки зору їх допустимості з огляду на наступне.

Єдиним нормативним актом в Україні, який регулює порядок проходження огляду на факт встановлення перебування в стані алкогольного сп’яніння, є Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена Наказом МВС України, МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, зареєстрована в МЮ України 11.11.2015 року за № 1413/27858.

Відповідно до п. 7 Розділу ІІ «Проведення огляду на стан алкогольного сп’яніння поліцейським і оформлення його результатів» встановлення стану алкогольного сп’яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Відповідно до акту №3 огляду на стан алкогольного сп’яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який склав старший лейтенант ОСОБА_2 результатом огляду ОСОБА_1 є алкогольне сп’яніння 0,14 проміле.

Крім того, у протоколі про військове адміністративне правопорушення серії ОД/VIII/ № 255 від 29 травня 2022 року не зазначено будь-яких ознак алкогольного сп’яніння, як то: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови тощо.

Висновок лікаря щодо огляду військовослужбовця ОСОБА_1 на стан алкогольного сп’яніння в матеріалах справи відсутній.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 не міститься складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

У постанові Хмельницького апеляційного суду від 05 серпня 2022 року (справа № 683/385/22) констатовано, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1, стосовно можливості звільнення його від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП є слушними, з огляду на наступне.

Так, як вбачається з службової характеристики, ОСОБА_1 за час проходження служби у військовій частині зарекомендував себе як дисциплінований військовослужбовець, посадові обов’язки знає, має середній рівень професійної підготовки, працює над удосконаленням своїх професійних знань, поставлені завдання виконує. Вказані обставини, на переконання суду апеляційної інстанції, суттєво знижують ступінь його вини.

За змістом ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

При цьому зазначена норма закону не містить будь-якого переліку умов або обставин, наявність яких дозволила би судити про малозначність правопорушення, а також застережень щодо неможливості її застосування до цього складу адміністративного правопорушення.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять даних про притягнення ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності, вчинене адміністративне правопорушення не становить суспільної небезпеки та не завдало збитків державним чи суспільним інтересам, водночас.

Тому, оцінюючи в сукупності дії, наслідки та ставлення ОСОБА_1 до вказаних дій, з урахуванням даних, що характеризують його особу, апеляційний суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_1 положення ст. 22 КУпАП та звільнити його від адміністративної відповідальності у зв’язку з малозначністю вчиненого ним адміністративного правопорушення і обмежитися усним зауваженням.

Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що застосування такого заходу, як усне зауваження буде достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КпАП України мети виховного впливу та запобіганню вчиненню нових правопорушень.

Важливо також звернути увагу на обов’язковість дотримання вимог ст. ст. 287, 288, 294 КУпАП. Так, у постанові Миколаївського апеляційного суду від 30 червня 2022 року (справа № 490/1596/22) вказується, що відповідно до норм КУпАП військова частина НОМЕР_1 (а саме, помічник командира військової частини з правової роботи – начальник юридичної групи) не є суб’єктом, який має право на оскарження постанови суду у справі про адміністративне правопорушення, апеляційна скарга не підлягає розгляду і її слід повернуту особі, яка її подала, як таку, що подана особою, яка не наділена правом апеляційного оскарження.

Підводячи підсумок, слід підкреслити, що дотримання вимог чинного законодавства, а також забезпечення захисту прав учасників проваджень у справах про адміністративні правопорушення є невід’ємною ознакою демократичної, правової держави.

Використані судові рішення:

  1. Постанова Волинського апеляційного суду від 25 липня 2022 року (справа № 166/378/22) // https://reyestr.court.gov.ua/Review/105427188
  2. Постанова Одеського апеляційного суду від 26 липня 2022 року (справа № 497/953/22) // https://reyestr.court.gov.ua/Review/105549272
  3. Постанова Хмельницького апеляційного суду від 05 серпня 2022 року (справа № 683/385/22) // https://reyestr.court.gov.ua/Review/105598886
  4. Постанова Миколаївського апеляційного суду від 30 червня 2022 року (справа № 490/1596/22) // https://reyestr.court.gov.ua/Review/105020321