Вища школа адвокатури НААУ
Курси з підвищення кваліфікації адвокатів
Telegram
0 800 300 282
дзвінок безкоштовний
Новини
16.11.2020

Огляд рішень Європейського суду з прав людини, які стосуються трудових прав

Вища школа адвокатури НААУ спільно з Комітетом з трудового права НААУ запровадили щотижневу рубрику «Огляд рішень Європейського суду з прав людини, які стосуються трудових прав». Матеріал підготувала Вікторія Поліщук, адвокат, голова Комітету з трудового права НААУ, член Комітету з питань медіації НААУ, медіатор. Рішення Європейського Суду з прав людини від 21.04.2020 р. CASE OF ANŽELIKA […]

Вища школа адвокатури НААУ спільно з Комітетом з трудового права НААУ запровадили щотижневу рубрику
«Огляд рішень Європейського суду з прав людини, які стосуються трудових прав». Матеріал підготувала Вікторія Поліщук, адвокат, голова Комітету з трудового права НААУ, член Комітету з питань медіації НААУ, медіатор.

Рішення Європейського Суду з прав людини від 21.04.2020 р. CASE OF ANŽELIKA ŠIMAITIENĖ v. LITHUANIA (Application no. 36093/13) щодо порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції (захист власності).

Обставини справи: Заявниця у цій справі стверджувала, що їй не було забезпечено право на справедливий та неупереджений суд; вказувала, що, хоча кримінальне провадження проти неї припинено, їй не виплатили заробітної плати за період відсторонення від посади судді. Заявниця посилалась на статтю 1 Протоколу № 1 до Конвенції.

Правові висновки ЄСПЛ: Суд зазначає, що вимога заявниці щодо заробітної плати,
утримуваної під час її відсторонення, ґрунтувалася на конкретному національному законодавчому положенні, а саме статті 47 Закону про суди, де відсторонення ґрунтувалося на різних нормативно-правових актах – Кримінально-процесуальному кодексі та Трудовому кодексі – які не ставили компенсацію невиплаченої заробітної плати в залежність від результатів кримінального провадження.

В обох національних цивільних судових справах відповідні суди, як можна виходити з їх обґрунтування, підсумовані апеляційним судом під час прийняття остаточного рішення щодо вимоги заявниці про її невиплачену заробітну плату, посилались на редакцію 2008 року частини 3 статті 47 Закону про суди, згідно з якою відстороненому судді для відшкодування заробітної плати було необхідно, щоб кримінальне провадження виявилося неможливим або він не був визнаний винним за рішенням суду у кримінальній справі.

З цього приводу Суд поділяє думку заявниці, що редакція 2008 року частини 3 статті 47 Закону про суди створила законне сподівання, що, якщо її не визнають винною, вона зможе отримати свою заробітну плату (див. також Béláné Nagy v. Hungary, № 53080/13, п.п. 72-79, 13 грудня 2016 року). Отже, Суд вважає, що стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції застосовується і заперечення Уряду щодо неприпустимості скарги як несумісної з ratione materiae необхідно відхилити.

Крім того, Суд зазначає, що заявниця робила скарги щодо втрати заробітної плати, також посилаючись на статтю 1 або Протокол № 1 протягом цивільних проваджень щодо скасування указу Президента про її звільнення, аж до рівня Верховного Суду, а також під час наступних цивільних судових процесів про відшкодування збитків. Отже, Суд вважає, що заявниця вичерпала наявні національні засоби правового захисту.

Відмова органів влади у компенсації заявниці невиплаченої заробітної плати становить «контроль за використанням» власності в розумінні пункту 2 статті 1 Першого протоколу до Конвенції і, таким чином, була втручанням у її право на мирне володіння майном ( рішення у справі «R.Sz. v. Hungary», no. 41838/11, § 31–33, 2 липня 2013 року) (пункт 110 рішення).

У даній справі Суд зазначає, що у рішенні від 20 квітня 2016 року апеляційний суд, також посилаючись на попередні рішення національних судів у цивільній справі заявниці, посилався на частину 3 статті 47 Закону про суди із змінами, внесеними змінами в 2008 році, і яка була чинною на момент звільнення заявниці. Однак, замість того, щоб акцентувати увагу на тому, що заявниця ніколи не була визнана винною у кримінальному провадженні, дане провадження було підставою для її відсторонення, апеляційний суд вважав, що частина 3 статті 47 Закону про суди означала, що суддя повинен отримати компенсацію, якщо його відсторонення було необґрунтованим (там само).

Отже, посилаючись на доповнену редакцію частини 3 статті 47 Закону про суди, суди додали додатковий статутний елемент, який ніколи не був частиною оцінки за національним законодавством, зокрема, що виплата компенсації була обумовлена відстороненням від виконання обов’язків судді необґрунтовано.

У цьому контексті Суд зазначає думку заявниці, що питання про те, чи були початково повноваження судді призупинені обґрунтовано, не має жодного відношення до його права на отримання заробітної плати, якщо тільки він не визнаний винним остаточним рішенням суду. Суд зауважує, що в 2016 році Конституційний суд, явно, задекларував практику діяльності кримінальних судів, за якою якщо кримінальне провадження припинялося, але сумніви щодо вини обвинуваченого залишались, це було порушенням презумпції невинуватості, питання, також порушене заявницею під час національного судового розгляду, а також перед Судом.

Відповідно, і хоча повноваження Суду щодо контролю за дотриманням національного законодавства обмежені, оскільки в першу чергу національні органи
влади, зокрема суди, тлумачать та застосовують національне законодавство (див. Satakunnan Markkinapörssi Oy and Satamedia Oy v. Finland) № 931/13, п. 144, 27 червня 2017 року), Суд не може не встановити, що аргументи литовських судів у справі заявниці не мали точності та послідовності. Більше того, ці аргументи не відповідали букві закону, яку визнав застосованою апеляційний суд у своєму рішенні від 20 квітня 2016 року. Таким чином, відповідні рішення слід розглядати як довільні.

Суд не може встановити, що заявниці не можна було виплатити її заробітну плату через звільнення з посади із-за дисциплінарного провадження. Як зазначено заявницею та визнано Урядом, на момент її відсторонення у 2006 році та навіть на момент звільнення її з посади у 2011 році не було правових підстав для призупинення повноважень судді на час дисциплінарного провадження. Такий захід став можливим лише після цього.

Узагальнюючий висновок. Суд не може не зробити висновок, що для заявниці було непередбачувано, що за відсутності обвинувального вироку їй буде відмовлено у виплаті заробітної плати за час її відсторонення на час кримінального провадження. За відсутності передбачуваності Суд визнає, що втручання у права заявниці відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції не мало правових підстав. Відповідно, не є необхідним перевіряти, чи втручання мало законну мету та чи було воно пропорційним. Вищевикладені міркування є достатніми для того, щоб Суд міг зробити висновок про порушення статті 1 Протоколу №1.

Переклад та повний текст рішення