Вища школа адвокатури НААУ
Курси з підвищення кваліфікації адвокатів
Telegram
0 800 300 282
дзвінок безкоштовний
Новини
24.11.2020

Щотижневий аналіз судової практики з трудового права

У межах співпраці Вищої школи адвокатури НААУ та Комітету з трудового права НААУ розглядаємо щотижневі основні правові позиції Верховного Суду. Матеріал підготувала Вікторія Поліщук, адвокат, голова Комітету з трудового права НААУ, член Комітету з питань медіації НААУ, медіатор. 1.Правовий висновок у постанові Верховного Суду від 19.11.2020 р. у справі № 826/13244/18 (адміністративне провадження № К/9901/11944/19) […]

У межах співпраці Вищої школи адвокатури НААУ та Комітету з трудового права НААУ розглядаємо щотижневі основні правові позиції Верховного Суду. Матеріал підготувала Вікторія Поліщук, адвокат, голова Комітету з трудового права НААУ, член Комітету з питань медіації НААУ, медіатор.

1.Правовий висновок у постанові Верховного Суду від 19.11.2020 р. у справі № 826/13244/18 (адміністративне провадження № К/9901/11944/19) щодо накладення дисциплінарного стягнення під час відпустки по догляду за дитиною

Дисциплінарне стягнення, відповідно до вимог статті 67 Закону України «Про державну службу», повинно відповідати, зокрема, тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. У свою чергу, звільнення з посади є найтяжчою формою дисциплінарного стягнення, що застосовується у виняткових випадках.

Таким чином, враховуючи, що заява про надання відпустки по догляду за дитиною була позивачем подана, проте не розглянута Міністерством, є обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій щодо наявності протиправної бездіяльності відповідача стосовно неприйняття рішення про надання ОСОБА_1 відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що також доводить і протиправність наказу Міністерства від 08 травня 2018 року №131К/ОС «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді звільнення з посади державної служби».

Детальніше з постановою можна ознайомитися за лінком https://reyestr.court.gov.ua/Review/92972414

2.Правовий висновок у постанові Верховного Суду від 18.11.2020 р. у справі № 640/10381/20 (адміністративне провадження № К/9901/20345/20) щодо юрисдикції справ, які пов’язані зі звільненням ректора університету

Належність Національного університету «Одеська юридична академія» до юридичних осіб публічного права вказує лише на порядок створення цієї юридичної особи.

Враховуючи те, що позивачкою заявлені позовні вимоги до Міністерства освіти і науки України про розірвання контракту з ректором Національного університету “Одеська юридична академія” ОСОБА_3 , колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що спір в цій частині не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №569/5553/17, від 30 вересня 2020 року у справі №420/3453/19

Детальніше з постановою можна ознайомитися за лінком https://reyestr.court.gov.ua/Review/92972018

3.Правовий висновок у постанові Верховного Суду від 16.11.2020 р. у справі № 137/102/18 (провадження № 61-8638 св19) щодо накладення дисциплінарного стягнення

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) й повідомляється працівникові під розписку (частини третя-четверта статті 149 КЗпП).

Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила та порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.

Аналогічний висновок викладений, зокрема, в постановах Верховного Суду від 27 січня 2020 року в справі № 451/784/17 (провадження № 61-40344св18), від 16 грудня 2019 року в справі № 554/8674/17 (провадження № 61-40923св18).

Детальніше з постановою можна ознайомитися за лінком https://reyestr.court.gov.ua/Review/92870172

4.Правовий висновок у постанові Верховного Суду від 16.11.2020 р. у справі № 334/8949/16 (провадження № 61-3366св19) щодо подання звернення до державних органів від членів трудового колективу, які не були делеговані як офіційні представники підприємства

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що до Запорізької обласної державної адміністрації та Прем`єр-міністра України було направлено листи від 02 червня 2015 року № 03/06 та від 12 червня 2015 року № 03/12 відповідно, за підписом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5. Зі змісту листів випливає, що особи, які їх підписали, є членами трудового колективу ДП «Запоріжжястандартметрологія». Суду не надано доказів офіційного делегування цим особам повноважень трудового колективу.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Верховний Суд в своїй оцінці виходить з того, що у випадку, коли особа звертається до органів, компетентних перевірити таку інформацію, проте під час перевірки інформація не знаходить свого підтвердження, цей факт звернення не може сам по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку матиме місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40, а не поширення недостовірної інформації.

Аналогічний правовий висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 17 липня 2019 року у справі № 756/3363/16-ц (провадження № 61-33097св18), підстав відступити від зазначеного висновку судом не встановлено.

Звернувшись із відповідними листами до Прем`єр-міністра України та голови Запорізької обласної державної адміністрації відповідачі фактично реалізували своє право, передбачене статтею 40 Конституції України.

При цьому, судами не встановлено та матеріалами справи не підтверджується, що таке звернення осіб до зазначених органів було безпідставним та не мало на меті захисту прав, свобод чи правомірних інтересів відповідачів.

З огляду на наведене суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначили як характер правовідносин, так і норми права, якими вони мають бути врегульовані.

Доводи касаційної скарги щодо того, що суди дійшли необґрунтованих висновків про оціночний характер поширеної інформації, не впливають на правильність рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки судами встановлено, що переважно більшість тверджень відповідачів зводяться до критичної оцінки діяльності позивача як керівника ДП «Запоріжжястандартметрологія».

Детальніше з постановою можна ознайомитися за лінком https://reyestr.court.gov.ua/Review/92934733

5.Правовий висновок у постанові Верховного Суду від 16.11.2020 р. у справі № 461/2476/16-ц (провадження № 61-4140св19) щодо виплати грошової компенсації за невикористану частину відпустки

Відповідно до положень статей 47, 116 КЗпП України при звільненні працівника виплати всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно з частиною першою статті 83 КЗпП України та частиною першою статті 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Положеннями статей 4, 6 Закону України «Про відпустки» передбачено, що щорічна відпустка складається з основної відпустки, додаткової відпустки за роботу із шкідливими та важкими умовами праці, додаткової відпустки за особливий характер праці, інших додаткових відпусток, передбачених законодавством.

За положеннями частини першої статті 19 Закону України «Про відпустки» одинокій матері надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 КЗпП України).

Розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі статтею 83 КЗпП України вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки, тільки в разі звільнення його з роботи. Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається виходячи із середнього заробітку, який працівник має на час її проведення.

Детальніше з постановою можна ознайомитися за лінком https://reyestr.court.gov.ua/Review/92902632