У межах співпраці ВША НААУ та Комітету медичного і фармацевтичного права та біоетики НААУ продовжуємо розкривати актуальні питання царини медичного права. У зв’язку із ситуацією, яка складалась у світі, зокрема в Україні, з пандемією COVID-19 продовжуємо серію публікацій COVID-19 і права людини.
Матеріал підготувала Iрина Сенюта — адвокат, доктор юридичних наук, доцент, голова Комітету медичного і фармацевтичного права та біоетики НААУ, завідувач кафедри медичного права ФПДО Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького, професор Школи права УКУ, лектор ВША НААУ, керуючий партнер АО «MedLex», член Правління EAHL, головний редактор журналу «Медичне право».
Повага до демократії, верховенства права та прав людини в умовах кризи, спричиненої COVID-19. Рекомендації для держав-членів РЄ. Інформаційний документ Ради Європи, підготовлений Генеральним секретарем РЄ Marija Pejčinović Burić
Право на життя (стаття 2 Конвенції) і заборона катувань та нелюдського чи такого, що принижує її гідність, поводження або покарання (стаття 3 Конвенції); право на доступ до медичної допомоги (стаття 11 переглянутої Європейської соціальної хартії)
Право на життя та заборона катувань і нелюдського або такого, що принижує її гідність, поводження чи покарання належать до основних прав, передбачених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, тому вони не можуть бути предметом жодного відступу навіть у надзвичайних ситуаціях, таких як COVID-19. Вважається, що вони вимагають позитивних зобов’язань щодо захисту людей, які перебувають під опікою держави, від смертельних захворювань і супутніх наслідків, які спричиняють страждання.
Конвенція постійно вимагає від будь-якої держави-члена забезпечити належний рівень медичної допомоги людям, позбавленим волі.
Європейський комітет з питань запобігання катуванням (ЄКЗК) опублікував Перелік принципів, що стосуються поводження з особами, позбавленими волі в контексті пандемії коронавірусної хвороби COVID-19 (1). Вони поширюються на різні установи, включаючи поліцейські ізолятори, установи виконання покарань, центри утримання іммігрантів, психіатричні лікарні та будинки соціального обслуговування, а також у різних новостворених установах чи зонах, де людей переводять на карантин у контексті пандемії COVID-19. Принципи ЄКЗК також стосуються необхідності захисту персоналу, який працює в цих установах, та забезпечення постійного доступу національних незалежних органів моніторингу до ізоляторів. Комісар з прав людини також опублікував Заяву: Пандемія COVID-19: необхідні термінові кроки для захисту прав ув'язнених у Європі (2).
Крім людей, які перебувають під опікою держав, відповідальність за статтями 2 та 3 Конвенції може бути покладена стосовно тяжкохворих пацієнтів, людей з обмеженими можливостями або людей похилого віку (див. Рекомендацію КМ/Rec (2014) 2 щодо просування прав людей похилого віку (3) та заяви Уповноваженого з прав людини щодо осіб з обмеженими можливостями (4) та людей похилого віку (5) під час пандемії COVID-1918). Їхня незахищеність перед хворобою та надзвичайний рівень страждань можуть бути невідповідними позитивним зобов’язанням держави щодо захисту життя та запобігання жорстокому поводженню.
Це позитивне зобов’язання додатково підтверджується ст. 11 Європейської соціальної хартії (переглянутої), згідно з якою держави-учасниці повинні продемонструвати свою здатність справлятися з інфекційними захворюваннями, шляхом домовленостей щодо звітування та повідомлення про захворювання та вжиття всіх необхідних надзвичайних заходів у випадку епідемій. Посилення уваги держав до вразливих груп відповідало б праву людини на справедливий доступ до медичної допомоги (ст. 3 Конвенції про захист праві гідності людини щодо застосування біології та медицини: Конвенція про права людини і біомедицину (Конвенція Ов’єдо))
Довідково: ст. 3 «Рівний доступ до медичної допомоги» Конвенції Ов’єдо закріплює:
Сторони, враховуючи медичні потреби та наявні ресурси, вживають відповідних заходів для забезпечення в межах їхньої юрисдикції рівноправного доступу до медичної допомоги належної якості.
У цьому контексті нагадується, що доступність і можливість доступу для пацієнтів до якісних ліків важливіші, ніж будь-коли, в контексті поточної пандемії COVID-19. Конвенція Ради Європи про розробку Європейської фармакопеї має на меті забезпечити правову та наукову основу для забезпечення якості лікарських засобів та їх компонентів у вигляді єдиної довідкової роботи — Європейської фармакопеї. Під егідою Європейської комісії з фармакопеї 39 держав-членів та Європейський Союз разом з експертами від 29 спостерігачів, у тому числі Всесвітньої організації охорони здоров’я, об'єднують зусилля і працюють спільно з метою встановлення стандартів якості, які застосовуються у всіх державах-підписантах та застосовуються в інших понад 120 державах світу.
Нарешті, як відповідно до Конвенції, так і Європейської соціальної хартії, держави зобов'язані інформувати населення про відомі ризики, пов'язані з пандемією, та про поведінку чи заходи щодо уникнення поширення хвороби.
Крім того, спалах коронавірусу, на жаль, став приводом для нових можливостей злочинцям скористатися збільшеним попитом на медичні препарати, засоби індивідуального захисту та гігієни. До них належать підроблені лікарські засоби або підроблені медичні пристрої, такі як набори для тестування COVID-19, які доступні як в Інтернеті, так і в автономному режимі. Виробництво та розповсюдження фальсифікованих медичних виробів становлять значний ризик для здоров’я населення і ставлять під загрозу право на життя та право на здоров’я. Органам кримінального правосуддя необхідно залучати всебічне співробітництво для виявлення, розслідування і притягнення до кримінальної відповідальності осіб, винних у зазначених злочинах. У межах Конвенцій Ради Європи (Конвенція про запобігання кіберзлочинності (Будапешт), Конвенція MEDICRIME, Лансаротеська конвенція про захист дітей від сексуальної експлуатації та жорстокого поводження) держави-учасниці тісно співпрацюють з метою вдосконалення положень кримінального законодавства, процесуальних повноважень і міжнародного співробітництва, необхідного для протидії цим загрозам.
Nota Bene
За загальним правилом, фундаментальні правові реформи мають бути призупинені в умовах надзвичайної ситуації (п. 2.3)!
Пункт 2.1 Рекомендацій присвячений принципу законності і вказує на те, що навіть за умов надзвичайної ситуації верховенство права має переважати. Багато конституцій передбачають спеціальний правовий режим, що збільшує повноваження органів виконавчої влади у разі війни чи великої стихійної катастрофи чи іншого лиха. Також законодавчий орган може приймати надзвичайні закони, спеціально створені для вирішення кризи, які виходять за межі вже існуючих правових норм. Будь-яке таке нове законодавство повинно відповідати конституції та міжнародним стандартам і, де це застосовно, підлягає перегляду Конституційним Судом. Якщо парламент хоче дозволити уряду відступати від законодавства (або законодавства, прийнятого в результаті іншої спеціальної процедури), це повинно бути зроблено більшістю, необхідною для прийняття законодавства, або дотримуючись тієї ж спеціальної процедури.
(1) https://bit.ly/3ekdhyE
(2) https://bit.ly/2Xrj1km
(3) https://bit.ly/3efcVJL
(4) https://bit.ly/2RykBgF
(5) https://bit.ly/2VtdMOi