З цієї нагоди ми поспілкувалися з Зориславою Ромовською — доктором юридичних наук, професором, заслуженим юристом України, автором проекту Сімейного кодексу України, співавтором проекту Цивільного кодексу України.
-Шановна Зориславо Василівно, чим важливе було прийняття такого роду акту?
Україна, здобувши незалежність, почала дуже інтенсивно працювати над оновленням законодавства.
Цей кодекс називався “Кодекс законів про сім’ю, опіку, шлюб і акти громадянського стану”. Закон був введений в дію з першого січня 1970 року і він значною мірою застарів по фундаментальних проблемах. Був цілий ряд об’єктивних причин для того, щоб почати роботу над проєктом нового кодексу, який наразі має назву Сімейний кодекс. Ця назва лаконічна і більш точна.
Я завжди пропагую слова Максима Рильського: “Нове життя — нового прагне слова”. І ось тут змінилася ситуація. Україна дістала можливість оновити своє законодавство відповідно до умов сучасності з урахуванням тих законодавчих приписів, які були в кодифікованих актах інших держав. Тобто це були об’єктивні передумови.
-Щоб ви хотіли відзначити за період існування Сімейного кодексу України?
20 років — це довгий шмат часу. Те, що в Сімейний кодекс внесені зміни і деякі доповнення, я вважаю, що це правильно, адже життя не стоїть на місці. Але, я хочу наголосити на концептуальних новелах Сімейного кодексу України.
Одна з них — утвердження ідеології ненасильства. Цей термін я сформулювала ще у 2002 році. Це проявляється в тому, що в Сімейному кодексі утверджено відмову від правила, яке існувало в радянський період, що єдиним регулятором сімейних відносин є закон. А тут, концептуальна новела, сімейні відносини дозволено регулювати договором. Договір перейшов у сферу сімейних відносин, що раніше було заборонено і в нас з’явилася ціла низка договорів у сфері власності, аліментні договори, договори стосовно визначення місця проживання дитини.
Чим відрізняється договір від закону? — нерідко виникає запитання. Закон регулює відносини однаково для всіх, а в договорі — це вже на індивідуальному рівні. Договором може бути врегульоване те, що Законом обійдено. Договірне врегулювання сімейних відносин — це одна із основних концептуальних новел Сімейного кодексу і вона не змінена.
В Сімейному кодексі ми помічаємо відмову від різних заборон, що було в Кодексі 1969 року. Багато різних дрібних заборон прибрано, тому що вони ускладнювали життя людей, а завданням кожного Закону є полегшувати життя людей. Сімейний кодекс не може зробити людину щасливою, але він має очистити дорогу для того, щоб людина була щасливою.
Третя концептуальна особливість Сімейного кодексу полягає у тому, що в ній зроблено величезний наголос на особистій сфері відносин. Особиста сфера відносин між подружжям.
Коли мене питали, яку главу Сімейного кодексу я б хотіла виділити, я завжди казала — главу 6. Там відображене нове розуміння особистих відносин . Особисті відносини — це не тільки вибір місця проживання і прізвище, у зв’язку з реєстрацією шлюбу. Це набагато ширше поняття.
В Сімейному кодексі дуже багато уваги приділено особистим відносинам між батьками і дітьми. У нашому Сімейному кодексі вперше заборона відмови від дітей. В радянський період нашої історії, відмова від дитини була явищем звичним. У Сімейному кодексі відмова від дитина є неправомірною та аморальною. В Сімейному кодексі вперше заборонене фізичне покарання і, до речі, цим Сімейним кодекс відрізнявся від інших Кодексів, в яких не було такого застереження.
Істотні зміни з’явилися в питанні розірвання шлюбу. У нас з’явилася можливість розірвання шлюбу за заявою обох сторін, розірвання шлюбу судом, якщо вони мають неповнолітніх дітей. На підставі договору про влаштування життя дитини, суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу. Оскільки і чоловік і дружина не бажають продовжувати шлюбні відносини. Змінено визначення моменту, з якого шлюб вважається припиненим.
В Сімейному Кодексі виокремлено три різні ситуації:
-Шлюб є недійсним (тобто нікчемним)
-Шлюб визнається недійсним Судом
-Шлюб може бути визнаний недійсним Судом
Дуже істотні зміни сталися у визначенні походження дитини від батьків. Стаття 128 дає можливість Суду ухвалити визнання батьківства на підставі одного лише документу про походження дитини.
Дуже серйозні зміни сталися у сфері аліментного зобов’язання. Якщо за попереднім Кодексом було чітко встановлені розміри сплати, то наразі такого немає. Розмір аліментів визначається Судом. Ідеологія така, що розмір аліментів не може бути карою за розірвання шлюбу.
Вперше встановлення можливості стягнення пені за невиконання рішення про стягнення аліментів.
Я би хотіла звернути увагу на істотне оновлення інституту усиновлення. Усиновлення здійснюється за рішенням Суду і таємниця усиновлення як поняття збереглося, але його обсяг істотно звузився.
В Сімейному кодексі є багато дрібних новел. Я хочу звернути увагу на мову Сімейного кодексу. Зовсім різні речі, коли Закон пишеться російською мовою, а потім філологи перекладають українською. А тут було все навпаки, проєкт писався україномовною людиною. Але ж ми пам’ятаємо слова академіка Потебні, що: “Мова не тільки фіксує думку, а мова її творить”. Ось саме тому, мова Сімейного кодексу більш милозвучна.
Сімейний кодекс створювався в дуже складних умовах. Це була боротьба проти.
Сподіваємося, що Сімейний кодекс залишиться як окремий законодавчий акт і це не щось таке особливе явище, це є норма. Не можна сказати, що регулювання сімейних відносин в структурі Цивільного кодексу — це є якийсь стандарт. Мені здається, що навіть ототожнювати сімейні відносини з цивільними стандартами не варто. Як тоді визначити предмет Цивільного кодексу?
-Ваше побажання учасникам сімейних відносин і сімейним адвокатам.
Бажаю усім глибоко в серці закласти шевченківські слова “Себе люби і Бог поможе”. Треба любити себе, любити свою справу, любити тих людей, яким ти намагаєшся допомогти. Любити своє.