Вища школа адвокатури НААУ
Курси з підвищення кваліфікації адвокатів
Telegram
0 800 300 282
дзвінок безкоштовний
Новини
06.10.2020

Огляд рішень Європейського суду з прав людини, які стосуються трудових прав

Вища школа адвокатури НААУ спільно з Комітетом з трудового права НААУ розпочинають нову щотижневу рубрику «Огляд рішень Європейського суду з прав людини, які стосуються трудових прав». Матеріал підготувала Вікторія Поліщук, адвокат, голова Комітету з трудового права НААУ, член Комітету з питань медіації НААУ, медіатор. Рішення Європейського суду з прав людини від 08.04.2010 р. по справі […]

Вища школа адвокатури НААУ спільно з Комітетом з трудового права НААУ розпочинають нову щотижневу рубрику
«Огляд рішень Європейського суду з прав людини, які стосуються трудових прав». Матеріал підготувала Вікторія Поліщук, адвокат, голова Комітету з трудового права НААУ, член Комітету з питань медіації НААУ, медіатор.

Рішення Європейського суду з прав людини від 08.04.2010 р. по справі «Меньшакова проти України» (Заява №377/02) щодо порушення пункту 1 статті 6 Конвенції стосовно тривалості провадження про стягнення компенсації із роботодавця
Обставини справи. Заявниця працювала на державному підприємстві «Севастопольський морський завод». Після звільнення з державного підприємства «Севастопольський морський завод» заявниця працювала на дочірньому підприємстві СМЗ – «Совморсудокорпус». Заявниця подавала декілька позовів до своїх колишніх роботодавців, вимагаючи спочатку виплати заборгованості з заробітної плати, а потім – компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України. Згідно з цим положенням працівники, які звільнились, мають право звернутись із позовом до суду, якщо їх заробітна плата чи пов’язані з нею виплати, що належали їм, не були виплачені в день припинення трудових відносин, тобто така компенсація стосувалась затримок у виплаті після припинення їх роботи.

Правові висновки ЄСПЛ. Стаття 117 Кодексу законів про працю надавала право заявниці отримати компенсацію за несвоєчасну виплату заборгованості по заробітній платі до дня її фактичної виплати, навіть за періоди невиконання рішення, яким присуджувалась така виплата заборгованості.

Незважаючи на відмінності в результатах проваджень проти двох роботодавців виявляється, що доводи заявниці не було прийнято судами. Зокрема, рішення суду від 15 червня 1999 року та 26 листопада 2003 року щодо відмови в задоволенні позовних вимог заявниці ґрунтувалися на тому, що компенсація за затримку виплати заробітної плати відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю могла вимагатись заявницею лише за період до присудження заборгованості із заробітної плати рішеннями від 8 липня 1997 року та 25 травня 1998 року та що тримісячний строк для вчинення процесуальних дій розпочався з цих дат.

З прийняттям цих рішень статті 116 та 117 Кодексу законів про працю більше не застосовуються у справі заявниці, а зобов’язання колишніх роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію було замінено на зобов’язання виконати судові рішення на користь заявниці, що не регулюється матеріальними нормами трудового права. У зв’язку з вищенаведеним, Суд зазначає, що застосування процесуальних обмежень у справі заявниці значною мірою залежало від тлумачень матеріальних норм Кодексу законів про працю.

Суд також зазначає, що відповідно до статті 117 Кодексу «при відсутності спору щодо суми» заборгованості із заробітної плати, звільнені працівники мають право на компенсацію за несвоєчасну виплату такої заборгованості за період «фактичного розрахунку» (частина перша статті 117), а «при наявності спору про розміри сум» заборгованості із заробітної плати компенсація повинна бути виплачена, якщо спір вирішено на користь працівника (частина друга статті 117). Особливу увагу слід звернути на те, що частина друга статті 117 Кодексу, яка встановлює право на отримання компенсації у випадку постановлення судом рішення щодо суми такої заборгованості та є застосовною у справі заявниці, не передбачає виплати компенсації за період до фактичного розрахунку по заборгованості, на відміну від частини першої статті 117. Отже, немає обґрунтованих підстав стверджувати, що ці положення передбачають право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як її сума була встановлена судом.

Узагальнений висновок. Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Меньшакова проти України» від 08.04.2010 р. передбачено, що компенсація за затримку виплати заробітної плати відповідно до статті 117 КЗпП України може вимагатись лише за період до присудження заборгованості із заробітної плати. З прийняттям судових рішень статей 116, 117 КЗпП України більше не застосовуються, а зобов`язання колишніх роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов`язання виконати судові рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права.