18 листопада в Європі щорічно, починаючи з 2015 року, відзначають Європейський день захисту дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства.
На жаль, ці явища продовжують існувати як трагічна реальність, і являють собою серйозні порушення прав дітей, що мають довгострокові і часто згубні фізичні, психологічні, соціально-економічні наслідки для їхнього життя та здоров’я.
Вразливість дітей порівняно з дорослими є набагато вищою, адже діти є більш довірливими та беззахисними, тому частіше стають жертвами злочинів, пов’язаних із сексуальною експлуатацією та сексуальним насильством.
Під час повномасштабної війни в Україні статеві злочини виступають прямою зброєю агресора проти цивільного населення. І жертвами сексуального насильства стають як жінки та чоловіки, так і діти, а навіть немовлята.
Тому значимість цієї дати не піддається жодним сумнівам і полягає в тому, щоб питання захисту прав дітей завжди були в центрі уваги.
Міжнародний захист дітей від сексуального насильства та сексуальної експлуатації
Міжнародно-правова система захисту прав людини, так само від сексуального насильства та сексуальної експлуатації, складає низку актів, прийнятих як на універсальному, так і регіональному рівні.
Перш за все, основоположним міжнародно-правовим актом, що визначає особливості захисту прав дітей у світовому масштабі є Конвенція ООН про права дитини. Стаття 34 зобов’язує держав-учасниць захищати дитину від усіх форм сексуальної експлуатації та сексуальних розбещень. З цією метою держави-учасниці, зокрема, вживають на національному, двосторонньому та багатосторонньому рівнях всіх необхідних заходів щодо запобігання:
а) схилянню або примушуванню дитини до будь-якої незаконної сексуальної діяльності:
b) використанню дітей з метою експлуатації у проституції або в іншій незаконній сексуальній практиці:
с) використанню дітей з метою експлуатації у порнографії та порнографічних матеріалах.
Дотичним до питання протидії сексуального насильства проти дітей є також Факультативний протокол до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії від 25.05.2000 року.
На регіональному рівні важливим актом, прийнятим Радою Європи, є Конвенція про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства (Ланцаротська конвенція). Прийняттю Конвенції послужило те, що сексуальна експлуатація та сексуальне насильство стосовно дітей набули тривожних розмірів на національному та міжнародному рівнях, зокрема стосовно зростаючого використання як дітьми, так і злочинцями інформаційно-комунікаційних технологій, і що запобігання сексуальній експлуатації та сексуальному насильству стосовно дітей і боротьба із цими явищами потребують міжнародного співробітництва.
У документі під сексуальне насильство підпадають наступні дії:
- заняття діяльністю сексуального характеру з дитиною, яка не досягла передбаченого законодавством віку для заняття діяльністю сексуального характеру;
- заняття діяльністю сексуального характеру з дитиною, коли:
- використовується примус, сила чи погрози або
- насильство здійснюється зі свідомим використанням довіри, авторитету чи впливу на дитину, зокрема в сім’ї, або
- насильство здійснюється в особливо вразливій для дитини ситуації, зокрема з причини розумової чи фізичної неспроможності або залежного становища.
Конвенція зобов’язує Сторін вживати необхідних законодавчих або інших заходів для запобігання всім формам сексуальної експлуатації та сексуального насильства стосовно дітей і для захисту дітей.
Документом також передбачено існування комітету, який моніторить рівень виконання Сторонами її положень. Комітет аналізує ситуацію у країнах членів Ради Європи про те, яка ситуація з протидією, боротьбою і запобіганням таким негативним проявам як сексуальне насильство стосовно дітей.
Україна ратифікувала Конвенцію 20 червня 2012 року.
Національні стандарти захисту
В Україні актом, що захищає права дитини є Закон «Про охорону дитинства». Зокрема, стаття 302 передбачає, що держава має здійснювати захист дітей від сексуального насильства (у тому числі від сексуальної експлуатації та вчиненого з боку батьків або осіб, які їх замінюють), а також дітей, які постраждали від такого насильства або стали його свідками (очевидцями).
Такий захист здійснюється не тільки шляхом попередження порушень, але й шляхом встановлення відповідальності за посягання на статеву свободу та недоторканість дитини.
Відповідно до українського законодавства за вчинення будь-яких дій сексуального характеру щодо дитини настає кримінальна відповідальність. Виділяють наступні статті Кримінального кодексу України, що передбачають кримінальну відповідальність за вчинення таких дій:
- зґвалтування (ст. 152 КК України);
- сексуальне насильство (ст. 153 КК України);
- примушування до вступу в статевий зв’язок (ст. 154 КК України);
- статеві зносини з особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку (ст. 155 КК України);
- розбещення неповнолітніх (ст. 156 КК України);
- домагання дитини для сексуальних цілей (ст. 1561 КК України);
- ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів (ст. 301 КК України);
- проведення видовищного заходу сексуального характеру за участю неповнолітньої особи (ст. 3012 КК);
- створення або утримання місць розпусти і звідництво (ст. 302 КК України);
- сутенерство або втягнення особи у заняття проституцією (ст. 303 КК України).
Якщо став жертвою сексуального насильства, куди звертатися?
Ставши жертвою сексуального насильства, особа може звернутися до:
Національної поліції, зателефонувавши 102 або 0 800 500 202;
Офісу Генерального прокурора, зателефонувавши+38 096 755 02 40;
Національної гарячої лінія із запобігання домашньому насильству, зателефонувавши 0800 500 335;
Уповноваженого з прав людини, зателефонувавши на гарячу лінію +38 044 253 75 89 або 0800 501 720;
Асоціації жінок-юристок «Юрфем», зателефонувавши +38 068 145 55 90.
Сексуальне насильство стосовно дітей під час збройного конфлікту
Резолюції Ради Безпеки ООН 1261 (1999), 1882 (2009), 1998 (2011) і 2225 (2015) спільно визначають шість серйозних порушень проти дітей під час збройних конфліктів. Ці шість порушень щорічно аналізуються у доповіді Генерального секретаря ООН «Діти та збройний конфлікт» та доповіді Спеціального представника Генерального секретаря ООН у справах дітей і збройних конфліктів. Серед таких порушень виокремлені також зґвалтування та інші форми сексуального насильства проти дітей.
У Керівній записці Генерального секретаря ООН щодо відшкодування за сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом, розглядаються три загальні способи, за допомогою яких діти можуть стати жертвами сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом:
- як безпосередні жертви сексуального насильства;
- як свідки сексуального насильства;
- як діти, народжені в результаті сексуального насильства.
Сексуальне насильство вчинене російськими військовими проти українських дітей, порушує право Женеви, і залежно від контексту та мотивів дії можуть кваліфікуватися як воєнні злочини, злочини проти людяності або геноцид.
Використані ресурси:
Конвенція про права дитини. http://bit.ly/3GoklLb
Конвенція Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства. http://bit.ly/3Gm5uB5
Керівна записка Генерального секретаря ООН щодо відшкодування за сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом. http://bit.ly/3TIk2xJ
Резолюція 2225 (2015), ухвалена Радою Безпеки ООН від 18.06.2015 року. http://bit.ly/3AjTvQA
Резолюція 1882 (2009), ухвалена Радою Безпеки ООН на її 6176-му засіданні, 4 серпня 2009 року. http://bit.ly/3UK44EV
Резолюція 1261 (1999), ухвалена Радою Безпеки ООН на її 4037-му засіданні від 25.08.1999. http://bit.ly/3Gqnz0O
Закон України «Про охорону дитинства». http://bit.ly/3Og4Wyy
Кримінальний кодекс України. http://bit.ly/3ggeXiG
Корисні ресурси:
Міжнародний протокол із документування та розслідування сексуального насильства в конфлікті. https://bit.ly/3SoBjeZ