10 січня — дата прийняття Сімейного кодексу України
Історія дати. 10 січня 2022 року виповнилося 20 років від дати прийняття Сімейного кодексу України — 10.01.2002 року, який набрав чинності 01.01.2004 року. (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text). Сімейний кодекс України (надалі — СК) визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів […]
Новини та події
11.01.2022

Історія дати.
10 січня 2022 року виповнилося 20 років від дати прийняття Сімейного кодексу України — 10.01.2002 року, який набрав чинності 01.01.2004 року. (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text).

Сімейний кодекс України (надалі — СК) визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів.
Регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою:
— зміцнення сім'ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб;
— утвердження почуття обов'язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім'ї;
— побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки;
— забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.

В інтерв'ю Зорислави Ромовської — доктора юридичних наук, професора, заслуженого юриста України, автора проекту Сімейного кодексу України, співавтора проекту Цивільного кодексу України, для Вищої школи адвокатури НААУ з нагоди 20-річчя прийняття Сімейного кодексу України Ви можете дізнатися про те, чим важливе було прийняття такого роду акту, які нововведення відзначає автор за період існування Сімейного кодексу України, а також отримати побажання учасникам сімейних відносин і сімейним адвокатам.
https://www.facebook.com/1711838905562530/posts/4936750403071348/?d=n

Правовий статус дитини у Сімейному кодексі України.
Відповідно до статті 6 СК правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років.
Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Загальні засади регулювання сімейних відносин закріплені у ст. 7 СК, за змістом яких, зокрема, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
У порівнянні з Кодексом про шлюб та сім'ю України (надалі — КпШС), Сімейний кодекс України містить більшу кількість правових норм, які регулюють особисті майнові та немайнові права та обов'язки батьків і дітей.

Новели в сімейному законодавстві щодо захисту прав дітей.
Найбільш значним нововведенням Сімейного кодексу України стало врегулювання визнання батьківства за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України, тоді як за нормами статті 53 КпШС, при встановленні батьківства суд брав до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір'ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджували визнання відповідачем батьківства.
Як зазначено в пункті 3 постанови Пленуму Верховного суду України 15 травня 2006 року № 3 “Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів” (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06#Text), оскільки підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у ст. 128 СК, істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у ст. 53 КпШС, суди, вирішуючи питання про те, якою нормою слід керуватися при розгляді справ цієї категорії, повинні виходити з дати народження дитини. Так, при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 1 січня 2004 р., необхідно застосовувати відповідні норми КпШС, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір'ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.

У Сімейному кодексу України велике значення приділяється думці дитини.
Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном (ч. 2 ст. 171 СК).
Це відповідає принципу якнайкращого забезпечення інтересів дитини, закріпленому в ст. 3 Конвенції про права дитини (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text).

Методичні рекомендації «Найкращі інтереси дитини у цивільному провадженні», підготовлені Комітетом з сімейного права НААУ, 2020 р. https://bit.ly/3sdxUpQ
Згода дитини при вирішенні питань, що стосуються її життя.
Норми СК передбачають потребу отримання згоди дитини при вирішенні питань, які її стосуються, зокрема:
— необхідність згоди дитини, яка досягла семирічного віку, на зміну її прізвища (ст. 148 СК);
— право дитини, яка досягла шістнадцятирічного віку, на власний розсуд змінити своє прізвище та (або) власне ім’я, та (або) по батькові (ч. 1 ст. 149 СК);
— визначення місця проживання дитини, яка досягла десятирічного віку, за спільною згодою батьків та самої дитини (ч. 2 ст. 160 СК);
— самостійне визначення місця свого проживання дитиною, яка досягла чотирнадцятирічного віку, якщо батьки проживають окремо (ч. 3 ст. 160 СК);
— право дитини, яка досягла чотирнадцятирічного віку, брати участь в укладенні договору про припинення права на аліменти у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно (ч. 1 ст. 190 СК);
— право на одержання інформації щодо свого усиновлення після досягнення чотирнадцяти років (ч. 3 ст. 226 СК);
— необхідність згоди дитини, яка досягла семирічного віку, на запис усиновлювача матір'ю, батьком, окрім випадку якщо вона проживає в сім'ї усиновлювачів і вважає їх своїми батьками (ч. 2 ст. 229 СК);
— необхідність згоди дитини, яка досягла чотирнадцятирічного віку, на визначення місця її подальшого проживання у випадку визнання усиновлення недійсним (ч. 4 ст. 237 СК).

Захист дитиною власних прав та інтересів.
За захистом своїх прав та інтересів дитина має право звернутися до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій (ч. 3 ст. 152 СК), а при досягненні чотирнадцятирічного віку, безпосередньо до суду (ст. 18 СК, ч. 4 ст. 152 СК)
Норми СК прямо передбачають право дитини, яка досягла чотирнадцятирічного віку, на звернення до суду з наступними заявами:
— щодо позбавлення батьківських прав (ст. 165 СК);
— щодо скасування усиновлення чи визнання усиновлення недійсним (ст. 240 СК)
— неповнолітні батьки, які досягли 14 років, мають право на звернення до суду за захистом прав та інтересів своєї дитини (ч. 2 ст. 156 СК).
При досягненні шістнадцятирічного віку, дитина має право на звернення до суду з наступних питань:
— щодо надання їй права на шлюб (ст. 23 СК);
— про розірвання шлюбу;
— визнання шлюбу недійсним.

Право дитини на правову допомогу.
Слід відзначити, що дитині може бути складно самостійно підготувати позов з питань захисту її прав та інтересів, що стосуються приватного та сімейного життя.
Важливо знати, що Держава гарантує всім дітям рівний доступ до безоплатної правової допомоги, необхідної для забезпечення захисту їхніх прав, на підставах та в порядку, встановлених законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги. (ч. 2 ст. 3 Закону України “Про охорону дитинства” https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#Text
Зміст права на безоплатну правову допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правової допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги визначено Законом України “Про безоплатну правову допомогу” https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#Text (надалі — Закон про БПД)
Безоплатна правова допомога — правова допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел.
Відповідно до ст. 8 Закону про БПД право на безоплатну первинну правову допомогу згідно з Конституцією України та цим Законом мають усі особи, які перебувають під юрисдикцією України.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 13, п. 2 ч. 1 ст. 14 Закону про БПД всі діти, у тому числі діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти, які перебувають у складних життєвих обставинах, діти, які постраждали внаслідок воєнних дій чи збройного конфлікту, наділені правом на безоплатну вторинну правову допомогу, що включає: захист; здійснення представництва інтересів в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; складення документів процесуального характеру.

Контакт-центр системи надання безоплатної правової допомоги 0 800 213 103; веб-сайт: https://www.legalaid.gov.ua

Адвокат дитини.
Здійснюючи адвокатську діяльність у справах за участі дітей чи стосовно них – Адвокат, перед усім, має приділяти увагу найкращим інтересам дитини.
Сьогодні кожна дитина може вступити в контакт з системою правосуддя в тій чи іншій формі та потребувати ефективного захисту, правової допомоги, соціальних послуг та психологічної підтримки.
Дитина має право на правову допомогу адвоката в процесі правосуддя на всіх його етапах та у всіх видах проваджень, а також може висловлювати свою думку з усіх питань, які стосуються її особисто чи інтересів сім’ї.
Чинне законодавство України передбачає необхідність вислухати думку дитини при прийнятті рішень що стосуються її життя, а адвокат має сприяти тому, щоб дитина була почутою і її найкращі інтереси враховувались.
Тематичний матеріал щодо спеціалізації адвокатів у сфері дитячого права, розвитку інституту “адвокат дитини” висвітлена у Календарі дитинства за 19 грудня з нагоди відзначення Дня адвокатури https://www.hsa.org.ua/blog/19-grudnya-den-advokatury-2/
Правова позиція Верховного Суду щодо укладення неповнолітнім, який досяг 14-річного віку, договору з адвокатом, висловлена у постанові ВС/КЦС від 16.06.2021 р. у справі № 369/13467/20 (провадження № 61-18623св20) https://reyestr.court.gov.ua/Review/98267310

Цей день на КАЛЕНДАРІ ДИТИНСТВА позначила Маргарита Жданова, адвокат, член команди Центру «Адвокат дитини» ВША НААУ.