Вища школа адвокатури НААУ
Курси з підвищення кваліфікації адвокатів
Telegram
0 800 300 282
дзвінок безкоштовний
Новини
14.09.2020

Забезпечення принципу конфіденційності під час медіації у господарських спорах

Поліщук Вікторія, аспірант, Університет економіки та права «КРОК» м. Київ, Україна адвокат, Голова Комітету з трудового права, член Комітету з питань медіації, член Комітету з питань гендерної політики, що діють у складі НААУ Глобалізація, зміни в економічному та соціальному житті зумовлюють зростання швидких та ефективних механізмів врегулювання спорів. Усі сучасні способи вирішення спорів можна класифікувати […]

Поліщук Вікторія,
аспірант, Університет економіки та права «КРОК» м. Київ, Україна
адвокат, Голова Комітету з трудового права, член Комітету з питань медіації, член Комітету з питань гендерної політики, що діють у складі НААУ

Глобалізація, зміни в економічному та соціальному житті зумовлюють зростання швидких та ефективних механізмів врегулювання спорів. Усі сучасні способи вирішення спорів можна класифікувати на дві групи: судові та позасудові. Медіація є позасудовим способом врегулювання спорів. Турецький дослідник Дурсун Ал стверджує, що медіація є більш вигідним методом врегулювання спорів порівняно з арбітражем. Причиною цьому є той факт, що медіація займає менше часу на врегулювання спору, а додає переваг цьому методу ще економічний фактор [7].

Британський дослідник Ронан Філі характеризує медіацію як гнучкий процес, який проводиться конфіденційно, де нейтральна особа активно допомагає сторонам працювати у напрямку досягнення домовленості щодо врегулювання спору, але при цьому сторони мають остаточний контроль над своїм рішенням [1].
У справі «Чемпіон Конкорд проти Лау Кун Фу» суддя Ріберіо зазначив, що принцип конфіденційності має принципове значення в медіації [3]. Медіація надає можливість сторонам врегулювати свій спір поза увагою громадськості.

Як зазначають британські дослідники Ніколас Гулд та Фенвік Елліотт, існують три основні стадії медіації: попередня медіація або згода на медіацію та її власне підготовка, безпосередня медіація і постмедіація або результат медіації [4].

На кожній із стадій медіації принцип конфіденційності відіграє свою функцію. На етапі підготовки сторони деталізують принцип конфіденційності в угоді на медіацію. На цьому етапі сторони деталізують умови входу у процес медіації та визначають рамки відкритості інформації і можливостей усіх учасників медіації, а також проговорюють роль медіатора та його роботу з інформацією. Медіатор має уточнити всі деталі щодо законодавчих обмежень, які стосуються принципу конфіденційності інформації. Під час медіації не здійснюється стенограма або аудіовізуальний запис. Тільки медіатор, учасники та/або їх представники та/або радники можуть бути присутніми під час медіації [6].

На етапі безпосередньої медіації принцип конфіденційності є одним із базових умов для створення довіри сторін і фактично слугує основою для налагодження відвертої дискусії. Повне і детальне вивчення усіх проблем, як стверджують Ніколас Гулд та Фенвік Елліотт, допомагає генерувати варіанти врегулювання спору. Окрім того, британська дослідниця Каролін Ріс зазначає, що конфіденційність допомагає визначати першопричину проблеми спору [5]. Конфіденційність також може бути важливою складовою для захисту іншого учасника медіації від впливу подальших зловживань або несприятливих наслідків, і тому може навіть гарантувати право на захист.

На етапі постмедіації або під час вже прийняття рішення учасники ще раз проговорюють принцип конфіденційності. Медіатор наголошує на необхідності дотримуватися умов збереження інформації.

Таким чином, конфіденційність є необхідною складовою для кожного етапу медіації. Медіація може бути ефективним інструментом вирішення спорів, якщо інформація захищена належним чином. При цьому, принцип конфіденційності стосується інформації, створеної або переданої на спільних сесіях; документів, що були створені або передані під час медіації; інформації, що була надана медіатору на приватній сесії або в телефонному дзвінку чи електронному листі від сторін; спостережень за поведінкою учасників медіації; причин недосягнення згоди у результаті медіації [9].

Окрім того, принцип конфіденційності передбачає і захист медіатора у частині свідчень. У Директиві Європейського Союзу 2008/52 про деякі аспекти медіації у цивільних та комерційних справах передбачено, що медіаторів не можна примушувати давати свідчення у цивільному та комерційному судовому чи арбітражному процесі щодо інформації, яка пов’язана із медіаційним процесом чи була отримана в рамках медіації [8].

Разом з тим, як стверджує дослідник із Гонконгу Крістофер То, принцип конфіденційності може стати і способом зловживань. Прикладом цьому може стати ситуація, коли компанія намагається приховати потенційно шкідливий продукт і пропонує іншій стороні врегулювати спір за допомогою медіації, тим самим уникнувши розголошенню певної інформації про небезпеку конкретного товару або продукту [3]. Це викликає певне занепокоєння, оскільки, дійсно, деякі сторони можуть недобросовісно використовувати свої можливості для врегулювання спорів, використовуючи медіацію як спосіб ізоляції сторін з більш слабкою позицією.

Виходом із цією ситуації мають бути чіткі винятки як у законодавстві, так і в угоді про медіацію, які дозволяють розкривати інформацію, якщо, дійсно, існують ризики від проведення медіації між конкретними сторонами [3]. Вказані ризики мають бути пов’язані з інформацією, що становить фактичну або потенційну загрозу життю чи безпеці людини.
Конфіденційність, безперечно, є важливим елементом процесу медіації і тому потребує ретельного захисту. За словами британського дослідника Генрі Брауна у забезпеченні принципу конфіденційності медіації основну роль мають відігравати медіатори. При цьому, медіатори мають постійно підвищувати свій професійний розвиток шляхом вдосконалення своїх навичок та вмінь у питаннях реалізації принципу конфіденційності і щодо знань в області права у частині законодавчих обмежень і застережень щодо роботи з інформацією. Також до медіаторів ставляться вимоги щодо дотримання кодексів етики, які розробляються професійними органами або відповідними організаціями, членами яких є медіатори.

Література:

1. Ronán Feehily. Commercial Mediation and the Costs Conundrum
2. Henry Brown. Creating confidence in mediators and the process an exploration of the issues.
3. Christopher To. International Standards for Commercial Mediators.
4. Nicholas Gould, Fenwick Elliott. Mediation guide – the basics.
5. Caroline Rees. Mediation in business-related human rights disputes: objections, opportunities and challenges.
6. Brunei Darussalam Arbitration Centre. Mediation service. The mediation procedure.
7. Att. Dursun Al. The prıncıple of confidentiality in mediation and the role of confideniıality in commercıal mediation.
8. Commercial mediation – confidentiality matters.
9. Zana Govori. Confidentiality under the ICC Mediation Rules compared to the LCIA Mediation Rules.