Вища школа адвокатури НААУ
Курси з підвищення кваліфікації адвокатів
Telegram
0 800 300 282
дзвінок безкоштовний
Новини
22.02.2022

22 лютого – Міжнародний день підтримки жертв злочину

Цей день на КАЛЕНДАРІ ДИТИНСТВА позначила Круглякова Ганна, адвокат, медіатор член команди Центру «Адвокат дитини» ВША НААУ.

29 листопада 1985 року VII конгрес Генеральної Асамблеї ООН по попередженню злочинності та поводженню з правопорушниками прийняла Декларацію основних принципів правосуддя для жертв злочину та зловживання владою, вперше розробивши універсальні принципи підтримки і захисту жертв злочинів та зловживання владою. Декларація передбачає впровадження міжнародних стандартів доступу потерпілих до системи правосуддя та державної підтримки, кримінально-правову реституцію, компенсацію потерпілим з державних фондів, надання необхідної матеріальної, медичної, психологічної та соціальної допомоги потерпілим з урядових, добровільних, громадських та місцевих каналів тощо, вона стала поштовхом для прийняття Хартії жертв злочинів.

22 лютого 1990 року уряд Англії опублікував «Хартію жертв злочинів». Метою таких програм є допомога людям впоратися зі стресом, вийти з кризи, надати матеріальну і моральну підтримку. Такі програми спрямовані на захист постраждалих від кримінальних дій, на їх соціальну реабілітацію та компенсацію матеріального й морального збитку. http://library.wunu.edu.ua/index.php/uk/dovidka/82-pro-biblioteku/virtualni-vystavky/4346-22-liutoho-mizhnarodnyi-den-pidtrymky-zhertv-zlochyniv-ta-zlovzhyvannia-vladoiu З того часу в усьому демократичному світі відзначають день підтримки жертв злочинів та зловживання владою. Важливістю введення цього дня є привернення уваги суспільства та міжнародної спільноти саме до жертви. Важливими питаннями є питання реабілітації та недопущення порушень прав потерпілого, та дитини-потерпілої від злочину, актуальними залишаються питання механізму ефективного захисту, відновлення порушених прав.

У віктимологічному розумінні жертва – це фізична особа чи деяка спільність осіб, в будь-якій формі їх інтеграції, котрим злочинними діяннями заподіяно шкоду прямо або опосередковано. Для особи, яка стала жертвою злочину притаманний стан остраху, фрустрації, пошуку підтримки, іноді суїцид.

Декларація основних принципів правосуддя для жертв злочинів і зловживання владою, у якій під терміном «жертви» розуміються особи, яким індивідуально чи колективно була заподіяна шкода, включаючи тілесні ушкодження, моральний збиток істотне обмеження їхніх основних прав у результаті дії чи бездіяльності, що порушує діючі національні кримінальні закони держав-членів, включаючи закони, які забороняють злочинне зловживання владою.

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_114#Text

Термін «жертва» у відповідних випадках включає близьких чи родичів утриманця безпосередньої жертви, а також осіб, яким був заподіяний збиток при спробі допомогти жертвам, що знаходяться в тяжкому стані, а також запобігти віктимізації.

За даними Організації Об’єднаних Націй, мільйони дітей у всьому світі живуть в умовах насильства. В результаті діти отримують травми, фізичного та психологічного характеру. Саме це обумовило запровадження при ООН у 2009 році інституту Уповноваженого з питань насильства щодо дітей ( SRSG).

В Україні щороку потерпілими від злочинів визнається понад 400 тис. осіб. Однак механізми захисту потерпілих поки що недосконалі, тому жертва дуже часто залишається сам на сам зі своєю проблемою.

Всебічна охорона та захист неповнолітніх є одним із пріоритетних завдань кримінально-правової політики держави, оскільки діти є найбільш незахищеними та вразливими.

У Кримінальному процесуальному кодексі України є багато прогалин, які потребують виправлення на законодавчому рівні, зокрема, це відсутність достатніх гарантій захисту прав та інтересів потерпілих та неповнолітніх потерпілих, зокрема на стадії досудового розслідування та судового розгляду. Кримінальне процесуальне законодавство має захищати права та інтереси усіх учасників кримінального провадження, в тому числі і неповнолітніх потерпілих. При цьому наділяючи на законодавчому рівні спеціальним статусом неповнолітніх підозрюваних та обвинувачених (глава 38 КПК України) доречним вважається закріплення особливого статусу за неповнолітніми потерпілими протягом розслідування та судового розгляду кримінального провадження неповнолітній потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом (ст. 127 КПК України), а ч. 1 статті 128 КПК України передбачає, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред’явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Механізму такої компенсації, немає, є нагальна необхідність законодавчого врегулювання правового механізму відшкодування майнової, моральної та фізичної шкоди потерпілому від злочину, в тому числі, нерозкритого органами розслідування.

Коли дитина стає учасником кримінального процесу, необхідно в кожному конкретному випадку враховувати вік такої особи, рівень зрілості, а також інтелектуальні та емоційні здібності. Відкритий судовий розгляд за участю неповнолітніх осіб може спричиняє  позбавленню потерпілих права на ефективну участь у змагальному кримінальному провадженні, тому видається доцільним з метою недопущення негативного впливу судового розгляду на неповнолітніх учасників кримінального процесу, а також забезпечення їх активної участі у кримінальному провадженні, було б корисним розширити перелік випадків, коли суд може прийняти рішення про розгляд справи в закритому засіданні щодо неповнолітнього потерпілого. КПК України не містить спеціальних норм, які б визначали особливості процесуального статусу неповнолітнього потерпілого. Вони мають такі самі права, як і повнолітні учасники кримінального провадження, відповідно до ст. ст.55, 56, 65,66 КПК України. Вважаю за необхідне доповнити вказані статті, з урахуванням особливостей участі саме неповнолітніх потерпілих, це дало б змогу напрацювати дієвий механізм та більш ефективно сприяти захисту їх порушених прав.

Захист прав дітей – жертв злочинів не обмежується лише Кримінальним, Кримінально процесуальним, Кримінально-виконавчим кодексами. Кодексом про адміністративні правопорушення, в яких визначаються особливі підходи, процедури, які застосовуються щодо дітей порівняно з дорослими, а й здійснюється також на основі законів України «Про охорону дитинства», «Про органи та служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей», «Про запобігання та протидію домашньому насильству», та інші.

Україна прийняла зобов’язання у сфері реформування чинного законодавства на основі норм та стандартів Ради Європи, вступивши до Ради Європи у 1995 р. Це зобов’язання стосується також норм і стандартів стосовно захисту дітей-жертв насильства або свідків злочинів.

Одним з документів, в якому найбільш докладно визначаються вимоги до допиту дитини – свідка чи жертви злочинних посягань, є Конвенція Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства (Лансаротська конвенція, 2007 р., СЕТ8 № 201), Стаття 35 Конвенції  «Опитування дитини» визначає, що кожна держава має вжити необхідних законодавчих або інших заходів для забезпечення: a) проведення опитувань дитини без необґрунтованої затримки, відразу після повідомлення фактів компетентним органам; b) проведення опитувань дитини, якщо це необхідно, у спеціально обладнаному та прилаштованому для цих цілей приміщенні; c) проведення опитувань дитини особою, спеціально підготовленою для цих цілей; d) проведення всіх опитувань дитини одними й тими самими особами, якщо це можливо та де це доцільно; e) якомога меншої кількості опитувань і настільки, наскільки це є вкрай необхідним для цілей кримінального провадження; f) можливості супроводження дитини її законним представником або, де це доцільно, дорослим, якого вона сама вибирає, якщо стосовно цієї особи не буде винесено мотивованого рішення про інше. Конвенція Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства від 25.10.2007 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_927#Text

Окремо хочу зупинитися на Керівних принципах ООН з питань правосуддя у справах, пов’язаних із участю дітей – жертв та свідків злочинів затверджених  Резолюцією 2005/20 Економічної і соціальної ради ООН у 2005 р. у п.31 містять наступні положення: «Фахівцям слід також застосовувати заходи з метою: a) обмеження числа опитувань: повинні застосовуватися спеціальні процедури отримання показань від дітей –свідків та жертв з метою скорочення числа опитувань, заяв і заслуховувань, а також, особливо, таких контактів з процесом відправлення правосуддя, які не є необхідними, зокрема шляхом запису відеоматеріалів; b) забезпечення захисту дітей – жертв та свідків, якщо це сумісно з правовою системою і належним дотриманням прав захисту, від перехресного допиту, що проводиться за участю підозрюваного: у разі необхідності, опитування дітей – жертв та свідків та їх допит у суді повинні проводитися за відсутності підозрюваного/обвинуваченого, і повинні бути передбачені окремі зали очікування в суді і приміщення для допиту».  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_e54#Text

Керівні принципи Ради Європи надають конкретний європейський вимір стандартам захисту прав дітей, розроблених на міжнародному рівні, Конвенції ООН про права дитини (1989 р.)

Основними положенями Керівних принципів – право на участь, забезпечення найкращих інтересів дитини, повага до гідності дитини, відмова від дискримінації, захист та верховенство права. Керівні принципи мають бути практичним керівництвом з впровадження та просування погоджених на міжнародному рівні і обов’язкових стандартів. У цьому документі Ради Європи достатньо чітко вказано, яким чином має здійснюватись правосуддя, щоб повторно не травмувати психіку дітей,  яким чином має бути забезпечено безпеку дітей – жертв та/або свідків злочинів, вимоги до професіоналізму спеціалістів, які працюють із такими дітьми тощо. Керівні принципи поширюються на всіх осіб, які не досягли 18 років і які мають справу з системою правосуддя. Керівні принципи призначені допомогти забезпечити захист прав дитини під час прийняття рішень стосовно неї.

Керівні принципи розраховані на застосування у всіх випадках, коли діти за будь-яких обставин опиняються у контакті з відповідними компетентними органами і службами, що беруть участь у здійсненні кримінального, цивільного чи адміністративного правосуддя.

Керівні принципи містять певні положення щодо дітей, які потрапили в сферу судового чи слідчого процесу, та встановлюють стандарти поводження з дітьми – жертвами та свідками злочинів, хоча документ більше сфокусований на встановлення стандартів поводження із дітьми, які перебувають у конфлікті з законом.

Україна, як член і Організації Об’єднаних Націй, і Ради Європи, має не тільки прагнути до застосування вище перелічених стандартів, а й впроваджувати їх у життя.

В Україні розпочав роботу пілотний проєкт «Барнахус». Він спрямований на забезпечення фахового супроводу дитини, яка стала потерпілою чи свідком злочину, у кримінальному процесі.

Для захисту дітей, які постраждали або були свідками протиправних дій, під час кримінального розслідування та судових процесів  необхідно застосовувати конкретні заходи та надавати комплексні та скоординовані послуги.

Барнахус («дім для дітей») – це безпечне середовище для дітей, яке об’єднує відповідні служби під одним дахом у цілях забезпечення для дитини узгодженої та ефективної реакції та недопущення повторного травмування під час слідства та судових проваджень. https://www.prostir.ua/?news=model-barnahus-kompleksnyj-pidhid-do-zahystu-prav-dytyny-yaka-zaznala-nasylstva

Отож, основна суть моделі полягає у тому, щоб уникнути повторної травматизації дитини та бути ефективними у вибудовуванні системи її захисту шляхом забезпечення співпраці між відповідними судовими, соціальними та медичними працівниками в дружньому для дитини середовищі – окремому облаштованому для цих цілей приміщенні.

Наразі Барнахус є в Виниці, в січні цього року відкрили у Миколаєві, планується відкриття в Києві. Київська міська державна адміністрація та Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) підписали Меморандум щодо створення в місті Києві Центру захисту та підтримки дітей, які постраждали або стали свідками насильства. Також планується відкриття і в інших містах обласних центрах. Розвинута мережа Барнахусу дозволила би не травматизувати дитину вдруге, яка стала жертвою насильства.

Отже, враховуючи вимоги міжнародного законодавства, слідчі повинні вживати заходів до якомога швидшого із меншим психологічним впливом проведення цієї слідчої дії. Але допит неповнолітнього не відноситься за чинним КПК до невідкладних процесуальних дій. Зменшення впливу на психіку дитини під час кримінального провадження повинно забезпечуватися проведенням допитів за методикою «зелена кімната», а також якомога меншої кількості опитувань, як того потребують міжнародні нормативні акти, які були перелічені вище. Серйозним психологічним впливом на дитину під час кримінального провадження є її можливість повторної травматизації, чому може посприяти проведення одночасного допиту двох або більше осіб і перехресного допиту за участю неповнолітнього у суді. Діючий КПК не містить прямої заборони щодо проведення одночасного допиту за участю неповнолітнього. Обмеження стосується лише кримінальних проваджень щодо злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, а також злочинів, вчинених із застосуванням насильства або погрозою його застосування (ч.9 ст.224 КПК України).

Відповідно до ст. 227 КПК України участь законного представника, педагога або психолога є обов’язковою. Але при цьому кримінальне процесуальне законодавство України чітко не регламентує права й обов’язки педагога та психолога. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text

Аналізуючи зміст норм статей Сімейного кодексу можна помітити прогресивну ст. 171 яка називається врахування думки дитини при вирішенні питань, що стосуються її життя. Положення якої наближають національне законодавство до міжнародних стандартів. Міжнародні та європейські стандарти зобов’язують Україну забезпечити дитині, право вільно висловлювати свої погляди з усіх питань, що стосуються її, і цим поглядам має приділятися належна увага. З цією метою дитині надається право бути заслуханою під час будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника у порядку, передбаченому процесуальним нормами національного законодавства.  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text

Законом України «Про безоплатну правову допомогу» передбачено надання безоплатної вторинної правової допомоги як виду державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя (стаття 13).

Вона включає такі види правових послуг як: захист; здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на БВПД, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; складення документів процесуального характеру. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#Text

Треба зазначити, що внаслідок насильства стосовно дітей, відбуваються не лише серйозні викривлення психічного розвитку дитини, а й порушується розвиток базових почуттів самостійної та здорової ідентичності, адекватного оцінювання реальності. В результаті насильства дитині завдаються тяжкі травми, які мають важкі наслідки для її подальшого фізичного та психічного здоров’я, однак наразі держава неспроможна надати повноцінну реабілітацію жертвам злочинів. Існує безліч програм відновлення та реабілітації. Але в житті нажаль можна побачити інше, весь тягар витрат на допомогу та реабілітацію покладається на плечі батьків або осіб які їх замінюють. Україна рухається в напрямку до побудови системи дружнього до дитини правосуддя, для ефективного захисту та відновлення порушених прав неповнолітніх потерпілих.

Люди, які стали жертвами злочинів, потребують допомоги та підтримки, особливої підтримки потребують діти, які стали жертвами злочинів. Саме для них був спеціально засновано цей день. Його відзначають щороку двадцять другого лютого.