Людина, для якої книжка вже у дитинстві стала такою необхідною,
як скрипка для музиканта, як пензель для художника,
ніколи не відчуває себе обділеною, збіднілою і спустошеною.
Сухомлинський В.
Історія виникнення Дня:
27 січня 1995 року прийнято Закон України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» (надалі — Закон), який введено в дію постановою Верховної Ради України від 27.01.1995 р. № 33/95-ВР. Наразі Закон діє в редакції від 01 січня 2022 року.
Важливість Закону: вперше в історії бібліотечної сфери України прийнято Закон, що визначає загальні засади бібліотечної справи і бібліотечну систему України та встановлює вимоги до формування і збереження бібліотечних фондів, бібліотечного обслуговування.
16.03.2000 року Закон було викладено в новій редакції, стаття 22 якої визначала, що користувачі бібліотек дитячого та юнацького віку мають право на бібліотечне обслуговування у загальнодоступних та спеціалізованих бібліотеках. Спеціалізована бібліотека для дітей — це інформаційний, культурно-освітній заклад, що має спеціалізований фонд документів конкретного читацького спрямування для обслуговування дошкільників, читачів-учнів 1-11 класів та організаторів дитячого читання.
Дитячі бібліотеки України є державним гарантом захисту прав дітей на культурне і духовне життя та на вільний доступ до інформації відповідно до положень Конвенції ООН про права дитини, Декларації прав дитини, Закону України «Про охорону дитинства», Рекомендацій Ради Європи СМ/Rec(2018)7 «Про принципи дотримання, захисту та реалізації прав дитини в цифровому середовищі»; Інструкції з керівництва для дитячих бібліотек секції бібліотек для дітей і підлітків Міжнародної федерації бібліотечних організацій та установ ІФЛА. Вони надають дітям можливість безкоштовного залучення до досягнень національної і світової культури, проведення дозвілля, спілкування з ровесниками та дорослими цікавими людьми з урахуванням вікових, психологічних і соціальних особливостей дитини (Закон України «Про позашкільну освіту» — Розділ ІІ. ст. 12 та Закон України «Про охорону дитинства» — Розділ ІV. ст. 20).
Беручи до уваги стрімкий розвиток IT-технологій, діджиталізацію суспільства, особливо дітей та молоді, розвиток дитячого контенту, який не завжди позитивно впливає на свідомість дитини та, як правило, не вчить аналізувати переглянутий матеріал, ми маємо констатувати значне зменшення інтересу дітей до книжок. До цього додається поступове зменшення кількості бібліотек, особливо в сільській місцевості, недостатність їх фінансування. Цю прогалину має виправити законопроект про внесення змін до Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» (реєстраційний № 5002 від 02.02.2021 р.), прийнятий за основу 08.09.2021 р.
Законопроектом запропоновано механізм реорганізації чи ліквідації публічних бібліотек, що має убезпечити їх від хаотичного закриття та спрямований на недопущення обмеження прав громадян на бібліотечне обслуговування. Законопроектом передбачено, що процес реорганізації чи ліквідації публічних бібліотек має розглядатися в публічній площині.
Законопроектом вводиться поняття піклувальної ради бібліотеки як дорадчого колегіального органу, основним завданням якого є сприяння розвитку бібліотеки.
Уперше пропонується закріпити функції публічних бібліотек (відповідно до Маніфесту ІФЛА/ЮНЕСКО про публічні бібліотеки).
Очікуванням від прийняття закону є, в першу чергу формування в Україні сучасної мережі бібліотек, що сприятиме істотному зростанню інтелектуального, культурного, духовно-морального потенціалу суспільства та особистості, особливо, якщо мова йде про дитячу особистість.
Чому дітям важливо читати книжки:
— вони розвивають фантазію дітей, особливо коли діти не мають перед собою вже готової «картинки» у відео;
— діти перемагають свої страхи, стикаючись з негативними персонажами дитячих книжок;
— діти вчаться співчувати, приміряючи роль героїв на себе;
— вчаться шукати інформацію у книгах, особливо в енциклопедіях та пізнавальних книгах;
— діти отримують навички комунікації та спілкування;
-книжки відкривають для дитини неймовірну атмосферу бібліотек та книгосховищ, дух історії та легенд.
Історія виникнення бібліотек: Перші бібліотеки виникли до початку нашої ери. У середині VII ст. до н.е. при палаці ассирійського царя Ашурбаніпала в Ніневії малося велике зібрання глиняних таблиць. З античних бібліотек найбільшу популярність отримали Олександрійська бібліотека, заснована Птоломеєм, і бібліотека в Пергамі, заснована в III ст. до н.е.
Олександрійська бібліотека поповнювалася протягом декількох століть і увійшла в історію як найбільша книгосховище. Єгипетські чиновники забирали в бібліотеку всі ввезені в країну грецькі пергаменти. Вже до першого століття до н.е. Олександрійська бібліотека налічувала до 700 тисяч папірусних сувоїв. Вважалося, що в світі не існує жодного цінного твору, копії якого не було б в Олександрійській бібліотеці. Бібліотека була відкрита для всіх бажаючих, вона вважалася святим місцем. Перед входженням до її сховище відбувався обряд очищення. Існує багато легенд про загибель Олександрійської бібліотеки. Ті скарби, які вціліли, послужили основою для розвитку інтелектуальних спільнот ісламського і християнського Середньовіччя. У Західній Європі в період раннього середньовіччя бібліотеки існували зазвичай при великих монастирях і храмах. В епоху Відродження число бібліотек збільшується. Це пов'язано з розвитком культури та друкарства. У XVII-XVIII ст. у багатьох країнах виникають бібліотеки, що отримали згодом загально-національне, а деякі й світове значення. З європейськими бібліотеками XVI-XVII століть пов'язані імена талановитих вчених, які віддали багато сил їх розвитку. Один з них — француз Габріель Ноде (1600-1653). У 1627 р. Ноде видає книгу «Поради для влаштування бібліотек», яка отримує широке поширення в Європі і довгий час служить настільною книгою бібліотекарів. Процес виникнення великих національних і університетських бібліотек тривав і в XIX ст. З другої половини XIX століття починається організація масових бібліотек.
Перші бібліотеки в Давній Русі — Україні почали відкриватися ще за княжих часів. Особливого розвитку книгодрукування та утворення бібліотек набрало після прийняття в 988 році християнства в Русі — Україні. Найбільшою і найбагатшою у той час була бібліотека Софії Київської, яку засновано Ярославом Мудрим. Час заснування бібліотеки достеменно невідомий. У «Повісті минулих літ» про неї згадується під 1037 роком. З приводу подальшої долі бібліотеки думки дослідників розділилися. Одні вважають, що частина її книг напередодні монголо-татарської навали розійшлася по бібліотеках різних соборів і монастирів, а решта загинула 1240 року при спаленні Києва. Інші сподіваються, що книги вдалося сховати десь у київських, а то навіть і прикиївських підземеллях. На думку відомого російського дослідника-книгознавця М.Розова, сліди бібліотеки Ярослава треба шукати в «Ізборнику Святослава», а також у 20 інших давньоруських рукописах, які зберігаються в Санкт-Петербурзі в Російській національній бібліотеці ім. Салтикова-Щедріна. Можливо, якісь книжки із Софії були переміщені в Києво-Печерський монастир. Павло Алеппський 1653 року писав, що в Києво-Печерському монастирі є прекрасне книгосховище з безліччю дорогих книг, у тому числі й пергаментних, яким не менше 500 років.
Проте бібліотека згоріла 1718 року, і визначити, які книжки із Софійського собору були в ній, вже неможливо.
У Західній Україні активний бібліотечний рух розпочинався зі утворення Галицько-Волинського князівства ХІІІ століття. При княжому дворі існувала величезна книжкова майстерня. З появою книгодрукування в середині XV ст. відбуваються значні зміни у всьому європейському книговиданні і, звичайно, у бібліотечній справі. В XVI столітті великі книгосховища з'явилися при школах в Острозі і Львові. У XVII столітті було створено бібліотеку Києво-Могилянської академії. У XVIII столітті починають з’являтись власні бібліотеки заможної української шляхти. У другій половині ХІХ — на початку ХХ ст. в Західній Україні, яка входила на той час до складу Австро-Угорщини, діяла мережа культурно-освітніх осередків «Просвіта» при яких діяли бібліотечні заклади.
Після захоплення влади більшовиками на початку 20-го століття, майже всі бібліотеки, в тому числі дитячі, які не було розграбовано, націоналізувала більшовицька влада своїми Декретами. Серед націоналізованих бібліотек – бібліотека, яка згодом стала Національною бібліотекою України для дітей (м.Київ, вул. Януша Корчака, 60).
Джерела, використані при написанні статті та корисні посилання:
Конвенції ООН про права дитини: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text
Декларація прав Дитини: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_384#Text
Рекомендації Ради Європи СМ/Rec(2018)7 «Про принципи дотримання, захисту та реалізації прав дитини в цифровому середовищі»: https://mvs.gov.ua/upload/file/rekomendac_ya_schodo_zahistu_d_tey_u_cifrovomu_seredovisch_2018.pdf
Закон України «Про бібліотеки і бібліотечну справу»: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/32/95-%D0%B2%D1%80#Text
Закон України «Про освіту»: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#n733
Закону України «Про охорону дитинства»: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#Text
Закон України «Про позашкільну освіту»: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1841-14#Text
Інструкції з керівництва для дитячих бібліотек секції бібліотек для дітей і підлітків Міжнародної федерації бібліотечних організацій та установ ІФЛА: https://chl.kiev.ua/assditbibl/%D0%A0%D0%B5%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%20%D0%86%D0%A4%D0%9B%D0%90.pdf
Законопроект про внесення змін до Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» (реєстраційний № 5002 від 02.02.2021 р.), прийнятий за основу 08.09.2021 р. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=70982
Історія виникнення бібліотек: https://srvk.gov.ua/ua/news/pg/110716670944928_n/
Сайт Національної дитячої бібліотеки України для дітей: https://chl.kiev.ua/default.aspx?id=327
Мережа бібліотек для дітей: https://chl.kiev.ua/Default.aspx?id=7035
Запрошуємо адвокатів до закритої професійної групи Центр "Адвокат дитини": https://bit.ly/3JbSmNU