Вища школа адвокатури НААУ
Курси з підвищення кваліфікації адвокатів
Telegram
0 800 300 282
дзвінок безкоштовний
Новини
15.05.2022

15 травня — Міжнародний день сім’ї

Цей день на Календарі Дитинства позначила Лариса Гретченко, адвокат, керівник Центру “Адвокат дитини” Вищої школи адвокатури НАА

Міжнародний день сім’ї встановлений Генеральною Асамблеєю ООН у 1993 році і відзначається щорічно 15 травня (резолюція A/RES/47/237 від 20.09.1993 р.). Мету заснування свята обумовлено потребою привернути увагу громадськості різних країн до численних проблем сім’ї.

 

Загальна декларація прав людини,   прийнята і проголошена резолюцією 217 A (III)  Генеральної Асамблеї ООН від 10.12.1948 року https://bit.ly/3wfFxxF,  у статті 16 визначає Сім’ю природним і основним осередком суспільства і наділяє її правом на захист з боку суспільства та держави.

 

У статті 23 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР N 2148-VIII від 19.10.73 року https://bit.ly/3yEo2Zx,   за  чоловіками  і  жінками,  які  досягли шлюбного  віку, визнається право на одруження і право заснувати сім’ю та закріплюється право сім’ї на захист з боку суспільства і держави як природного і основного осередку суспільства.

Статтею 24 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права кожну дитина без будь — якої дискримінації наділено правом  на  такі заходи захисту з боку її сім’ї, суспільства і держави які є необхідними в її становищі як малолітньої.

За змістом принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1959 року https://bit.ly/3a2NPjM, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі – в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості.

Держави-учасниці Конвенції про права дитини,  яку було прийнято Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1989 року та ратифіковано Україною 27.02.1991 року https://bit.ly/3Lg9uSt, висловили впевненість в тому, що сім’ї як основному осередку суспільства і природному середовищу для зростання і благополуччя всіх її членів і особливо дітей мають бути надані необхідні захист і сприяння, з тим щоб вона могла повністю покласти на себе зобов’язання в рамках суспільства, та визнали, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння.

Конвенційний підхід і міжнародно — правові стандарти орієнтовані на першочергове приділення уваги  якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, відповідальність батьків за всебічний розвиток дитини, повагу до права дитини на індивідуальність, включаючи громадянство, ім’я та сімейні зв’язки. Дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Заява дитини чи її батьків на в’їзд у Державу-учасницю або виїзд із неї з метою возз’єднання сім’ї повинна розглядатися  позитивним, гуманним і оперативним чином. (ст. 3, 5, 9,10 Конвенції )

Відповідно до статті 16 Конвенції ООН про права дитини жодна дитина не може бути об’єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя. Статтею 20 Конвенції гарантовано право кожної дитини,  яка тимчасово або постійно позбавлена сімейного оточення або яка в її власних якнайкращих інтересах не може залишатися в такому оточенні,  на особливий захист і допомогу, що надаються державою. Система усиновлення за змістом статті 21 Конвенції орієнтована на першочергове врахування найкращих інтересів дитини. Дитині, яка бажає одержати статус біженця або яка вважається біженцем, відповідно до статті 22 Держави — учасниці забезпечують належний захист і гуманітарну допомогу в користуванні застосовуваними правами, викладеними в цій Конвенції, а також сприяють в об’єднанні зусиль  міжурядових і неурядових організацій щодо захисту такої дитини та надання їй допомоги у пошуку батьків чи інших членів сім’ї будь-якої дитини-біженця, з тим щоб одержати інформацію, необхідну для її возз’єднання зі своєю сім’єю. Згідно статті 37 Конвенції обов’язком держави є гуманне ставлення до кожної позбавленої волі дитини і повага до її гідності,  включаючи забезпечення права дитини  підтримувати зв’язок із своєю сім’єю шляхом листування та побачень, за винятком особливих обставин.

 

Згідно зі статтею 51 Конституції України сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Сучасна державна політика орієнтована на створення правових, соціальних і
економічних умов для належного функціонування та розвитку сім’ї
, утвердження духовно і фізично здорової, матеріально та соціально благополучної сім’ї, забезпечення виконання сім’єю основних її функцій.

 

Споконвічно для української сім’ї притаманна система цінностей, що включає взаємну любов,  довіру, турботу і підтримку один одного, піклування батьків про дітей та дітей про батьків, повагу до старших, щирість, гостинність, добросусідство,  відповідальність за власні вчинки і за долю інших членів сім’ї.

 

Сімейний кодекс України https://bit.ly/3wgObvV регулює сімейні відносини з метою:

– зміцнення сім’ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб;

– утвердження почуття обов’язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім’ї;

– побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки;

– забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.

 

Відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України (надалі — СК України) сім’я є первинним та основним осередком суспільства.

Сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Подружжя вважається сім’єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв’язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім’ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Права члена сім’ї має одинока особа.

Сім’я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Право особи на сім’ю закріплено статтею 4 СК України, за змістом якої особа, яка досягла шлюбного віку, має право на створення сім’ї. У випадках, передбачених ч. 2 ст. 23 цього Кодексу, сім’ю може створити особа, яка не досягла шлюбного віку.  Сім’ю може створити особа, яка народила дитину, незалежно від віку.  Кожна особа має право на проживання в сім’ї. Особа може бути примусово ізольована від сім’ї лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя.

Основоположні засади державної охорони сім’ї унормовані статтею 5 СК України, відповідно до яких Держава:

– охороняє сім’ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім’ї.

–  створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство.

– забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

–  бере під свою охорону кожну дитину-сироту і дитину, позбавлену батьківського піклування.

– гарантує кожному заборону втручання в сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.

 

Загальні засади регулювання сімейних відносин закріплені в статті 7 СК України,  поряд із законодавчим  урегулюванням обумовлюють  також можливість договірного, за домовленістю  між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім’ї. Зазначені відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.  Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Визначаючи правові аспекти здійснення сімейних прав та виконання сімейних обов’язків, Сімейний кодекс України у статті 18 закріплює право на захист сімейних прав та інтересів, за змістом якого кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.  Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. У випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування. (стаття 19 СК України)

 

Стаття 54 СК України закріплює право дружини та чоловіка на розподіл обов’язків та спільне вирішення питань життя сім’ї, згідно з яким усі найважливіші питання життя сім’ї мають вирішуватися подружжям спільно, на засадах рівності.

Обов’язок подружжя турбуватися про сім’ю визначено у статті 55 СК  України, відповідно до якого дружина та чоловік зобов’язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім’ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Батьки зобов’язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини (ст. 150 СК України).

Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім’ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім’ї. (ст. 171 СК України)

 

Взаємовідносини дитини і сім’ї урегульовані в Законі України “Про охорону дитинства” від 26.04.2001 року № 2402-III https://bit.ly/3Pkiauj

Відповідно до статті 11 Закону України “Про охорону дитинства” сім’я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім’ї разом з батьками або в сім’ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов’язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов’язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. (ст. 12 Закону України “Про охорону дитинства”)

Дисципліна і порядок у сім’ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі та гідності дитини. Відповідно до статті 10 вказаного Закону держава здійснює захист дитини від усіх форм домашнього насильства та інших проявів жорстокого поводження з дитиною, експлуатації, включаючи сексуальне насильство, у тому числі з боку батьків або осіб, які їх замінюють.

Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства врегульовані Законом України “Про запобігання та протидію домашньому насильству” від 07.12.2017 р.  № 2229-VIII  https://bit.ly/3sCFEkr

Порядок взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 р. № 658 https://bit.ly/37MaoIJ

 

Важливо приділити увагу сімейним формам влаштування (виховання) дітей — сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, таким як: усиновлення, опіка і піклування, сім’я патронатного вихователя,  прийомна сім’я, дитячий будинок сімейного типу.

 

Усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім’ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу . (Стаття 207 СК України )

Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

Правові засади, процедура та правові наслідки усиновлення закріплені у главі 18 СК України.

Порядок провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 р. № 905. https://bit.ly/3yC05BW

Особливості усиновлення дітей громадянами України, які проживають за її межами, та іноземцями закріплено у розділі VI СК України.

Порядок та умови прийому громадян України, які проживають за межами України, та іноземців, які бажають усиновити дитину в Україні, для подання ними справ, затверджено наказом Міністерства соціальної політики України 17.11.2011 № 445, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06 грудня 2011 р. за № 1406/20144. https://bit.ly/3wsO2nU

 

Глава 19 СК України приділяє увагу питанням опіки і піклування, що встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування.

З поміж прав дитини, над якою встановлено опіку або піклування (ст. 257 СК України) слід відмітити такі як право дитини на проживання в сім’ї опікуна або піклувальника, на піклування з його боку;  забезпечення їй умов для всебічного розвитку, освіти, виховання і на повагу до її людської гідності;  збереження права користування житлом, у якому вона проживала до встановлення опіки або піклування., а також збереження права дитини на отримання пенсії, аліментів, відшкодування шкоди у зв’язку з втратою годувальника та інших соціальних виплат, призначених дитині відповідно до законів України, а також права власності дитини на ці виплати.

Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 р. № 866 https://bit.ly/39sZ3hi

 

Сім’я патронатного вихователя – це сім’я, в якій за згоди всіх її членів повнолітня особа, яка пройшла спеціальний курс підготовки, виконує обов’язки патронатного вихователя на професійній основі. (стаття 252 СК України)

Патронат над дитиною – це тимчасовий догляд, виховання та реабілітація дитини в сім’ї патронатного вихователя на період подолання дитиною, її батьками або іншими законними представниками складних життєвих обставин.

Метою патронату над дитиною є забезпечення захисту прав дитини, яка через складні життєві обставини тимчасово не може проживати разом з батьками/законними представниками, надання їй та її сім’ї послуг, спрямованих на реінтеграцію дитини у сім’ю або надання дитині відповідного статусу для прийняття подальших рішень з урахуванням найкращих інтересів дитини щодо забезпечення її права на виховання в сім’ї або в умовах, максимально наближених до сімейних.

Механізм запровадження та організації функціонування сім’ї патронатного вихователя, надання послуги патронату над дитиною, яка перебуває у складних життєвих обставинах, здійснення заходів щодо її захисту та забезпечення права на догляд, виховання в безпечному та сприятливому сімейному середовищі. Унормовано постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2021 року № 893 “Деякі питання захисту прав дитини та надання послуги патронату над дитиною” https://bit.ly/39njYSS

 

Прийомна сім’я – сім’я, яка добровільно взяла на виховання та спільне проживання від одного до чотирьох дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. (стаття 256-1 СК України)

Метою утворення прийомної сім’ї є забезпечення належних умов для зростання в сімейному оточенні дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, шляхом влаштування їх у сім’ї на виховання та спільне проживання.

Положення про прийомну сім’ю затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2002 р. № 565  https://bit.ly/3Mj0VHS

Додатком до Положення про прийомну сім’ю є Договір про влаштування дітей на виховання та спільне проживання у прийомній сім’ї.

 

Дитячий будинок сімейного типу – окрема сім’я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, для забезпечення сімейним вихованням та спільного проживання не менш як п’яти дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. (стаття 256-5 СК України)

Метою створення дитячого будинку сімейного типу є забезпечення належних умов для виховання в сімейному оточенні дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Положення про дитячий будинок сімейного типу затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2002 р. № 564 https://bit.ly/3yDsmId

Додатком до Положення є Договір про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу.

 

        З підходу прецедентної практики Європейського суду з прав людини та національної судової практики будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Зокрема, у постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду  від 23.09.2020 р. № 484/920/18  https://bit.ly/3yUhxlx  наголошено:

Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції).”

 

Основоположні засади концепції забезпечення «найкращих інтересів дитини» за міжнародним правом та національним законодавством із підходом до їхнього відтворення крізь призму національної судової практики поєднано у тематичній публікації “Найкращі інтереси дитини: актуальні питання судової практики” https://bit.ly/3swZtd5 та висвітлено у Методичних рекомендаціях для адвокатів “Найкращі інтереси дитини у цивільному провадженні”, що підготовлених колективом авторів — сімейними адвокатами, членами Комітету з сімейного права НААУ. https://bit.ly/3Navsrg

 

Сім’я – найбільша цінність та найміцніша опора у житті кожної людини, що тримається на любові, турботі, повазі, довірі, взаєморозумінні.

Цьогоріч українські сім’ї зіштовхнулися з викликами воєнного часу, тисячі дітей розлучилися зі своїми батьками, братами, сестрами, осиротіли, залишились без батьківського піклування, мільйони родин потрапили у кризові ситуації та у складні життєві обставини, зазнали втрат життя і здоров’я найрідніших, руйнування домівок, евакуації та переміщення.

Побажання Вищої школи адвокатури НААУ з нагоди Міжнародного дня сім’ї https://bit.ly/3sCw3dy

 

Запрошуємо долучитися до професійної спільноти Центру сімейного права і Центру “Адвокат дитини” Вищої школи адвокатури НААУ, діяльність яких спрямована на утвердження сімейних цінностей, популяризацію міцних родинних стосунків, забезпечення якнайкращих інтересів дитини у всіх сферах життя, підвищення професійного рівня та поглиблення практичного досвіду адвокатів у питаннях захисту прав та інтересів всіх членів сім’ї та родини.

Долучитися до участі у професійній закритій групі Центру сімейного права ВША НААУ: https://bit.ly/3weIYEH

Долучитися до участі у професійній закритій групі Центр “Адвокат дитини” ВША НААУ: https://bit.ly/3JbSmNU