Вища школа адвокатури НААУ
Курси з підвищення кваліфікації адвокатів
Telegram
0 800 300 282
дзвінок безкоштовний
Новини
10.06.2022

12 червня – Всесвітній день боротьби з дитячою працею

Цей день на КАЛЕНДАРІ ДИТИНСТВА позначила Маргарита Жданова, адвокат, член команди Центру «Адвокат дитини» ВША НААУ.

Всесвітній день боротьби з дитячою працею був встановлений рішенням Міжнародної організації праці (МОП). Ідея про внесення до календаря нової дати з’явилася в 1997 році після проведення заходів, присвячених боротьбі з найгіршими формами дитячої праці.

Цей день має привернути уваги громадськості до проблем дитячої праці та необхідності здійснення заходів щодо їх ліквідації.
У тематичному випуску Календаря дитинства ви дізнаєтеся про конвенційні засади захисту дітей від примусової праці та експлуатації, заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці, правове регулювання зайнятості і гарантії працевлаштування неповнолітніх в Україні, порядок залучення дітей до волонтерської та інших видів діяльності, а також до “чергування” в закладах освіти.

Стаття 19 Конвенції ООН про права дитини (повний текст – https://bit.ly/3O6Y7y1) встановлює, що Держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину.

Принцип 9 Декларації прав дитини (повний текст – https://bit.ly/3O1qpK4) встановлює, що дитина не може прийматися на роботу до досягнення належного вікового мінімуму; їй у жодному разі не повинні доручатися чи дозволятися роботи або заняття, які є шкідливими для її здоров’я або перешкоджають її освіті, фізичному, розумовому чи моральному розвитку.

Конвенція про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці № 182 (повний текст – https://bit.ly/3NXCnEK) визначає найгіршими формами дитячої праці:
a) усі форми рабства або практику, подібну до рабства, як наприклад, продаж дітей та торгівля ними, боргова кабала та кріпосна залежність, а також примусова чи обов’язкова праця, включаючи примусове чи обов’язкове вербування дітей для використання їх у збройних конфліктах;
b) використання, вербування або пропонування дитини для заняття проституцією, виробництва порнографічної продукції чи для порнографічних вистав;
c) використання, вербування або пропонування дитини для незаконної діяльності, зокрема, для виробництва та продажу наркотиків, як це визначено у відповідних міжнародних договорах;
d) роботу, яка за своїм характером чи умовами, в яких вона виконується, може завдати шкоди здоров’ю, безпеці чи моральності дітей.
Нормами Конвенції про скасування примусової праці (повний текст – https://bit.ly/3QchAPI) встановлюється, що кожний член Міжнародної організації праці, який ратифікує цю Конвенцію, зобов’язується скасувати примусову або обов’язкову працю і не вдаватися до будь-якої її форми:
а) як засобу політичного впливу чи виховання або як засобу покарання за наявність чи за висловлювання політичних поглядів, чи ідеологічних переконань, протилежних усталеній політичній, соціальній, чи економічній системі;
б) як метод мобілізації і використання робочої сили для потреб економічного розвитку;
в) як засіб підтримання трудової дисципліни;
г) як засіб покарання за участь у страйках;
д) як захід дискримінації за ознаками расової, соціальної і національної приналежності чи віросповідання.

Порядок застосування праці дітей в законодавстві України:

Порядок застосування праці дітей визначається законодавством України про працю. Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються дане питання є Кодекс законів про працю України (повний текст — https://bit.ly/3xhk46N). Праці молоді, в тому числі і неповнолітніх дітей, присвячена глава XIII даного Кодексу (статті 187 – 200).

Не допускається прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років.
За згодою одного із батьків або особи, що його замінює, можуть, як виняток, прийматись на роботу особи, які досягли п’ятнадцяти років.
Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу здобувачів освіти закладів загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої чи вищої освіти, які здобувають у будь-якій формі початкову, базову середню чи профільну середню освіту для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров’ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними чотирнадцятирічного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює.

Неповнолітні, тобто особи, що не досягли вісімнадцяти років, у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством України.
Забороняється застосування праці осіб молодше вісімнадцяти років на важких роботах і на роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах.

Забороняється також залучати осіб молодше вісімнадцяти років до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Перелік важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також граничні норми підіймання і переміщення важких речей особами молодше вісімнадцяти років затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці.

  • Перелік важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31.03.1994 року № 46 (повний текст – https://bit.ly/3xncXtk).
  • Граничні норми підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України від 22.03.1996 року N 59 (повний текст – https://bit.ly/3H8lQvv).
Забороняється залучати працівників молодше вісімнадцяти років до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні.
Звільнення працівників молодше вісімнадцяти років з ініціативи роботодавця допускається, крім додержання загального порядку звільнення, тільки за згодою районної (міської) служби у справах дітей.

Батьки, усиновителі і піклувальники неповнолітнього, а також державні органи та службові особи, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю, мають право вимагати розірвання трудового договору з неповнолітнім, у тому числі й строкового, коли продовження його чинності загрожує здоров’ю неповнолітнього або порушує його законні інтереси.

Захист дитини від експлуатації:

Відповідно до статті 10 Закону України “Про охорону дитинства” (повний текст – https://bit.ly/3aPirFT), Держава здійснює захист дитини від усіх форм домашнього насильства та інших проявів жорстокого поводження з дитиною, експлуатації, включаючи сексуальне насильство, у тому числі з боку батьків або осіб, які їх замінюють.

Статтею 150 Кримінального кодексу України (повний текст – https://bit.ly/3HaE8fo) передбачена відповідальність за експлуатацію дітей. Експлуатація дитини, яка не досягла віку, з якого законодавством дозволяється працевлаштування, шляхом використання її праці карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Ті самі дії, вчинені щодо кількох дітей або якщо вони спричинили істотну шкоду для здоров’я, фізичного розвитку або освітнього рівня дитини, або поєднані з використанням дитячої праці в шкідливому виробництві, караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Дії щодо експлуатації дітей вчинені організованою групою, караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Інші види діяльності, до яких можуть залучатися діти
  • Діти в волонтерській діяльності:
Національною стратегією сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2021-2026 роки передбачено сприяння розвитку волонтерської діяльності, у тому числі шляхом удосконалення законодавства про волонтерську діяльність у частині залучення до відповідної діяльності дітей та молоді, а також здійснення заходів для формування культури волонтерської діяльності у здобувачів освіти.
  • Волонтерська діяльність – добровільна, соціально спрямована, неприбуткова діяльність, що здійснюється волонтерами шляхом надання волонтерської допомоги.
Волонтерська діяльність є формою благодійної діяльності.

Норми Закону України “Про волонтерську діяльність” (повний текст https://bit.ly/2LYCTpT) визначають, що волонтером може бути дитина віком від 14 років. Як визначено абзацом другим ч. 1 ст. 7 Закону України “Про волонтерську діяльність”, особи віком від 14 до 18 років здійснюють волонтерську діяльність за згодою батьків (усиновлювачів), прийомних батьків, батьків-вихователів або піклувальника.
Неповнолітні діти не можуть надавати волонтерську допомогу за напрямами ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру та допомоги Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, правоохоронним органам, органам державної влади під час дії особливого періоду, правових режимів надзвичайного чи воєнного стану, проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також у медичних закладах.

“Чергування” в закладах освіти:

В Україні доволі часто дітей залучають до здійснення робіт по прибиранню шкіл в рамках так званого “чергування”.
Згідно положень пункту 9 розділу IV Санітарного регламенту для закладів загальної середньої освіти, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 25.09.2020 року № 2205 (повний текст — https://bit.ly/3Q76Im2), усі приміщення та обладнання закладу освіти підлягають щоденному вологому прибиранню, у тому числі: підвіконня, підлога, опалювальні прилади (або захисні решітки), меблі, класні дошки. Вологе прибирання навчальних та навчально-виробничих приміщень проводиться після закінчення останнього навчального заняття, або після кожної навчальної зміни (у разі організації в закладі освіти змінного навчання), спортивних залів – після кожного навчального заняття та після закінчення навчальних занять та занять секцій.

У процесі самообслуговування учні повинні тримати власне робоче місце в чистоті, прибирати за собою сміття.
Дозволяється залучати до поливу рослин та вологого прибирання, без використання миючих та дезінфікуючих засобів, поверхонь навчальних приміщень (крім вікон та підлоги) учнів 5-11(12) класів. Робота із самообслуговування повинна проводитися за участю педагогічних та/або медичних працівників.
Тривалість самообслуговування не повинна перевищувати 1 годину на тиждень.

Учні не допускаються до виконання робіт, що небезпечні для їх життя та здоров’я, створюють загрозу зараження інфекційними хворобами.
Але варто відмітити, що відповідно до статті 43 Конституції України (повний текст – https://bit.ly/3xdpaAI), якою забороняється використання примусової праці та норм Конвенції про скасування примусової праці, якою встановлена неприпустимість використання примусової та обов’язкової праці як засобу виховання, то залучення учнів до поливу рослин та вологого прибирання може відбуватися виключно за згодою дітей та їх батьків або осіб, що їх замінюють.