Вища школа адвокатури НААУ
Курси з підвищення кваліфікації адвокатів
Telegram
0 800 300 282
дзвінок безкоштовний
Новини
19.10.2020

Фінансовий фейр-плей: досвід Манчестер Сіті

Гніздовська Ганна, кандидат юридичних наук, адвокат, керуючий партнер адвокатського об’єднання «Юріс Феррум», член Апеляційної комісії Національного антидопінгового агентства. Киреєва Наталія, помічник адвоката адвокатського об’єднання «Юріс Феррум», аспірант кафедри господарського права і процесу НУ «ОЮА» (Національний університет «Одеська юридична академія»). У вересні 2009 року УЄФА затвердило концепцію фінансового фейр-плей (фінансової чесної гри) в футболі, а в […]

Гніздовська Ганна,
кандидат юридичних наук, адвокат,
керуючий партнер адвокатського об’єднання «Юріс Феррум»,
член Апеляційної комісії Національного антидопінгового агентства.

Киреєва Наталія,
помічник адвоката адвокатського об’єднання «Юріс Феррум»,
аспірант кафедри господарського права і процесу НУ «ОЮА» (Національний університет «Одеська юридична академія»).

У вересні 2009 року УЄФА затвердило концепцію фінансового фейр-плей (фінансової чесної гри) в футболі, а в червні 2010 року – прийняло першу редакцію правил. Така необхідність з’явилася тому, що фінансовий стан близько половини європейських футбольних клубів, навіть топових, був далекий від ідеалу, адже клуби витрачали в рази більше грошей, ніж заробляли.

Деякі клуби дедалі більше погрузали в кредитах, інші – мали багатих власників (як французький «ПСЖ» або англійський «Манчестер Сіті»). Але і для останніх все було далеко не так райдужно, як здавалося б: без власника клуб не зміг би далі функціонувати, адже ресурсів для компенсації витрат на заробітні плати гравцям (іноді далекі від адекватних), тренерам, медичне обслуговування, здійснення трансфертів тощо просто не було б.

Фінансовий фейр-плей запровадили для того, щоб поліпшити економічну та фінансову спроможність клубів, захистити права кредиторів, досягти дисципліни та раціональності у фінансах, заохотити клуби працювати на основі власних доходів та відповідально ставитися до витрат, працювати на довгострокову перспективу.

Втім, багато хто стверджував, що головною метою фінансового фейр-плей є обмеження фінансового «допінгу» від багатих власників клубів, який ставить клуби в нерівні умови.

Сутність фінансового фейр-плей зводиться до того, що клуби не повинні витрачати більше, ніж вони заробляють.

До витрат клубу включаються витрати на трансферти та виплати працівникам (включаючи заробітну плату), амортизація трансфертів, фінансові витрати, дивіденди. При цьому до витрат не включаються витрати на інфраструктуру, навчальні заклади або розвиток молоді. Наприклад, якщо витрати клубу на спорудження нового стадіону не покриваються доходами, правила фінансового фейр-плей у такому разі порушені не будуть.

Доходами клубу є доходи від телебачення, реклами, мерчандайзингу, розпорядження основними матеріальними фондами, продажу гравців, а також грошові призи.

За порушення правил фінансового фейр-плей до клубів застосовуються наступні види покарань:

– догана/попередження;
– штрафи;
– відрахування очок;
– утримання доходів від змагань УЄФА;
– заборона реєструвати нових гравців на змагання УЄФА;
– обмеження кількості гравців, яких клуб може зареєструвати на змагання УЄФА;
– виключення із змагань, що тривають;
– виключення з майбутніх змагань.
І хоча мета запровадження фінансового фейр-плей, безумовно, позитивна, не обійшлося і без критики.

Основне занепокоєння викликало те, що великі клуби, які мають найбільші доходи, зможуть ще краще закріпитися, і менші клуби майже не зможуть з ними конкурувати. Це пов’язане з тим, що великі клуби зможуть купувати кращих гравців, наймати кращих тренерів і завдяки цьому здобувати перемоги і далі збільшувати дохід, тоді як малі не зможуть собі цього дозволити.

Занепокоєння викликало також через те, що футбольні клуби, прагнучи отримати дохід, будуть укладати сумнівні спонсорські та рекламні контракти, що може негативно вплинути на репутацію всього футболу. Незважаючи на критику, правила фінансового фейр-плей на даний момент чинні, і футбольні клуби зобов’язані їм слідувати.

«Манчестер Сіті»: як порушити фінансовий фейр-плей без істотних наслідків

Цього року одним з найгучніших рішень КАС, які стосуються порушення правил фінансового фейр-плей, стало рішення у справі УЄФА проти «Манчестер Сіті».

Справа почалася з публікації у ЗМІ в листопаді 2018 року шістьох е-мейлів та таблиці-додатку, отриманих з внутрішніх комп’ютерів клубу внаслідок хакерської атаки. З листів стало відомо, що «Манчестер Сіті» фактично отримував доходи від свого власника, шейха Мансура ібн Зайда Аль Нахайяна, голови Abu Dhabi United Group (ADUG), а не спонсорів. У 2019 році УЄФА розпочало офіційне розслідування, щоб перевірити цю інформацію. Опубліковані листи стали основними доказами.

На початку 2020 року за результатами розслідування УЄФА виключило «Манчестер Сіті» з участі у клубних змаганнях УЄФА на 2 роки, наклало на штраф у розмірі 30 млн. євро та зобов’язало виплатити 100 тис. євро витрат на розгляд справи.

У чому полягало порушення

Рішення було обґрунтоване тим, що «Манчестер Сіті» неправдиво задекларував свої спонсорські доходи, адже платежі, нібито здійснені спонсорами, насправді надійшли від ADUG – власника «Манчестер Сіті».

Між «Манчестер Сіті» і Etisalat та Etihad було укладено спонсорські контракти. Згодом клуб домовився з ADUG про те, ADUG візьме на себе 85 % заборгованості спонсорів за контрактами. В результаті у 2012-2016 роках більша частина доходів клубу, які були вказані у звітності як отримані від спонсорства, насправді були фінансуванням від власників «Манчестер Сіті».

Істотне значення мало те, що в домовленостях брали участь не лише Etisalat та Etihad з ADUG, а й сам клуб, тобто менеджменту було відомо, що фінансування надходило саме від ADUG.
Таким чином, клуб істотно завищив свої спонсорські доходи, які вказав у звітності, а потім не сприяв розслідуванню, тобто порушив правила фінансового фейр-плей.

Стратегія захисту

Власники клубу, практично не обмежені у фінансових можливостях, найняли армію юристів і оскаржили рішення в Спортивному арбітражному суді (КАС). Лише у якості офіційних представників у КАС вказано дев’ять правників з Великобританії, Швейцарії та Іспанії. За оцінками експертів, вартість юридичного обслуговування обійшлася в кілька десятків мільйонів євро.

Аргументами «Манчестер Сіті» були:

1. Основне обвинувачення – помилкове.

Обвинувачення полягало у тому, що ADUG вступило в змову, щоб проводити платежі на користь клубу через Etisalat (2011/12, 2012/13 сезони) та Etihad (2012/13, 2013/14 та 2015/16 сезони), які, по суті, були замаскованими внесками в статутний капітал, тобто виплатами від власника клубу. Проте «Манчестер Сіті» умисно приховало дійсний характер цих виплат.

«Манчестер Сіті» посилався на те, що така змова вимагає участі одразу трьох сторін: самого клубу, його акціонерів і обох спонсорів. Проте високопоставлені свідки з Etisalat та Etihad заперечили факт змови. Крім того, поважні міжнародні бухгалтерські фірми також підтвердили, що обвинувачення не відповідає дійсним обставинам.

2. Рішення УЄФА ґрунтується на документах, отриманих злочинним шляхом.

«Манчестер Сіті» посилався на те, що електронні листи і таблиця-додаток були викрадені в результаті комп’ютерного злому. Особу, винну у цьому, було притягнуто до кримінальної відповідальності в Португалії, і суд при розгляді справи вказав, що викрадені документи не можна використовувати проти жертви злому, тобто «Манчестер Сіті».

Використання таких доказів суперечить також Цивільному процесуальному кодексу Швейцарії (де знаходиться КАС).
«Манчестер Сіті» наполягав, що викрадені документи – суворо конфіденційні, і їх використання грубо порушують права клубу, а тому УЄФА діяло недобросовісно. Також клуб посилався на те, що документи було відредаговано для створення «правильного» враження.

«Манчестер Сіті» стверджував, що, навіть якби документи були допустимими, в них немає чітких і прямих доказів змови, вони вирвані з контексту. Тому будь-які висновки УЄФА – просто припущення.
Ще одним аргументом клубу було те, що домовленості, про які мова йшла в листах, не були реалізовані на практиці, або ж не мали відношення до Etisalat та Etihad.

3. Відсутність прямих доказів.
Обвинувачення зі сторони УЄФА – дуже серйозні, адже мова йде про шахрайство і змову. У цьому випадку рішення не може ґрунтуватися на непрямих доказах і висновках з них, а стандарт доказування має бути високий (див. рішення КАС 2011/А/2625).

4. Etisalat та Etihad повністю виплатили кошти за спонсорськими зобов’язаннями, а ADUG не фінансувала їх.
«Манчестер Сіті» надав наступні докази цього:
– висновок криміналістичної експертизи;
– результати перевірок платежів, здійснених ADUG;
– докази від вищого керівництва Etisalat та Etihad щодо вартості спонсорських прав і відповідні розрахунки.

5. Комерційно ірраціональна теорія у справі.

УЄФА вважало, що «Манчестер Сіті» передав спонсорські права Etisalat та Etihad за істотно завищеною ціною.
Клуб протиставив цьому те, що УЄФА проігнорувало цінність прав, які отримали Etisalat та Etihad за спонсорськими договорами. «Манчестер Сіті» – всесвітньо відомий бренд з високою вартістю спонсорських прав. Співробітництво з ним приносить відмінні прибутки. Менша ціна спонсорських контрактів була б невиправданою і завдала б клубу збитки.

6. Ймовірні порушення фінансового фейр-плей були врегульовані, і сплив строк давності.
В 2014 році спір між «Манчестер Сіті» та УЄФА закінчився мировою угодою, і УЄФА помилково вважає, що факти, які розглядаються, виходять за рамки такої угоди. Електронні листи не містять нових фактів.

7. «Манчестер Сіті» правильно здійснював бухгалтерський облік та вів звітність.
8. «Манчестер Сіті» співпрацював з УЄФА та сприяв розслідуванню.
9. УЄФА порушило процедуру розгляду.
У клуба не було можливості висловити свою позицію у справі, а УЄФА постійно порушувало вимоги конфіденційності та неупередженості.
10. Санкція – не співрозмірна.

Санкція має відповідати порушенню. Якщо з моменту вчинення порушення минуло багато часу, суворість санкції має бути відповідно зменшена.

Ймовірні порушення відбулися більше 5 років тому, і за них на підставі мирової угоди вже були застосовані санкції: клуб виплатив 60 млн. євро штрафу і мав обмеження у кількості гравців і трансфертів.
Тому виключення клубу зі змагань на 2 роки – явно не співрозмірне.

Висновки КАС

1. Електронні листи, в цілому, достовірні.

2. Листи – допустимі докази, тому що УЄФА не брало участі у зломі, а отримало загальнодоступну інформацію зі ЗМІ, тобто законного джерела. Закони Португалії і висновки португальського суду про недопустимість використання документів, отриманих в результаті злому, не застосовуються судом КАС, розташованим у Швейцарії. Публічний інтерес у даній справі (встановлення істини) переважає над приватним інтересом клубу.

3. УЄФА не порушило процедуру розгляду.

4. Укладення мирової угоди у 2014 році не перешкоджає УЄФА висувати проти «Манчестер Сіті» обвинувачення, висунуті в рамках даної справи.

5. Усі ймовірні порушення за участі Etisalat та частина – за участі Etihad виходять за рамки строку давності. Притягнення до відповідальності можливе лише щодо платежів, здійснених Etihad у 2013/14 та 2015/16 сезонах.

6. Обов’язок доказування вини «Манчестер Сіті» покладається на УЄФА.

7. Обвинувачення у справі є особливо серйозними, а тому докази мають бути особливо переконливими, тоді як, приймаючи оскаржуване рішення, УЄФА обмежилося достатньою переконаністю, що не відповідає необхідному стандарту доказування.

8. З огляду на серйозність обвинувачень електронні листи не можуть бути достатніми доказами порушень, імовірно вчинених клубом. Крім того, вони не узгоджуються з показаннями свідків та бухгалтерськими документами, наданими клубом. Etihad повністю виплатив грошові кошти за спонсорським контрактом, а клуб, в свою чергу, виконав свої зобов’язання. Докази шахрайства відсутні. Таким чином, обвинувачення проти «Манчестер Сіті» доведене не було.

9. «Манчестер Сіті» не співпрацювало з УЄФА під час розслідування, а тому порушило вимоги ст. 56 Правил УЄФА з ліцензування клубів і фінансового фейр-плей (далі – Правила).

Рішення КАС

КАС частково задовольнив апеляцію «Манчестер Сіті». Клуб визнали винним у порушенні ст. 56 Правил, якою встановлено обов’язки клубів сприяти УЄФА при здійсненні фінансового контролю, у встановлений строк надавати інформацію та документи, необхідні для здійснення контролю, а також негайно повідомляти УЄФА про будь-які зміни в них. Вчинення інших порушень УЄФА не довело.

Штраф, накладений на «Манчестер Сіті», склав 10 млн. євро. Також КАС зобов’язав клуб компенсувати витрати УЄФА на розгляд справи у сумі 100 тис. євро.

Значення рішення у справі УЄФА проти «Манчестер Сіті»
За рішенням КАС послідувала хвиля дискусій.
Хтось звинувачував УЄФА в корумпованості, хтось не вірив у чесність КАС. Але якщо відкинути ці домисли, цілком логічною здається найпоширеніша думка: багатим клубам можна все.

Якщо клуб може дозволити собі кращих спортивних юристів світу, а штраф у кілька десятків мільйонів євро – не проблема, правила фінансового фейр-плей, виявляється, не так вже й важко обійти. Адже ні в кого не викликав сумніву той факт, що «Манчестер Сіті», як і найчастіше згадуваний у цьому світлі разом з ним «ПСЖ», отримував дуже значні гроші від власника. Просто робив це продумано.

У «злитих» електронних листах чітко видно наміри провести фінансування від власників клубу як спонсорські виплати. Листи – допустимі і достовірні докази, просто їх недостатньо для притягнення до відповідальності, адже докази реалізації намірів відсутні.
Активній критиці піддалася неспроможність УЄФА самостійно виявляти випадки порушення Правил. «Манчестер Сіті» чотири роки (з 2012 до 2016) порушував фінансовий фейр-плей, а УЄФА дізналося про це ледь не випадково: з публікації у ЗМІ, зробленої два роки потому (у 2018). У цьому світлі цілком обґрунтовані сумніви викликає ефективність системи контролю за дотриманням Правил та її дієвість. Адже, якби не хакерська атака, про будь-які порушення «Манчестер Сіті» зараз би взагалі не йшло мови.

Викликають подив також різкі висловлювання про те, що клуб визнали не винним у порушенні Правил, але штраф, хоч і зменшений, залишили, а тому нібито КАС насправді вважає «Манчестер Сіті» порушником, тому штраф залишив, але на суд тиснули/платили/впливали, тому формально обвинувачення зняли і до змагань клуб допустили. Таке розуміння ситуації абсолютно некоректне, адже покарання залишили у меншому розмірі тому, що порушення полягало лише у відмові клубу співпрацювати з УЄФА, тоді як штучне завищення доходів шляхом змови і шахрайства доведене не було.

Для практикуючих юристів рішення КАС буде особливо цікавим, адже у ньому підіймається багато питань, серед яких допустимість доказів, строки давності, обов’язок доказування, застосування стандартів доказування. Висновки з КАС матимуть значення при розгляді багатьох наступних спортивних справ, навіть не пов’язаних з фінансовим фейр-плей.

Детально про практичні аспекти розгляду спортивних спорів розглянемо на вебінарі Гніздовської Ганни 17 листопада. Приєднуйтесь! Реєстрація за посиланням: https://bit.ly/3lbxlpN