Вища школа адвокатури НААУ
Курси з підвищення кваліфікації адвокатів
Telegram
0 800 300 282
дзвінок безкоштовний
Новини
29.08.2019

Інтерв’ю: Ганна Прохорова розповіла Миколі Потоцькому про стан охорони та захисту авторського права в Україні

30 серпня 2019 року у Вищій школі адвокатури НААУ відбудеться захід підвищення кваліфікації адвокатів на тему: «Охорона та захист авторських прав в Україні», на якому лекторами виступатимуть Ганна Прохорова, адвокат, старший юрист AEQUO та Дмитро Стефанович, помічник адвоката, юрист AEQUO. Напередодні цього заходу ми вирішили поспілкуватись з пані Ганною щодо стану охорони та захисту авторського […]

30 серпня 2019 року у Вищій школі адвокатури НААУ відбудеться захід підвищення кваліфікації адвокатів на тему: «Охорона та захист авторських прав в Україні», на якому лекторами виступатимуть Ганна Прохорова, адвокат, старший юрист AEQUO та Дмитро Стефанович, помічник адвоката, юрист AEQUO. Напередодні цього заходу ми вирішили поспілкуватись з пані Ганною щодо стану охорони та захисту авторського права в Україні.

  1. Пані Ганно, авторське право, яке покликане унормувати окремі відносини творчої діяльності, було і залишається одним з найбільш динамічних інститутів права. З огляду на це, які на Ваш погляд найбільш значимі його проблеми потребують вирішення? 

ГП: Те, що на сьогодні сфера регулювання авторського права і суміжних прав потребує удосконалення, вже далеко не секрет. Зокрема, через недосконалість правового регулювання виникає чимало труднощів у питаннях, пов’язаних з виникненням і здійсненням авторського права на службові твори та твори, створені за замовленням. Законодавчої деталізації вимагають і випадки вільного використання об’єктів авторського права, а також питання, пов’язані із переданням (відчуженням) майнових прав на об’єкти авторського права і суміжних прав. Чинне законодавство не містить і поняття сирітських творів (в усьому світі відомі як “orphan works”) та особливостей їх використання. Більше того, після останніх змін до профільного Закону України “Про авторське право і суміжні права” визначення розміру компенсації, яка може бути стягнута замість відшкодування збитків, викликає багато запитань серед більшості фахівців. Окремого вирішення потребує і ряд питань посилення відповідальності за порушення авторських і суміжних прав тощо. При підписанні Угоди про асоціацію Україна взяла на себе чіткі обов’язки з імплементації певних положень права ЄС у національне законодавство, тож, сподіваюсь, зміни до профільного закону є лише питанням часу.

Разом з тим, я не можу не торкнутися гострих питань авторського права в арт-індустрії, яку я особливо люблю та, будучи сама мисткинею, опікуюся вже не перший рік.  Як відомо, за законодавством авторське право на твір і право власності на матеріальний об’єкт, в якому втілено твір, не залежать одне від одного. Відчуження матеріального об’єкта, в якому втілено твір, не означає відчуження майнових прав на твір і навпаки. На практиці нерідко виникає ситуація, за якої, продаючи, наприклад, картину, покупець вочевидь не отримує авторські права на твір, втілений у картині. А як бути у разі, якщо згодом такий покупець вирішить придбану ним картину виставити на показ – на виставці, в галереї, музеї, що фактично є одним із видів використання твору, майновим авторським правом? Виходить так, що він не має на це права, оскільки при купівлі картини отримав лише саму картину як матеріальний об’єкт. В такому випадку, на законодавчому рівні слід було би передбачити, що в разі, якщо виключне право на твір мистецтва (оригінал твору живопису, скульптури та ін.), не перейшло до набувача його оригіналу, набувач має право виставляти на показ придбаний чи іншим чином набутий у власність оригінал твору і відтворювати його у виставкових каталогах і виданнях, присвячених виставковій колекції, а також передавати оригінал твору для показу на виставках, організованих іншими особами. З огляду на те, що в Україні інтерес до арт-ринку за останні роки значно зріс, це б значною мірою полегшило існування діючим учасникам ринку.

  1. Інформаційна мережа Інтернет, мабуть, є найбільш популярним засобом порушення авторських прав. На Вашу думку вирішення проблеми поширення нелегального контенту можливе суто у правовому полі чи потребує також і технічних зусиль? Які суб’єкти мають бути задіяні в боротьбі з нелегальним контентом? Чи це виключно проблема правовласників та правоохоронних органів?  

ГП: На моє глибоке переконання жодне осучаснене законодавство будь-якої країни світу не зможе встигнути за Інтернетом, який розвивається надзвичайно стрімкими темпами. Тому я переконана, що самими лише правовими засобами у демократичному суспільстві вирішити проблему поширення нелегального контенту чи хоча б зробити суттєві кроки до її вирішення неможливо.  

Серед великої кількості проблем, які виникають у зв’язку з неправомірним використанням об’єктів авторського права в Інтернеті, я би виділила відповідальність так званих посередників (постачальників посередницьких послуг) – електронних платформ, онлайн маркетплейсів. У судовій практиці у більшості випадків онлайн-платформа виступає у якості третьої особи, яка хоча і визнає себе як посередник, але такий, що не несе відповідальності за дії користувачів. І ця позиція підкріплюється чинними нормами законодавства.

Відтак, досить часто навіть при достатніх відомостях про порушення прав посередники з великим небажанням йдуть на співпрацю із правовласниками. Одним із шляхів вирішення цієї проблеми був би перехід на певну систему реагування на скарги користувачів сервісу та блокування оголошень/акаунтів. Під «системою» мається на увазі розробка окремої платформи, яка б прив’язувалась до відповідного маркетплейсу та надавала можливість безпосередньо скаржитися на порушення прав інтелектуальної власності у режимі реального часу. Такий підхід був запроваджений деякими гігантами індустрії онлайн продажу товарів. Наприклад, команда Alibaba розробила спеціальну IP Joint-Force System, яка надає правовласнику окремий онлайн портал та відповідальну особу для спільної двосторонньої роботи у боротьбі з контрафактом. У свою чергу Amazon запустив Project Zero, головними особливостями  якого є розробка спеціального програмного забезпечення, яке на базі машинного навчання здійснює в автоматичному режимі онлайн сканування товарів та, у разі потреби, блокування оголошень; забезпечується можливість правовласника самостійно видаляти оголошення з контрафактними товарами тощо. Очевидно, що такі заходи безпосередньо пов’язані з бізнес-інтересами власників платформ електронної комерції і потребують багато ресурсів, в тому числі і фінансових. Разом з тим, бути кращою версією самих себе та спільно прагнути створити кращу країну – чи не є це нашою соціальною метою?      

  1. Використання об’єктів авторського права без дозволу правовласника є одним з найпопулярніших видів порушень авторського права. Отримавши претензію порушники частіше за все посилаються на передбачені законодавством випадки вільного використання творів. Скажіть, будь ласка, у яких випадках дійсно є підстави стверджувати про вільне використання твору? 

ГП: Перелік вільного використання об’єктів авторського права визначений у профільному Законі України “Про авторське право і суміжні права” і є вичерпним. На практиці часом трапляються і зовсім неочікувані відповіді порушників. З останнього, наприклад, при направленні листа-претензії я була впевнена, що у відповідь отримаю щось на кшталт посилання порушника на вільне використання твору начебто у вигляді пародії (карикатури) –спірне зображення дійсно було переробкою твору іншого автора, зміст якої можна було б віднести до сатиричного характеру. Разом з тим, порушник послався на те, що його твір є цитуванням, відтак має місце вільне використання твору. Про те, що навіть за таких обставин, ні ім’я автора, ні джерело запозичення вказано не було, порушник «чомусь» не згадав (сміється – прим. авт.). 

  1. І останнє питання. Відомо, що більш за все Ви приділяєте увагу питанням охорони і захисту авторського права на твори мистецтва. Чи достатньо на сьогодні законодавчих важелів задля врегулювання нових форм творчості, їх охорони та захисту? 

ГП: Мистецтво постійно розвивається, ідучи в ногу з часом, а інколи й випереджаючи його. Дійсно, з’явились нові форми – акціонізм, перформанс, аудіовізуальні та мультимедійні інсталяції, і процес виникнення таких форм нескінченний. Митці все частіше використовують у своїй творчості комп’ютерні технології, а Інтернет став глобальним виставковим, торговельним і дискусійним майданчиком для тих, хто присвятив своє життя творчості. Водночас, створення нових форм мистецтва спричинило і появу нових проблем, пов’язаних із невідповідністю існуючої правової бази, що регулює цю сферу правовідносин, вимогам часу. Ну от, наприклад, чи є перфоманс об’єктом авторського права? Якщо так, яким чином можна його захистити або розпорядитися, передавши на нього права? А мультимедіа?  Законодавство України так само не виділяє мультимедійний цифровий твір як окремий об’єкт авторського права. Однак охорона такого твору може відбуватись у межах інших об’єктів, оскільки за внутрішньою структурою мультимедійні твори можна віднести до баз даних, а за зовнішнім сприйняттям – до аудіовізуальних творів. У доктринах деяких країн мультимедійний продукт дійсно розглядають як аудіовізуальний твір, що складається із серії пов’язаних зображень, призначених для демонстрації за допомогою машин і пристроїв. 

З огляду на те, що законодавство зазвичай не встигає за розвитком технологій, а відтак, не містить відповідних положень, які б регулювали правовідносини при створенні нових форм творчості, пошук способів охорони та захисту авторських прав митців іноді потребує неабияких зусиль. Залишається лиш мріяти про те, щоб законодавство в галузі авторського права розвивалось і видозмінювалось з урахуванням нових тенденцій розвитку мистецтва, забезпечуючи відповідність правової бази вимогам часу.