Геноцид починається з вбивства однієї людини,

не за те, що вона зробила, а через те, ким вона є.

Кофі Аннан

Історії пам’ятає злочини геноциду. Як зазначає професор Стендфорського університету Норман Наймарк геноцид – це та частина людської цивілізації від самого її початку. Первісні роди, клани і племена винищували одне одного з тою жорстокістю, з якою модерні нації намагаються ліквідувати групи тих, кого вони вважають за ворогів (https://bit.ly/3Pfvm3K). Геноцид вірмен у Туреччині, Голодомор, Голокост, геноцид в Руанді та Сребрениці – усі ці злочини залишили слід навіки.

На жаль, історія повторюється і в умовах повномасштабної війни в Україні ми є свідками того, як російська федерація цілеспрямовано вчиняє злочини проти Українського народу, що підпадають, так само, й під ознаки геноциду.

9 грудня – день, коли весь світ вшановує пам’ять тих, хто став жертвами геноциду, по всьому світу звучать заклики вчитися на уроках минулого та вживати заходів для запобігання звірствам у майбутньому.

Історична ретроспектива

Міжнародний день пам’яті жертв злочину геноциду, вшанування їхньої гідності та запобігання цьому злочину був проголошений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 69/323 від 29 вересня 2015 року. Символічно було обрано відзначати цю дату саме 9 грудня, адже у цей день було прийнято міжнародний документ світового масштабу – Конвенцію ООН про запобігання злочину геноциду та покарання за нього – перший договір з прав людини, прийнятий Генеральною Асамблеєю. Конвенція засвідчує зобов’язання міжнародного співтовариства «ніколи знову» і містить перше міжнародно-правове визначення поняття «геноцид», яке було широко прийняте як на національному, так і міжнародному рівнях (https://bit.ly/3BlK17M).

Визначення поняття «геноцид» у міжнародному-правовому вимірі

9 грудня 1948 р. була прийнята й відкрита для підписання Конвенція про попередження злочину геноциду і покарання за нього. Конвенція набула чинності у 1951 р. і є основним конвенційним джерелом у сфері боротьби з геноцидом.

У статті 2 геноцид трактується як будь-які з наступних дій, здійснені з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку:

• вбивство;
• нанесення тяжких тілесних або психічних ушкоджень;
• навмисне створення життєвих умов, які розраховані на повне або часткове знищення;
• дії, розраховані на унеможливлення народження дітей;
• насильницька передача дітей цієї групи іншій.

Згідно зі ст. 3 Конвенції 1948 р., покарання передбачається за такі діяння:

а) геноцид;

б) змова з метою здійснення геноциду;

в) пряме і публічне підбурювання до здійснення геноциду;

г) замах на здійснення геноциду;

д) співучасть у геноциді.

Геноцид незалежно від того, чи відбувається він у мирний чи воєнний час, є злочином, який порушує норми міжнародного права і щодо якого держави-учасниці зобов’язуються вживати заходів із попередження та карати за його скоєння.

Важливим міжнародним документом, що закріпив поняття «геноцид», є Римський статут, згідно якого геноцид відноситься до юрисдикції Міжнародного кримінального суду як один з найбільш тяжких злочинів, які викликають занепокоєння всього міжнародного співтовариства. Визначення геноциду, що міститься у статті 6, є фактично аналогічним конвенційному визначенню.

Зі змісту цих актів можемо відмітити основні підстави для кваліфікації дій як злочину геноциду, що тягне за собою міжнародно-правову відповідальність:

1. По-перше, дії, визначені у ст. 2 Конвенції та ст. 6 Римського статуту, мають бути спрямовані на національну, етнічну, расову чи релігійну групу;
2. По-друге, для настання відповідальності за геноцид має бути доведено наявність вини, а саме – наміру знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу.
3. По-третє, геноцид має полягати у таких діях: вбивство; нанесення тяжких тілесних або психічних ушкоджень; навмисне створення життєвих умов, які розраховані на повне або часткове знищення; дії, розраховані на унеможливлення народження дітей; насильницька передача дітей цієї групи іншій.
4. По-четверте, геноцид має місце в контексті явної схеми аналогічної поведінки, спрямованої проти конкретної групи, або бути поведінкою, яка могла б сама по собі спричинити таке знищення (https://bit.ly/3iEnqNm).

Відповідальність за злочини геноциду

Злочини геноциду не мають строку давності. У міжнародному праві існує декілька механізмів притягнення винних до міжнародної відповідальності:

1. Міжнародний Суд ООН. За статтею 9 Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, спори між договірними сторонами з питань тлумачення, застосування або виконання цієї Конвенції, включно зі спорами щодо відповідальності тієї чи іншої держави за вчинення геноциду або одного з інших перелічених у статті III діянь, передають на розгляд Міжнародного Суду на вимогу будь-якої зі сторін у спорі.
2. Національні суди держави, на території якої скоєно геноцид. За статтею 6 Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього особи, обвинувачені у скоєнні геноциду або інших перелічених у статті III діяннях, повинні бути судимі компетентним судом тієї держави, на території якої було скоєно це діяння або
3. Місцеві суди іноземних держав також можуть карати за геноцид, вчинений на території України, на основі так званої універсальної юрисдикції, яка дає державі можливість притягнути до відповідальності винних осіб незалежно від місця вчинення злочину та їхнього громадянства (https://bit.ly/3hfjbrl).
4. Міжнародний кримінальний суд також має право переслідувати і карати за злочин геноциду. МКС не замінює, а доповнює повноваження відповідних національних судів. Для розслідування справи достатньо визнання здійснення Судом юрисдикції стосовно конкретного злочину (стаття 12 Римського статуту). Слід враховувати, що притягнути до міжнародної кримінальної відповідальності за Римським статутом можна фізичних осіб, які досягли 18-річного віку. Особливості індивідуальної кримінальної відповідальності передбачені ст. ст. 25-28 Римського статуту (https://bit.ly/3PawXrO).
5. Створення спеціальних міжнародних судових органів, як альтернативних національним судам. Міжнародному праву відомі випадки успішної роботи таких судових органів – зокрема, Міжнародного кримінального трибуналу щодо колишньої Югославії та Міжнародного трибуналу щодо Руанди (https://bit.ly/3W1kCbI).

Чи є злочини, що вчиняється в Україні геноцидом?

Злочин геноциду є досить складним у доведенні. У залежності від обставин, масові умисні вбивства цивільних осіб, примусова депортація, зґвалтування не завжди кваліфікуються саме як геноцид. Такі дії можуть бути злочинами проти людяності або воєнними злочинами (https://bit.ly/3W1kCbI). Для кваліфікації дій як геноциду потрібно довести наявність ознак, зазначених вище, що потребує підготовки належної доказової бази.

Проте варто зауважити, що на сьогодні вчиняються окремі кроки до визнання злочинів, вчинених в Україні, геноцидом. Зокрема, 14 квітня 2022 року Верховна Рада України прийняла постанову «Про Заяву Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні», в якій серед аргументів для такої кваліфікації є політика «денацифікації» України, за якою фактично приховуються справжні мотиви російської агресії — знищення Українського народу, його самобутності та позбавлення його права на самостійний розвиток, а також численні публічні заяви Президента Російської Федерації як Глави держави й Верховного Головнокомандувача Збройними силами Російської Федерації та інших посадових осіб цієї держави, а також рішення органів влади всіх рівнів на підтримку та виконання цих заяв, які в сукупності свідчать про існування офіційної політики російської держави щодо невизнання права Українського народу на самоідентифікацію, самовизначення і, як наслідок, на існування (https://bit.ly/3Hr3GqS).

Деякі держави вже визнали злочини, вчинені на території України, починаючи з 24 лютого 2022 року, геноцидом Українського народу, зокрема:

• 21 квітня 2022 парламент Естонії схвалив резолюцію про геноцид українського народу, учинений російськими військами;
• 21 квітня Сейм Латвії одноголосно визнав дії військ РФ геноцидом українського народу;
• 28 квітня 2022 Палата громад парламенту Канади визнала злочини РФ в Україні геноцидом;
• 10 травня Сейм Литви одноголосно визнав дії РФ геноцидом українців;
• Сенат Чеської Республіки проголосував за постанову, якою визнав дії армії РФ на території України геноцидом українського народу;
• Сенат Ірландії 2 червня 2022 року ухвалив резолюцію, яка вважає вторгнення російської федерації в Україну геноцидом (https://bit.ly/3BlYUqJ).
• Комітет Сенату США із закордонних справ 7 грудня схвалив резолюцію про визнання дій Росії в Україні геноцидом українського народу (https://bit.ly/3Bo18WC).

Корисні посилання:

1. 10 головних питань про геноцид в Україні, покарання за нього та міжнародні суди. https://bit.ly/3W1kCbI
2. Яка відповідальність передбачена за геноцид та чому важливо визнати агресію рф проти України геноцидом? https://bit.ly/3Hn6ndd
3. 26 листопада – День пам’яті жерт голодоморів. https://bit.ly/3ULxj9r