Вища школа адвокатури НААУ
Курси з підвищення кваліфікації адвокатів
Telegram
0 800 300 282
дзвінок безкоштовний
Новини
05.07.2021

Адаптації трудового законодавства України до законодавства Європейського Союзу на сучасному етапі

Кайда Наталія, д.ю.н., членкиня Комітету з трудового права НААУ, тренерка, розробниця програм Української школи урядування, наукова співробітниця Інституту права Київського національного
університету ім. Тараса Шевченка

Наближення законодавства України до законодавства Європейського Союзу є важливим етапом правової реформи, яка відбувається в нашій державі. Сучасний стан реформування свідчить про те, що нині виникла нагальна потреба привести національне законодавство у відповідність до acquis communautaire.

Адаптація законодавства України до законодавства ЄС є пріоритетним складником процесу інтеграції України до Європейського Союзу в певних сферах. До галузей законодавства, адаптація яких має відбутись на першому етапі, належить і законодавство з охорони праці. Іншими словами, передбачене часткове пристосування трудового українського законодавства до європейського.

У цьому аспекті варто зазначити, що питання захисту прав й інтересів осіб, які працюють, та їхніх роботодавців уже давно перетворились із питання внутрішньої політики держав у міжнародну проблему. Використання найманої праці є справою, що потребує спільного правового врегулювання різними державами та вимагає створення міжнародно-правових стандартів у сфері праці, що визначали б той рівень забезпечення прав суб’єктів трудових правовідносин, який має гарантувати кожна держава.

Сам процес адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу полягає в його наближенні до сучасних норм європейського права та передбачає поступове приведення вітчизняної правової системи у відповідність із європейськими стандартами законодавства в усіх сферах, зокрема й у сфері праці.

Необхідність пристосування трудового законодавства України до законодавства ЄС зумовлена не тільки курсом нашої держави на входження до Європейського Союзу, а й тим, що чинне трудове законодавство України далеко не у всіх аспектах відповідає сучасним реаліям та не забезпечує всебічний захист інтересів суб’єктів трудових правовідносин. Директиви ЄС не є універсальним інструментом для вирішення всіх законодавчих проблем України, адже вони містять норми, механічне виконання яких не забезпечить нову якість регулювання національного ринку праці. Проте адаптація трудового законодавства дасть змогу реформувати ринок праці в Україні та реалізувати його потенціал, а, отже, законодавець має докласти значних зусиль для того, щоб трудова політика України наблизилась до кращих європейських зразків.

Нині Україна ратифікувала менше половини обов’язкових для країн-членів ЄС європейських конвенцій, які урегульовують питання, пов’язані із трудовою сферою. Крім того, багато міжнародно-правових актів відсутні в перекладі українською. Варто вказати й на те, що, починаючи із моменту проголошення Україною курсу на євроінтеграцію, інституційно-правове забезпечення адаптації трудового законодавства України до законодавства ЄС зазнавало неодноразових змін.

Так, першим важливим складником процесу адаптації трудового законодавства України до законодавства ЄС є ратифіковані європейські стандарти у сфері праці. Зокрема, важливу роль у цьому процесі відіграла ратифікація Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод та Європейської соціальної хартії (переглянутої), наслідком чого стало наближення вітчизняного трудового законодавства до законодавства ЄС, узгодження змісту вітчизняних нормативно-правових актів із нормами зазначених стандартів. Ратифікація вказаних конвенцій надала право громадянам України захищати свої трудові права в Європейському суді з прав людини.

Також Україна ратифікувала низку конвенцій Міжнародної організації праці (більшу частину ще за часів Радянського Союзу), проте окремі з них не є ратифікованими нашою державою до цих пір. До конвенцій Міжнародної організації праці, ратифікованих після проголошення Україною незалежності, належить, наприклад, Конвенція №2 про безробіття 1919 року, ратифікація якої стала основою для функціонування в Україні органів Державного центру зайнятості; Конвенція Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці в промисловості й торгівлі та Конвенція Міжнародної організації праці №129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві. Значення цих ратифікованих документів полягає в наближенні вітчизняного трудового законодавства у сфері інспекцій праці до європейських стандартів.

Ще одним прикладом конвенції Міжнародної організації праці, ратифікованої незалежною Україною, є Конвенція №102 про мінімальні норми соціального забезпечення, якою, зокрема, було встановлено окремі зобов’язання держави у сфері соціального забезпечення осіб, які працюють, та членів їхніх сімей. Водночас ратифікація Конвенції 1981 року про безпеку й гігієну праці та виробниче середовище №155 забезпечила реалізацію в національному законодавстві України правил безпеки та гігієни праці.

Отже, проаналізувавши, які європейські стандарти у сфері праці є на сьогодні ратифікованими в Україні, можемо зробити такі основні висновки щодо сучасного стану реалізації адаптації трудового законодавства України до законодавства ЄС:

По-перше, Україна, починаючи від моменту проголошення незалежності, ратифікувала досить велику кількість європейських стандартів у сфері праці, які нині лягли в основу національного законодавства України про працю. По суті, ключові нормативно-правові акти у сфері праці уже ратифіковані Україною, і, як свідчить динаміка їхньої ратифікації, вона відбувалась протягом усього періоду розвитку нашої держави, починаючи із 1991 року. Однак далеко не всі європейські стандарти у сфері праці є ратифікованими Україною, більшість конвенцій Міжнародної організації праці на сьогодні не входять до українського трудового законодавства, проте їхня кількість все ж є значно більшою, аніж це було на момент проголошення Україною незалежності.

По-друге, трудове законодавство України, незважаючи на очевидну застарілість, розцінюється в науковій літературі як цілком адаптоване до європейських стандартів.

Попри те, що Кодекс законів про працю України є нормативно-правовим актом, прийнятим ще в радянську епоху, коректним є висновок про те, що на сьогодні трудове законодавство функціонує на основі європейських стандартів. Кількість ратифікованих нормативно-правових актів у сфері праці, які стали складником національного законодавства, дають підстави вважати його таким, що більшою мірою відповідає європейським стандартам, аніж радянським.

Хоча вважати завершеними адаптаційні процеси ще зарано, та й трудове законодавство України ще потребує подальшого вдосконалення, спрямованого на зближення із радянським правом. Специфіка адаптації трудового законодавства України до законодавства ЄС полягає насамперед у приведенні змісту нормативно-правових актів національного трудового законодавства до законодавства ЄС у цій сфері. При цьому варто обов’язково враховувати українські реалій, адже правовідносини між працівниками й роботодавцями безпосередньо залежать від тих гарантій, які встановлено державою.