Вища школа адвокатури НААУ
Курси з підвищення кваліфікації адвокатів
Telegram
0 800 300 282
дзвінок безкоштовний
Новини
20.06.2022

20 червня – Всесвітній день біженців

Цей День на КАЛЕНДАРІ ДИТИНСТВА позначила Вольга Шейко, адвокат, член команди Центру «Адвокат дитини» Вищої школи адвокатури НААУ

Цей день встановлено згідно з рішенням 55-ї сесії Генасамблеї ООН від 04 грудня 2000 року.

 

Біженці − це одна з найбільш гострих проблем сучасного світу. Війни, стихійні лиха, порушення прав людини – головні причини того, чому люди змушені покидати свої домівки й шукати кращого життя деінде. За статистикою, кожну хвилину 20 осіб залишають свій рідний дім, тікаючи від війни, переслідування або насильства. Вимушене переміщення набуло найвищого рівня. Саме тому, міжнародна спільнота консолідує свої зусилля щодо полегшення важкої долі таких людей. Створене в 1950 році Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ) є зараз центральним міжнародним агентством, яке робить зусилля для вирішення цього завдання.

 

До недавнього часу, на планеті було зареєстровано близько 20 мільйонів біженців і 25 мільйонів внутрішньо переміщених осіб. Основна частина з них знаходиться в Африці, в зоні афганського конфлікту, на Балканах. Саме тому Всесвітній день біженців відзначають з 2001 року водночас з Африканським днем біженця.

 

Однак, ця велика проблема та нестерпний біль біженців торкнулися й України. Після початку агресії Росії проти України, анексії Кримського півострова і розв’язання нелюдського кровопролиття на сході України, ескалації конфліктів в азіатському регіоні, кількість біженців досягла рекордних показників за всю сучасну історію та склала понад 60 мільйонів осіб. «За підрахунками Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, в Україні проживає 2500 осіб, які мають статус біженців. Ще близько 6-7 тисяч осіб шукають притулку.

 

У Всесвітній день біженців, правозахисники наголошують: здатність впоратися з новою, трагічною сторінкою новітньої української історії є не лише обов’язком громадян, а й тестом, чи може українське суспільство подбати про тих, хто потребує захисту і притулку, і дати їм змогу будувати далі своє життя у вільній країні, яка справді поважає права і свободи людини та здатна забезпечити притулок усім, хто його потребує». В першу чергу ми повинні подбати про наше майбутнє – дітей, які більш ніж за 100 днів повномасштабного вторгнення росії на територію України, зазнали руйнівних наслідків у таких масштабах та темпах, яких не було від часів Другої світової війни. Таку заяву 01 червня 2022 року зробило ЮНІСЕФ

«Три мільйони дітей в Україні та понад 2,2 мільйона дітей у країнах, які приймають біженців, зараз потребують гуманітарної допомоги. Майже двоє з трьох дітей були переміщені в результаті бойових дій.

 

Згідно з даними Управлінням Верховного комісара ООН з прав людини, щодня в Україні гине двоє дітей та четверо отримують поранення – здебільшого внаслідок нападів із використанням вибухової зброї у населених пунктах. Цивільна інфраструктура, від якої залежать діти, і надалі зазнає пошкоджень чи руйнувань. Станом на тепер постраждали принаймні 256 медичних закладів та кожна шоста «безпечна школа», яку підтримує ЮНІСЕФ на сході країни. Сотні інших шкіл по всій країні також були пошкоджені. Умови життя дітей на сході та півдні України, де активізувалися бойові дії, стають все більш нестерпними».

 

ЮНІСЕФ також наголосило, що «війна викликала гостру кризу у сфері захисту дітей. Діти, які рятуються від насильства, наражаються на значний ризик бути розлученими з сім’єю, зазнати насилля, жорстокого поводження, сексуальної експлуатації та торгівлі людьми. Більшість із них пережили надзвичайно травматичні події. Ці діти терміново потребують безпеки, стабільності, допомоги у сфері захисту дітей та психосоціальної підтримки – особливо ті, хто перебуває без супроводу дорослих або в розлуці зі своїми сім’ями. Найбільше в житті їм потрібен мир.

 

На сьогодні, за даними ООН, від війни в України, яку розв’язала Росія, за кордон втекло понад два з половиною мільйони людей. Відповідно до рішення Ради ЄС від 04 березня 2022 року, активовано Директиву 2001/55/ЄС щодо надання тимчасового притулку (її ухвалили у 2001 році в умовах численних вимушених переміщень населення в результаті воєнного конфлікту в Боснії та в Косові). Директива регулює негайне забезпечення захисту громадян третіх країн, змушених масово рятуватися на території ЄС від війни або порушень прав людини, оскільки в умовах раптового прибуття багатьох біженців здійснити стандартну процедуру надання притулку, яка передбачає індивідуальний розгляд заяв, украй проблематично.

 

21 березня 2022 року Єврокомісія ухвалила Рекомендації про застосування Директиви щодо тимчасового притулку (Operational guidelines), де уточнено категорії осіб, на яких поширюється і не поширюється право на тимчасовий притулок, визначено членів сімей, які можуть возз’єднатися з біженцями, правила поводження з дітьми, пересування між країнами ЄС тощо.

 

Рада ЄС затвердила план стосовно біженців війни з України, що містить 10 пунктів. Першим із них є створення єдиної системи реєстрації прибулих. Наразі системи реєстрації різних країн не пов’язані між собою, проте вже створюється спеціальна платформа для обміну інформацією.

 

Серед іншого, що стосується прийняття системи квот для перерозподілу біженців між країнами-членами, розроблення на кордоні, у транспортних вузлах, у населених пунктах інформаційних хабів, де біженці можуть отримати інформацію про можливості переїзду та облаштування, розробляють єдині стандарти підтримки дітей, їх належний захист, доступ до освітніх та медичних послуг.

 

Неповнолітнім, які прибули без супроводу дорослих, негайно мають надати законного опікуна. Створюють освітній портал із навчальними матеріалами українською, планують формувати мережі українськомовних психологів і психіатрів для надання психологічної допомоги маленьким біженцям.

Приділяють увагу запобіганню експлуатації біженців, що особливо важливо, оскільки переважна частина з них – жінки та діти. Так, виконавчий директор європейської прикордонної агенції FRONTEX заявив, що має інформацію про злочинців, які шукають жертв серед переселенців. Тому прибулих з України просять у пошуках житла спілкуватися лише з офіційними особами, нікому не віддавати свої документи, не погоджуватися на сумнівну роботу, працювати лише за трудовою угодою тощо. Окрім надання тимчасового притулку, важливим складником реакції ЄС на гуманітарну кризу в Україні стали рекомендації щодо максимально спрощених процедур перетину кордону. Серед них: спрощення прикордонного контролю для вразливих категорій подорожніх, зокрема дітей.

 

Поступово акцент зміщується на те, як допомогти біженцям інтегруватися в країнах призначення. Єврокомісія 05 квітня оприлюднила рекомендації щодо спрощення процедури визнання дипломів і кваліфікацій біженців, аби забезпечити можливості працювати відповідно до рівня їхньої підготовки. Це вкрай актуально, зокрема для медиків, учителів і вихователів – саме вони задовольнятимуть потреби переселенців у медичних та освітніх послугах рідною мовою.

 

При цьому, в таких умовах існують ризики й небезпеки вимушених переміщень. Серед іншого – втрата частини населення внаслідок міграції.

«Попри всебічну допомогу та підтримку, яку отримують українські біженці війни за кордоном, їхнє становище залишається ризикованим. Зовсім не завжди умови життя, матеріальне забезпечення, доступ до медичних послуг мають належний рівень. Найактуальнішою є проблема житла», вказує експрес-опитування, яке провів Центр Разумкова.  Перспективи українських біженців війни за кордоном залежать, безумовно, не лише від політики країн перебування, а й передусім від ситуації в Україні – скільки триватиме небезпека, як швидко відновлюватиметься країна. Здебільшого люди планують повернутися додому – насамперед це жінки з дітьми.

 

Зі збільшенням тривалості перебування за кордоном частка неповерненців зростатиме. У бік постійного життя поза межами України, найімовірніше, схилятимуться ті, хто має там родичів, хто виїхав до віддалених держав, хто завдяки професійним знанням і кваліфікації може знайти гідну роботу й забезпечити собі належний рівень життя. Низькою є також імовірність повернення молоді та дітей, яка й далі будуть навчатися за кордоном.

 

Які ж права у дитини-біженця в Україні?

 

Конвенція про права дитини та Конституція України проголошує, що діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також народжені вони в шлюбі чи поза ним.

 

Відповідно до статті 16 Конвенції ООН про права дитини жодна дитина не може бути об’єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя. Статтею 20 Конвенції гарантовано право кожної дитини, яка тимчасово або постійно позбавлена сімейного оточення або яка в її власних якнайкращих інтересах не може залишатися в такому оточенні,  на особливий захист і допомогу, що надаються державою. Система усиновлення за змістом статті 21 Конвенції орієнтована на першочергове врахування найкращих інтересів дитини. Дитині, яка бажає одержати статус біженця або яка вважається біженцем, відповідно до статті 22 Держави — учасниці забезпечують належний захист і гуманітарну допомогу в користуванні застосовуваними правами, викладеними в цій Конвенції, а також сприяють в об’єднанні зусиль  міжурядових і неурядових організацій щодо захисту такої дитини та надання їй допомоги у пошуку батьків чи інших членів сім’ї будь-якої дитини-біженця, з тим щоб одержати інформацію, необхідну для її возз’єднання зі своєю сім’єю. Згідно статті 37 Конвенції обов’язком держави є гуманне ставлення до кожної позбавленої волі дитини і повага до її гідності,  включаючи забезпечення права дитини  підтримувати зв’язок із своєю сім’єю шляхом листування та побачень, за винятком особливих обставин.

 

Закон України “Про охорону дитинства” понятійно унормовує, що дитина-біженець — це дитина, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань;

 

Порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні визначено Законом України “Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту”

Дитина-біженець має рівні з дітьми – громадянами України права, а саме:

  • на пересування, вільний вибір місця проживання, вільне залишення території України, крім обмежень, встановлених законом;
  • на працю;
  • охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування;
  • відпочинок;
  • освіту;
  • свободу світогляду і віросповідання;
  • володіння, користування і розпорядження своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності
  • інші передбачені законодавством права .

 

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про повну загальну середню освіту» кожному громадянину України, іншим особам, які перебувають в Україні на законних підставах, а також кожній дитині незалежно від підстав її перебування в Україні гарантується безоплатне здобуття у державних та комунальних закладах освіти повної загальної середньої освіти на кожному її рівні за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів один раз протягом життя. Іноземці та особи без громадянства здобувають повну загальну середню освіту в Україні відповідно до законодавства та/або міжнародних договорів України. 

 

Стаття 53 Конституції України передбачає, що держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої освіти в державних і комунальних навчальних закладах.

 

З огляду на наведене, можливо окреслити наступні проблеми дітей-біженців:

Набувши статусу «біженця», громадяни та їх діти стикаються з низкою проблемних питань, а саме:

  • працевлаштування;
  • оформленням документів на дитину, що народжена в Україні у сім’ї біженців;
  • допомога від держави біженцям з дітьми;
  • оформлення документів при влаштуванні дитини у дитячий садок чи шкільний заклад та відвідування дитиною – біженця шкільного закладу;
  • продовження навчання дитини – біженця в Україні;
  • оформлення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям з дітьми (її умови призначення та розмір);
  • навчання дітей біженців у школах – інтернатах санаторного типу в залежності від захворювання;
  • отримання біженцями середньої чи вищої освіти;
  • отримання пенсії біженцями.

 

Основна проблема функціонування системи захисту дітей-біженців в Україні полягає в тому, що реалізація відповідного законодавства на сьогодні досі обмежується лише легалізацією і документуванням шукачів притулку та біженців. Безумовно, це відповідає їхній головній потребі – знайти притулок від переслідувань, безпечне для життя місце проживання. Однак, надання правового статусу дітей-біженців є лише першим необхідним кроком і має супроводжуватися адекватними заходами щодо інтеграції біженців в українське суспільство, щодо їхнього подальшого облаштування.

 

Наразі самі українські громадяни зазнали бігства від війни та проблеми дітей-біженців/ переселенців є вкрай важливими, та наразі висвітлюються, в першу чергу, юридичними спільнотами. До цієї проблеми також підключені й психологи. Хочемо навести одну й з робіт, що стосуються підтримки дітей – біженців, це Інструкція з ментального виживання для дітей і підлітків-переселенців.

 

Вказана робота, серед іншого, присвячена розв’язанню питання: «Чому дітям буває боляче чути про себе: «Він/вона біженець»?». Так, в Інструкції наголошено, що «статус біженця, тимчасового захисту і внутрішньо переміщеної особи — абсолютно різні поняття. Просто для нашого вуха «біженець» — більш звичне слово. Під час спілкування нам треба бути обережними, щоб воно не набуло ксенофобського забарвлення, як це, на жаль, відбувалось у минулому. Діти й підлітки можуть вловлювати негативні сенси цього слова з інформаційного простору. «Біженець» може видаватись їм чимось «нещасним, сумним, нездатним захистити себе». Це для них про того, хто втікає і невідомо чи повернеться. Приміряти на себе такий образ у нових реаліях може бути дуже важко.

 

Під час спілкування зі старшими дітьми можна згадати про директиву ЄС, яка називає вимушених емігрантів переміщеними особами, особами під тимчасовим захистом.

Молодшим дітям можна сказати: «Ми тимчасово поїхали з України», «Ми під тимчасовим захистом», «Ми переїхали в безпечнішу частину нашої країни». У розмові обов’язково згадуйте про те, що ваш дім — Україна: «Ми обов’язково зробимо все від нас залежне, щоб захищати і підтримувати нашу Батьківщину, щоб приїхати знову до нашого дому». Акцент має бути на тому, що «хоч ми й під захистом іншої країни, але залишаємось українцями»».

 

Також, Інструкція цікава тим, що роз’яснює, як відповідати на складні дитячі запитання, наприклад: «А що, як тата на війні вб’ють?», «А якщо ми ніколи не повернемося додому?», «Наш будинок можуть зруйнувати бомби. І що тоді?».

 

Посібник для батьків – біженців,  що розроблений Червоним Хрестом у співпраці з HERO та Центром кризової психології, також заслуговує на увагу, адже надає поради батькам, які, знаходячись в скрутних життєвих умовах, повинні підтримувати своїх дітей та максимально огороджувати їх від впливу обставин, що змусили сім’ю стати біженцями.

 

Наводимо  декілька джерел, які є інформаційними та статистичними щодо біженців взагалі, та дітей зокрема: