Здавалося б у 21 столітті тема рабства мала б стати вже давно забутою та залишитися в минулому, але сьогодні рабство набуло сучасних відтінків і проявляється дедалі частіше у формі боргової кабали, примусового шлюбу, торгівлі людьми, сексуальної експлуатації, дитячої праці та примусового вербування дітей для використання у збройних конфліктах. Про необхідність викорінення сучасних форм рабства щорічно наголошується у рамках відзначення 2 грудня Міжнародного дня боротьби за скасування рабства. Саме у цей день 1949 року на 4-й сесії Генеральної Асамблеї ООН було прийнято Конвенцію про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами.

Завдання Міжнародного дня боротьби за скасування рабства – заохотити об’єднання зусиль урядів, громадянського суспільства та приватного сектора, спрямованих на викорінення всіх сучасних форм рабства.

Останні Глобальні оцінки сучасного рабства, опубліковані Міжнародною організацією праці, Міжнародною організацією з міграції та міжнародною правозахисною групою Walk Free, показали, що 2021 року близько 50 мільйонів людей перебували в сучасному рабстві: 28 мільйонів – у примусовій праці та 22 мільйони – у примусових шлюбах. Сучасне рабство існує майже в кожній країні світу, воно не знає етнічних, культурних та релігійних кордонів https://tinyurl.com/47ur3ukm.

Сьогодні українці, рятуючись від війни та виїжджаючи за кордон, постають перед ризиком трудового та сексуального рабства, а також торгівлі людьми. У жовтні 2022 року USAID та Міжнародною організацію з міграції в Україні було проведено національне дослідження уразливості населення до торгівлі людьми та експлуатації в умовах війни. За даними дослідження 27% респондентів погодились би прийняти хоча б одну ризиковану пропозицію щодо роботи за кордоном. 13% за кордоном та 9% в Україні готові працювати у замкнених приміщеннях без змоги вільно залишити робоче місце. 4% готові вiддати роботодавцю телефон чи iншi речi. Є й ті, хто готовий вiддати роботодавцю свiй паспорт. https://tinyurl.com/5n7zutdf

Заборона рабства та примусової торгівлі встановлена у статті 4 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Нікого не можна тримати в рабстві або в підневільному стані. Ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов’язкову працю. Хоча ця стаття прямо не передбачає заборону торгівлі людьми, Суд з цього приводу у своєму рішенні у справі Rantsev v. Cyprus and Russia зазначив, що не може бути жодного сумніву в тому, що торгівля людьми загрожує людській гідності і основним свободам її жертв і що її не можна вважати сумісною з демократичним суспільством і цінностями, проголошеними в Конвенції. З огляду на свій обов’язок тлумачити Конвенцію у світлі сучасних умов, Суд не вважає за необхідне визначати, чи мало поводження, про яке йдеться у скарзі заявника, ознаки «рабства», «підневільного стану» чи «примусової та обов’язкової праці». Натомість Суд доходить висновку, що торгівля людьми як така, у значенні пункту «а» статті 3 Палермського протоколу та пункту «а» статті 4 Конвенції про заходи щодо протидії торгівлі людьми, підпадає під дію статті 4 Конвенції.

Зі статті 4 випливає, що державні органи мають окремі позитивні зобов’язання: впроваджувати положення кримінального права, які б передбачали покарання за дії, перелічені у статті 4 Конвенції, і належним чином застосовувати ці положення на практиці.

У рішенні у справі J. and Others v. Austria Суд дійшов висновку, що держава може бути притягнута до відповідальності за статтею 4 Конвенції не лише за свої прямі дії, а й за нездатність ефективно захистити жертв рабства, підневільного стану, примусової чи обов’язкової праці [читай також — торгівлі людьми], з огляду на свої позитивні зобов’язання, і за нездатність провести ефективне розслідування. Звідси випливає, що держави також зобов’язані забезпечити законодавчу та адміністративну основу для заборони й покарання торгівлі людьми, а також вжити заходів для захисту жертв, щоби забезпечити комплексний підхід до цього питання, як того вимагають Палермський протокол і Конвенція про заходи щодо протидії торгівлі людьми. До того ж, держави повинні забезпечити відповідну підготовку працівників правоохоронних та імміграційних органів.

Загалом з рішень Європейського суду з прав людини з вказаного питання, чітко випливає, що стаття 4 Конвенції покладає на Держави такі позитивні зобов’язання:

• запровадити належну нормативно-правову та адміністративну базу для заборони торгівлі людьми та покарання за неї;

• вжити заходів для запобігання торгівлі людьми та захисту прав жертв;

• забезпечити належну підготовку працівників своїх правоохоронних та імміграційних органів в контексті протидії торгівлі людьми;

• забезпечити ефективне розслідування у випадку підозри, що гарантовані статтею 4 Конвенції права були порушені;

• забезпечити ефективний судовий розгляд, який, утім, не є абсолютним зобов’язанням щодо винесення конкретного вироку https://tinyurl.com/yc797czy.

Згідно з Конституцією України кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.

Організаційно-правові засади протидії торгівлі людьми встановлені Законом України «Про протидію торгівлі людьми». Боротьба з торгівлею людьми включає систему заходів, що здійснюються в рамках протидії торгівлі людьми, спрямованих на виявлення злочину торгівлі людьми, у тому числі незакінченого, осіб, які від цього постраждали, встановлення фізичних/юридичних осіб - торгівців людьми та притягнення їх до відповідальності. Особа, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, має право звернутися до місцевої державної адміністрації із заявою про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, та до органів Національної поліції щодо захисту прав і свобод.

Кримінальна відповідальність за торгівлю людьми встановлена статтею 149 Кримінального кодексу України. Диспозиція статті передбачає настання відповідальності за такі види діянь: вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням примусу, викрадення, обману, шантажу, матеріальної чи іншої залежності потерпілого, його уразливого стану або підкупу третьої особи, яка контролює потерпілого, для отримання згоди на його експлуатацію.

Про стандарти протидії торгівлі людьми детально розповідається у Курсі Програми Ради Європи HELP «Боротьба з торгівлею людьми та захист постраждалих осіб». https://tinyurl.com/4sf5b73v

Кримінальним кодексом також передбачено настання відповідальності за експлуатацію дитини, яка не досягла віку, з якого законодавством дозволяється працевлаштування, шляхом використання її праці (стаття 150), а також використання батьками або особами, які їх замінюють, малолітньої дитини для заняття жебрацтвом (систематичного випрошування грошей, речей, інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб) (стаття 150-1).

20 червня 2022 року Верховна Рада прийняла Закон України «Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу із цими явищами» № 2319-IX, яким ратифікувала Конвенцію із певними застереженнями. 1 листопада 2022 року Стамбульська конвенція набула чинності. Документ передбачає криміналізацію примусових шлюбів. На виконання положень Стамбульської конвенції Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» від 06.12.2017 № 2227-VIII Розділ ІІІ Особливої частини Кримінального кодексу «Кримінальні правопорушення проти життя та здоров’я особи» було доповнено статтею 151-2 примушування до шлюбу. Зокрема, примушування особи до вступу в шлюб або до продовження примусово укладеного шлюбу, або до вступу у співжиття без укладання шлюбу, або до продовження такого співжиття, або спонукання з цією метою особи до переміщення на територію іншої держави, ніж та, в якій вона проживає, - караються арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або щодо особи, яка не досягла шлюбного віку згідно із законодавством, або щодо двох чи більше осіб, - караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Якщо Ви постраждали або знаєте особу відносно якої застосовується рабство, примусова праця або інші форми експлуатації, зверніться за номером 527 та 0 800 505 501 – номери телефону Національної безкоштовної гарячої лінії з питань протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів.

Публікації лекторів Вищої школи адвокатури на тему сексуальної експлуатації та торгівлі людьми:

• 2 грудня — Міжнародний день боротьби за скасування рабства. https://tinyurl.com/5n6k4cx2

• Георгій Попов Захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства: сучасні виклики та напрями підвищення ефективності захисту. https://tinyurl.com/yckdpwbk

• Лариса Гретченко Основні зобов’язання держав за Лансаротською конвенцією про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства. https://tinyurl.com/3nyp2hzd