Вища школа адвокатури НААУ
Курси з підвищення кваліфікації адвокатів
Telegram
0 800 300 282
дзвінок безкоштовний
Новини
29.09.2020

Щотижневий аналіз судової практики

У межах співпраці Вищої школи адвокатури НААУ та Комітету з трудового права НААУ продовжуємо щотижневий аналіз судової практики. Відтак, сьогодні розглянемо 5 правових позицій Верховного Суду. Матеріал підготувала Вікторія Поліщук, адвокат, голова Комітету з трудового права НААУ, член Комітету з питань медіації, що діє в складі НААУ, медіатор. 1.Правовий висновок у постанові Верховного Суду від […]

У межах співпраці Вищої школи адвокатури НААУ та Комітету з трудового права НААУ продовжуємо щотижневий аналіз судової практики. Відтак, сьогодні розглянемо 5 правових позицій Верховного Суду. Матеріал підготувала Вікторія Поліщук, адвокат, голова Комітету з трудового права НААУ, член Комітету з питань медіації, що діє в складі НААУ, медіатор.

1.Правовий висновок у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 р. у справі № 823/463/17 (адміністративне провадження № К/9901/34482/18) щодо проведення службового розслідування нещасного випадку

Враховуючи визначені Порядком №1346 підстави для проведення розслідування нещасного випадку, Верховний Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що отримання позивачем під час проходження служби 02 травня 2004 року тілесного ушкодження, яке призвело до втрати працездатності більше ніж на один робочий день, є підставою для проведення розслідування нещасного випадку, що стався з ним 02 травня 2004 року під час виконання службових обов`язків.

Детальніше з постановою Верховного Суду можна ознайомитися за лінком http://reyestr.court.gov.ua/Review/91752726

2.Правовий висновок у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 р. у справі № 200/929/19-а (адміністративне провадження № К/9901/33976/19) щодо відмінності цивільно-правового договору від трудових відносин

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності; за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності, гарантії та компенсації передбачені для працівника, а також обов`язки роботодавця залишаються за його межами.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, виконавець не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір – це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі №820/1432/17 (провадження №К/9901/15518/18), від 13 червня 2019 року у справі №815/954/18 (провадження №К/9901/3195/19), у справі №1840/2507/18 (провадження №К/9901/10124/19), у справі №824/896/18-а (провадження №К/9901/10149/19) та від 3 березня 2020 року у справі №1540/3913/18 (провадження №К/9901/8967/19).

Детальніше з постановою Верховного Суду можна ознайомитися за лінком http://reyestr.court.gov.ua/Review/91752905

3.Правовий висновок у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 р. у справі №804/6843/16 щодо припису Держпраці

Припис – це обов`язкова для виконання письмова вимога уповноваженого органу щодо усунення порушень вимог законодавства, заходи якого мають бути спрямовані на усунення порушень вимог закону, а відтак, мають бути чітко сформульованими та конкретизованими.

Зі змісту оскаржуваного припису вбачається, що його складено у зв`язку із порушенням позивачем вимог трудового законодавства, а саме: з недотриманням строків виплати працівникам заробітної плати за весь час щорічної відпустки (не за три дні до початку відпустки) а також проведення остаточного розрахунку при звільненні (не в день звільнення працівників).

Указане свідчить про наявність у діях ПАТ «Дніпроазот» порушень вимог статей 47, 115, 116 КЗпП України та статті 21 Закону №504/96-ВР.

Проте оскільки указані виплати працівникам були виплачені, вжиття заходів щодо усунення цих порушень не є можливим.

Таким чином, включення до змісту припису вимог, які не спрямовані на усунення конкретних виявлених порушень законодавства, суперечить суті та меті припису як розпорядчого документу, що складається за результатами заходу державного нагляду.

Детальніше з постановою Верховного Суду можна ознайомитися за лінком http://reyestr.court.gov.ua/Review/91752885

4.Правовий висновок у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 р. у справі № 280/788/19 (адміністративне провадження №К/9901/30390/19, №К/9901/30751/19) щодо права на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків і платежів) на коефіцієнт приросту споживчих цін.

У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 №9-рп/2013 у справі № 1-18/2013 Суд дійшов висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. Також, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Зі змісту статті 1 Закону № 2050-ІІІ вбачається, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Статті 2, 3 цього Закону встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, визначення поняття «доходи» для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.

Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

У пункті 4 цього Порядку прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів.

При цьому кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи та пов`язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації – невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або такий, який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Детальніше з постановою Верховного Суду можна ознайомитися за лінком http://reyestr.court.gov.ua/Review/91752846

5.Правовий висновок у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 р. у справі № 805/4185/18-а (адміністративне провадження №К/9901/69059/18) щодо звільнення заступників голів місцевих державних адміністрацій

Підстави для звільнення позивача в спірних правовідносинах відсутні, оскільки голова обласної державної адміністрації відмовив відповідачу у погодженні такого звільнення. Також суди зазначили про допущення відповідачем під час звільнення позивача положень Кодексу законів про працю України, які регулюють питання трудового договору.

Однак Верховний Суд вважає такі посилання судів першої та апеляційної інстанцій на вказані норми Кодексу законів про працю України помилковими, оскільки порядок призначення та звільнення заступників голів місцевих державних адміністрацій врегульований спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про місцеві державні адміністрації».

Аналогічні висновки щодо застосування норм права в подібних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду від 21 грудня 2018 року (справа № 816/213/16, К/9901/10551/18), від 19 грудня 2019 року (справа № 823/117/17, К/9901/22115/18), від 30 січня 2020 року (справа № 815/3200/16, К/9901/19991/18).

Детальніше зі справою можна ознайомитися за лінком http://reyestr.court.gov.ua/Review/91752840