10 вересня – Всесвітній день запобігання самогубству

Вони як ті люди, які думають, що будуть щасливими, якщо переїдуть в інше місце, а потім виявляється: куди б ти не поїхав, ти береш із собою себе.

Ніл Гейман

Щороку 10 вересня відзначається Всесвітній день запобігання самогубствам.

Основна мета цієї міжнародної дати:

— підвищити обізнаність людей про значення самогубств як глобальної моральної проблеми;

— поліпшити знання про те, як можна запобігти суїциду;

— зменшити стигматизацію, пов'язану з самогубцями.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, кожні 40 секунд одна людина вчиняє самогубство. Це близько 800 тисяч осіб на рік, хоча за іншими даними кількість наближається до мільйона. Ще більше людей роблять спроби суїциду (за оцінками ВООЗ, вони стаються приблизно у 20 разів частіше). Наприклад, у 2016 році саме самогубство було другою причиною смерті серед людей віком 15-29 років.

Спеціалісти визначають суїцид (suizid – з лат. «себе вбивати»), тобто самогубство, як усвідомлювані, навмисні дії, спрямовані на добровільне позбавлення себе життя, що призводить до смерті. Науковці-психологи, крім факту самогубства розглядають і більш ширший контекст суїцидальної поведінки – численні факти свідомого чи несвідомого нехтування життям як вищою цінністю людини (акти хоробрості, ризиковані вчинки, гра зі смертю, надмірне виснаження себе працею, легковажне нехтування небезпекою).

В Україні на загальнонаціональному рівні немає правдивої статистики з проблеми суїцидів. Єдине, що є в загальному доступі – це статистичні дані на джерелах Державної служби статистики України. Але з багатьох позицій ті дані не можуть вважатися вичерпними. Ось кілька фактів:

По-перше: у реєстрі досудових розслідувань окремо не виділена категорія самогубств. Це одна із версій розслідувань убивств.

Другий факт: Самогубство шляхом отруєння чи втоплення обраховується відповідною категорією смертності та не відокремлюється від нещасних випадків чи вбивств, тобто однаково, чи людина потонула, чи її втопили, чи вона вчинила самогубство шляхом втоплення, отруєння.

Cлушним фактом є те, що в Україні не ведеться узагальнений державний моніторинг спроб вчинення самогубств, які фіксуються психіатрами. А тим більше не виконується моніторинг спроб самогубств. І це геть спотворює картину адекватного бачення проблеми, бо за міжнародною статистикою на одне самогубство припадає 25 спроб. Це означає, що зовсім інакше треба підходити до цієї проблеми й, фіксуючи спроби, намагатися якось їх упередити.

Чи завжди дитина приймає рішення про суїцид самостійно? Що мають на увазі під терміном «доведення до суїциду»?:

Доведення до самогубства є кримінально караним діянням (ст. 120 Кримінального кодексу України).

Доведення особи до самогубства або до замаху на самогубство, що є наслідком жорстокого з нею поводження, шантажу, систематичного приниження її людської гідності або систематичного протиправного примусу до дій, що суперечать її волі, схиляння до самогубства, а також інших дій, що сприяють вчиненню самогубства, — караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

Те саме діяння, вчинене щодо особи, яка перебувала в матеріальній або іншій залежності від винуватого, або щодо двох або більше осіб, — карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Діяння, передбачене частинами першою або другою цієї статті, якщо воно було вчинене щодо неповнолітнього, — карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років.

Таке діяння являє собою умисні дії, здійснювані особою з метою схилити іншу особу до суїциду або спробі замаху на самогубство. Також, потрібно підкреслити, що подібні кримінальні правопорушення найчастіше відбуваються не тільки з намірами особи, так і без подібних (в т.ч. в стані найсильніших емоційних хвилювань або ж під дією наркотичних / психотропних речовин). Тому залежно від тих чи інших факторів становище людини може, як поліпшуватися, так і погіршуватися.

Так, Офіс Генпрокурора намагається змінити підхід до досудового розслідування таких злочинів. Замість констатації насильницької смерті, що в 75% випадків призводить до припинення кримінального провадження, слідчі починають вивчати особистість загиблої дитини, його або її соціальні зв’язки, з’ясовувати, якою мірою особливості характеру могли сприяти вчиненню самогубства, та досліджувати мотиваційні чинники поведінки.

Серед іншого, це ініціювання проведення посмертних психологічних експертиз. У її межах повністю відновлюється все життя дитини, останніх років точно, на підставі допитів батьків, оточення, свідків, вивчення медичної карти. Крім перевірки техніки, якою користувалася дитина, проводиться моніторинг соцмереж і активності в них, аналізується тональність текстів, аж до творів у школі. У такий спосіб отримується не тільки психологічний портрет дитини, на жаль, посмертний, а й відповіді на питання – самогубство це чи доведення до суїциду, адже доведення до суїциду – інша кваліфікація і міра відповідальності.

Однією з маніпулятивних практик доведення до самогубства неповнолітніх є маніпулювання свідомістю дитини через соціальні мережи шляхом нейролінгістичного програмування про що йдеться в дослідженні С. Павленко «Тактика запобігання доведенню неповнолітніх до самогубств через соціальні мережі (інтернет-спільноти): сучасні вітчизняні реалії та зарубіжний досвід».

Цікавою для ознайомлення буде робота О. Іванченко «Кримінологічна характеристика кіберзлочинності, запобігання кіберзлочинності на національному рівні. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції».

Так, в Україні, як і в інших країнах СНД поширюється смертельні суїцидальні ігри «Синій кит» та «Червона сова». Дані проекти спрямовані на дитячу аудиторію з метою, в буквальному сенсі, заволодіти їх життям задля подальшого його знищення. Потрібно зазначити, що першою грою був саме «Синій кит». Даний проект виник в 2016 році і, за неофіційними даними, забрав життя не однієї сотні дітей. Про ці групи багато писали та інформація щодо них розповсюджена серед широкого кола осіб, в тому числі батьків, які повинні моніторити знаходження дітей в соціальних мережах та їх участь у групах в цих мережах.

При цьому, іншою стороною роботи фахівців є саме вивчення чинників притягнення до відповідальності за ст. 120 Кримінального кодексу України. Нечітке формулювання статті щодо доведення до самогубства та відсутність єдиної правової позиції стосовно кваліфікації даного діяння має своїм наслідком нечисленну практику притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення даного злочину.

Розглянувши тематичну практику національних судів та практику ЄСПЛ, представники міжнародно-правового факультету НЮУ імені Ярослава Мудрого К. Кончина та В. Сисой дослідили тематичні чинники та виклики в статті «Основні проблеми притягнення до кримінальної відповідальності за доведення до самогубства».

Доктор Тіна Берадзе (клінічний психолог, психотерапевт, психіатр, викладач авторського курсу «Клінічна психологія» в КНУ імені Т. Шевченка) наголошує, що тривожними для батьків і вчителів мають стати такі фактори:

— розмови дитини про самогубство або про суїцидальні думки в однолітків, подруг, однокласників (іноді дитина не каже про самогубство прямо);

— надмірна самокритика й переживання з приводу своїх поразок і невдач, дуже низька самооцінка підлітка;

— захоплення кумирами, які вчинили самогубство;

— прослуховування «похмурої» музики, читання літератури, сюжети якої, так чи інакше торкаються теми суїциду;

— дарування важливих для дитини речей друзям або своїй сім’ї;

— соціальна ізоляція; депресивний стан;

— виникнення на тілі поранень;

— відсутність гігієни та байдуже ставлення до власного зовнішнього вигляду.

Інші дослідники вказують також на основні мотиви підліткових самогубств, та надають насутні суїцидальні реакції, які можуть виникати:

за мотивом «невдале кохання» – людина вчиняє суїцид під впливом інтенсивних любовних переживань у разі розриву стосунків, через зраду, при ранній вагітності. Кохання як мотив суїциду найчастіше трапляється у молоді віком 15–17 років;
за мотивом «крик про допомогу» – індивід скоює суїцидальну спробу, намагаючись привернути увагу інших. До цієї групи належать демонстративно-шантажні спроби, скоєні з метою вплинути на певних суб’єктів з соціального оточення (батьків, однолітків тощо);
за мотивом «синдром Вертера» – одразу після публікації роман Й. Гете «Страждання молодого Вертера» (1774 р.) викликав хвилю самогубств серед молоді. Тому наслідування суїцидальної поведінки психологи називають ефектом (синдромом) юного Вертера. Девід Філліпс, провівши дослідження, дійшов висновку, що кількість суїцидів різко збільшується після публікації на перших шпальтах газет повідомлення про самогубство.

Фахівці вказують, що як правило, причинами суїциди стають суто особисті причини і переживання, проблеми, які підлітку часто здаються абсолютно нерозв'язними. Причому зачасту дорослі дуже дивуються, коли дізнаються, що штовхнуло дитини на подібний крок – причина може бути настільки незначною, що доросла людина просто – напросто не звернув би на неї особливої уваги. Для підлітка ж вона глобальна.

Також, психологами доведений той факт, і батькам необхідно пам'ятати про те, що часто підлітки роблять спробу самогубства не тому, що насправді хочуть померти. Причиною подібної спроби суїциду стає банальне бажання привернути до себе увагу оточуючих, своєрідний крик про допомогу.

М. Горською розроблено Методику визначення схильності до суїцидальної поведінки, з якою можливо ознайомитися за посиланням: https://bit.ly/3RMXjQL , де наведені опитувальники з урахуванням віку підлітків.

Профілактичну роботу можливо проводити в декількох напрямках, адже профілактика суїцидів має комплексний характер та потребує уваги й зусиль як від батьків, так і педагогів та адміністрації навчального закладу.

Допомога педагога:

Допомога педагога у своєчасному виявленні таких дітей полягає в тому, що часто спілкуючись із дитиною, він може побачити ознаки проблемного стану: напругу, агресивність, апатію, аутоагресивну поведінку тощо. Педагог може звернути увагу шкільного лікаря, практичного психолога, соціального педагога, батьків, адміністрації школи на ту чи іншу дитину. Зазначена посередницька роль педагога має позитивний вплив, оскільки це вже є актом уваги та участі, який дуже важливий для підлітка у стані стресу, аутоагресивної поведінки тощо.

На наш погляд, основним завданням первинної профілактики є поширення інформації щодо ознак та чинників підліткового самогубства. Це необхідно у роботі з педагогічними працівниками та батьками, які можуть надати допомогу практичному психологу чи соціальному педагогу при виявленні підлітків з суїцидальним ризиком. Профілактична робота з попередження суїциду передбачає створення у навчальному закладі інформаційного куточку з методичною літературою, адресою і телефонами довіри, даних про режими роботи кризових центрів, спеціалізованих відділень лікарень.

Дії практичного психолога:

Одним з основних завдань практичного психолога є профілактика суїцидальної поведінки, яка може здійснюватися в таких формах роботи:

зняття психологічної напруги в психотравмуючій ситуації;
зменшення емоційної залежності;
формування компенсаторних механізмів поведінки;
формування адекватного ставлення до життя та смерті.

Тема є більш широкою для подальшого обговорення та вивчення, адже є актуальною не тільки в день запобігання суїциду, а й в сучасному повсякденні.

«Життя – це безцінний дар, який дається людині при народженні і те, як людина розпорядиться ним, залежить від неї самої» Сократ

Цей день на КАЛЕНДАРІ ДИТИНСТВА позначила Вольга Шейко, адвокат, член команди Центру «Адвокат дитини» ВША НААУ.