Вища школа адвокатури НААУ
Курси з підвищення кваліфікації адвокатів
Telegram
0 800 300 282
дзвінок безкоштовний
03.11.2020

Щотижневий аналіз судової практики у трудових спорах

У межах співпраці Вищої школи адвокатури НААУ та Комітету з трудового права НААУ пропонуємо Вашій увазі щотижневий аналіз судової практики у трудових спорах. Матеріал підготувала Вікторія Поліщук, адвокат, голова Комітету з трудового права НААУ, член Комітету з питань медіації, що діє в складі НААУ, медіатор. 1.Правовий висновок у постанові Верховного Суду від 29.10.2020 р. у […]

У межах співпраці Вищої школи адвокатури НААУ та Комітету з трудового права НААУ пропонуємо Вашій увазі щотижневий аналіз судової практики у трудових спорах. Матеріал підготувала Вікторія Поліщук, адвокат, голова Комітету з трудового права НААУ, член Комітету з питань медіації, що діє в складі НААУ, медіатор.

1.Правовий висновок у постанові Верховного Суду від 29.10.2020 р. у справі № 826/676/16 (адміністративне провадження № К/9901/11346/18) щодо скорочення працівника Генеральної прокуратури України

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що 16 липня 2015 року відбулися зміни в організації виробництва і праці Генеральної прокуратури України шляхом скорочення посади начальника організаційно-методичного відділу управління захисту прав і свобод дітей Генеральної прокуратури України, яку обіймав позивач, що, у свою чергу, є підставою для звільнення працівника при умові дотримання власником вимог частини другої статті 40, ст.ст. 42, 43, 49-2 КЗпП України.
Обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору. За змістом частини третьої статті 49-2КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач одночасно з попередженням про звільнення запропонував позивачу вакантні посади станом на 24 грудня 2015 року.
При цьому, відповідачем не було надано доказів неможливості переведення позивача за наявності його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, та/або доказів відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю. Крім того, позивачу не пропонувались інші вакантні посади, кількість яких оновлювалась у зв`язку із внесенням змін до наказів Генеральної прокуратури України №55шц та №56шц від 16 липня 2015 року.

Доводи касаційної скарги з приводу того, що у ГПУ усі призначення на посади відбувалися після надходження до кадрового підрозділу погоджених в установленому порядку вищевказаних документів, відповідно до наказу ГПУ від 17 вересня 2014 року № 100, яким затверджено Порядок підготовки матеріалів для призначення працівників на посади, які входять до номенклатури ГПУ та які погоджуються з ГПУ колегія суддів Верховного Суду відхиляє, оскільки вказаний наказ регулює порядок призначення працівників на посади ГПУ, а не порядок звільнення працівників у випадку ліквідації чи реорганізації органу прокуратури.

На підставі вищенаведеного, Суд приходить до висновку, що наказ ГПУ від 17 вересня 2014 року № 100 не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі №826/5593/16 (адміністративне провадження № К/9901/11727/18).

Детально з постановою можна ознайомитися за лінком http://reyestr.court.gov.ua/Review/92509517

2.Правовий висновок у постанові Верховного Суду від 28.10.2020 р. у справі № 200/12310/19-а (адміністративне провадження № К/9901/9075/20) щодо застосування статей 116, 117 КЗпП України

Аналіз статей 116, 117 КЗпП України, а також наведені правові позиції Великої Палати Верховного Суду дають підстави для висновку, що розгляд судом питання стягнення з роботодавця належних працівникові сум, що мали бути виплачені в день звільнення останнього, а також питання стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, в разі порушення роботодавцем свого обов`язку розрахуватись з працівником в день його звільнення, ніяким чином не перебуває та не може перебувати у залежності від законності звільнення такого працівника та/або можливого подальшого його поновлення на посаді. Роботодавець має обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать, а також несе відповідальність за невиконання цього обов`язку незалежно від інших обставин звільнення.Зважаючи на викладене, слушними є доводи позивача, викладені ним в касаційній скарзі, що розгляд цієї справи не може бути взаємопов`язаним та не перебуває в залежності від розгляду справи №200/2973/19-а щодо законності його звільнення та поновлення на посаді, що не створювало перешкоди суду апеляційної інстанції здійснювати розгляд цієї справи.

Детально з постановою можна ознайомитися за лінком http://reyestr.court.gov.ua/Review/92482755

3.Правовий висновок у постанові Верховного Суду від 28.10.2020 р. у справі № 826/7297/15 (адміністративне провадження №К/9901/8959/19, адміністративне провадження №К/9901/10334/19) щодо співвідношення Присяги державного службовця та працівника органів внутрішніх справ

Порядок управління та організація діяльності міліції регулюється нормами спеціального законодавства, зокрема, Законом України «Про міліцію» та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Тому служба в органах внутрішніх справ являє собою особливий різновид публічної служби. Працівники органів внутрішніх справ виконують управлінські та правоохоронні функції, мають відмінний від інших службовців правовий статус, здійснюють від імені та за дорученням держави виконавчо-розпорядчі повноваження правоохоронного характеру.
Позивач у 1992 році прийняв Присягу працівника органів внутрішніх справ України, а не державного службовця, що є різним видом служби в державних органах та регулюється різними нормативно-правовими актами.

Суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку що при порушенні Присяги працівника органів внутрішніх справ України не може бути застосований пункт 6 статті 30 Закону №3723-ХІІ, який визначає правові наслідки порушення Присяги виключно державного службовця, що викладена у статті 17 цього Закону. Положення пункту 6 статті 30 Закону №3723-ХІІ не розповсюджують свою дію на порушення присяг, визначених іншими нормативно-правовими актами.
Детально з постановою можна ознайомитися за лінком http://reyestr.court.gov.ua/Review/92482754

4.Правовий висновок у постанові Верховного Суду від 28.10.2020 р. у справі № 240/222/20 (адміністративне провадження № К/9901/22151/20) щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки учаснику бойових дій на день його звільнення з військової служби

З огляду на викладене, враховуючи задоволення судами попередніх інстанцій позовних вимог щодо зобов`язання Житомирського обласного військового комісаріату нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2016 року по 2018 рік включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день його звільнення з військової служби, Суд дійшов висновку про наявність у ОСОБА_1 права на середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 04 вересня 2020 року у справі №120/2005/19-а, від 06 серпня 2020 року у справі №805/2572/16-а, від 09 липня 2020 року у справі №821/2093/16.

Детальніше з постановою можна ознайомитися за лінком http://reyestr.court.gov.ua/Review/92509478

5.Правовий висновок Верховного Суду від 28.10.2020 р. у справі №200/7972/19-а (адміністративне провадження № К/9901/7600/20) щодо забезпечення прав працівників на окупованій території Автономної Республіки Крим

Верховний Суд наголошує, що перебування на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим грошового атестату позивача та відомостей щодо виплати йому грошового забезпечення жодним чином не може обмежувати його право на отримання заробітної плати.
Вказаний висновок Суду відповідає висновку, висловленому Верховним Судом у постанові від 10 жовтня 2019 року в справі № 826/4108/15.

Детальніше з постановою можна ознайомитися за лінком http://reyestr.court.gov.ua/Review/92509447